L'Oréal

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
L'Oréal
Тип бізнес
Форма власності анонімне товариство
Галузь Засоби гігієни
Засновано 1909
Засновник(и) Eugène Schueller[d]
Штаб-квартира Париж
Співробітники
  • 77 500 осіб
Дочірні компанії
  • The Body Shop[d], Kiehl's[d], Lancôme, LaSCAD[d] і L'Oreal (United States)[d]
  • Сайт loreal.com

    CMNS: L'Oréal на Вікісховищі

    L'Oréal Group — найбільша у світі компанія, що спеціалізується на косметиці[1]. Компанія зареєстрована у Парижі, а її головний офіс розташований у передмісті французької столиці Кліші[2]. Заснована у 1909 році французьким хіміком Еженом Шуллером.

    Власники та керівництво[ред. | ред. код]

    Крупні пакети акцій L'Oréal належать єдиній доньці засновника компанії Ліліан Беттанкур (31,0 %), (одній з найбагатших жінок у світі), ще 29,8 % — компанії Nestlé[3].

    Генеральний директор — Жан-Поль Агон.

    Діяльність[ред. | ред. код]

    Anti-aging cream.jpg

    L'Oréal виробляє велику кількість популярних марок косметики, парфумів та засобів для догляду за шкірою та волоссям (в тому числі L'Oréal Paris, Garnier, Maybelline New York, Cacharel, Giorgio Armani Parfums and Cosmetics, Guy Laroche, Lancôme, Paloma Picasso, Vichy, La-Roche-Posay та ін.). На вересень 2010 року у компанії було 38 заводів[3].

    Поле діяльності компанії охоплює продукти для фарбування волося й догляду за ним, догляду за шкірою та захисту ї від сонця, макіяжу, парфумів. L'Oréal працює в дерматологічній та фармацевтичній галузях і є одним із провідних власників на патенти в області нанотехнології в США.

    З 1979 року L'Oréal реконструює моделі людської шкіри в лабораторіях для проведення випробувань на безпеку in vitro без участі тварин. Таким чином, Група була ініціатором альтернативних методів оцінки безпеки. З тих пір L'Oréal відкрила Episkin в Ліоні (Франція) і в Шанхаї (Китай), де виробляють реконструйовану шкіру. Крім реконструйованих аналогів шкіри L'Oréal має великий набір інструментів для прогнозної оцінки без участі тварин, таких як молекулярне моделювання, експертні токсикологічні системи, методи візуалізації та багато інших.

    У 1987 L'Oréal і 3 Suisses заснували Клуб творців краси, що спеціалізується на дистанційних продажах косметичних товарів.

    Під патронажем компанії L'Oréal в Торонто два рази на рік проводиться канадський тиждень моди L'Oréal Fashion Week. На тижні моди свої колекції одягу представляють північноамериканські та європейські дизайнери одягу.

    Загальна кількість персоналу — 86 000 працівників. Виручка від реалізації склала 26,9 млрд євро та прибуток прибуток 4,92 млрд євро у 2018 році.

    L'Oréal відома своїм рекламним гаслом: «Бо я того варта».

    Історія заснування[ред. | ред. код]

    У 2009 році компанія L'Oréal відсвяткувала сторіччя: вона була заснована в 1909 році французьким хіміком Еженом Шуеллер (Eugène Schueller, 1881—1957). Батьки — булочники щиро сподівалися, що Ежен продовжить сімейну справу і винайде який-небудь новий торт, але його чекала інша доля. Вивчившись на хіміка, він пішов працювати в Центральну аптеку Франції.

    До створення такого бізнесу Ежена підштовхнув випадок: одного вечора він застав свою дружину Луїзу в жахливому настрої і в  капелюшку. Виявилося, що їй невдало пофарбували волосся, і замість білявих локонів вона отримала перепалене клаптиками волосся рудуватого відтінку (в той час існували тільки натуральні барвники — хна і басма). Щоб утішити дружину, в 1907 році Ежен винайшов синтетичну фарбу, яка захопила не тільки Луїзу, але і знайомого перукаря. Так з'явилася фарба для волосся під назвою L'Auréale: перша безпечна (що не містить свинцю !) Синтетична фарба.

    У 1909 Ежен Шуеллер зареєстрував свою компанію із складною назвою фр. Société Française de Teintures Inoffensives pour Cheveux (у дослівному перекладі — французька компанія з виробництва безпечних фарб для волосся) з гаслом: «Дослідження та інновації у сфері краси». Компанія з настільки гучним ім'ям існувала в скромній двокімнатній квартирці в Парижі і первісним бюджетом в 800 франків.

    Ежен Шуеллер був першим, хто вимагав, щоб клієнтки спочатку перевіряли дію фарби на одному пасмі, а потім вже фарбували все волосся: ця увага і турбота про споживачів на довгий час стали пріоритетом компанії.

    У 1928 році Ежен Шуеллер купує невелике підприємство з випуску мила Monsavon — 10 років потому мило під цією маркою стало найбільш продаваним у Франції.

    У 1929 році компанія Ежена випустила на паризький ринок фарбу для волосся Immédia — прототип сучасних фарб для волосся на базі пероксиду, забарвлювала волосся вона швидше і якісніше своїх попередниць.

    У тому ж році був випущений журнал про красу Votre Beaute, існуючий досі. Цікавий факт: в 1945 році генеральним директором журналу був Франсуа Міттеран, майбутній президент Франції. У 1937 році компанія заснувала новий журнал — Marie-Claire.

    Вже в 1932 році справа Ежена Шуеллера розширилося до виробництва легендарних лаків для волосся, а в 1934 ще й нечуваної новинки — шампуню для волосся — DOP — до цього волосся мили тільки милом або мильною стружкою.

    У 1936 році було розроблено сонцезахисне молочко Ambre Solaire, що вдало збіглося за часом з введенням оплачуваних відпусток та зародженням моди на засмагу. А незабаром був побудований перший завод з виробництва сонцезахисних засобів.

    Офіційно марка L'Oréal була зареєстрована в 1939 році з головним офісом у Парижі, по вулиці Руаяль, 14. Багато хто знаходить у назві співзвуччя з французькими словами l'or (золото) і aureole (ореол). За іншою версією, назва компанії походить від назви популярної на початку 20-го століття зачіски — l'auréale — волосся хвилями обмальовують обличчя, ніби ореол.

    У 1945 році в Європі з'явилося перший засіб для хімічної завивки волосся — Oreol, а в 1947 L'Oréal запропонувала першу фарбу для домашнього використання Rege — Color.

    У 1953 році компанія L'Oréal вийшла за межі європейського ринку і відкрила свою першу  філію в США.

    Після смерті Ежена Шуеллера в 1957 році компанія перейшла у спадок до його дочки Ліліан Беттанкур (Liliane Bettencourt)

    L'Oréal веде політику розширення за рахунок відомих косметичних брендів: в 1964 купує французьку компанію Lancôme, потім Garnier (1965), Biotherm (1970), а в 80-х — акції компаній Helena Rubinstein і Vichy, La Roche- Posay (1989) і Maybelline (1996). Одне з останніх і найбільш гучних придбань концерну — компанія The Body Shop вартістю в £ 652 мільйони (2006 рік).

    Слідуючи тенденціям часу, L'Oréal об'єднується з одним із європейських лідерів з продажу товарів поштою — Les 3 Suisses, і створює Клуб Творців Краси, що поширює поштою косметику під маркою Agnès B. і Jean- Marc Maniatis.

    LOreal Paris Intelligent Color Experience. (10578044506).jpg

    Так L'Oréal з сімейного бізнесу перетворився на найбільший косметичний концерн світу. На сьогоднішній день L'Oréal це: 67 тисяч осіб персоналу, 47 заводів в 22-х країнах і 25 всесвітньо відомих косметичних компаній, що представляють близько 500 різних брендів, що продаються в 130 країнах світу. Дивовижний факт: більшість марок косметики, які ви купуєте в аптеках, супермаркетах і навіть дорогих магазинах косметики належать концерну L'Oréal : ĽOréal Professionnel, Kerastase, Redken, Matrix, ĽOréal Paris, Garnier, Maybelline, SoftSheen — Carson, Lancôme, Giorgio Armani, Yves Saint Laurent, Ralph Lauren, Biotherm, Helena Rubinstein, Shu Uemura, Kiehl's, Diesel, Cacharel, Vichy, La Roche-Posay, Innéov, SkinCeuticals і The Body Shop.

    L'Oréal — друга за вартістю компанія у Франції після нафтового гіганта Total Fina Elf.

    L'Oréal, слідуючи гаслу Ежена Шуеллера, приділяє величезну увагу дослідженням у сфері косметології, концерну належать 5 науково-дослідних центрів: два у Франції, в США, Японії та Китаї: 2700 хіміків щорічно розробляють близько 3 тисяч нових косметичних формул.

    L'Oréal витрачає рекордні кошти на рекламу — близько 30 % прибутку. Обличчям рекламних кампаній встигли побувати Картин Деньов, Джейн Фонда, Енді Макдоуелл, Пенелопа Крус, Летиція Каста. Слоган рекламної компанії: «Тому що Ви цього варті!» (До 2009 року — «Тому що я цього варта!») І дещо іронічне «Вони теж цього варті!» для чоловічої лінії.

    Loreal Femina Women Awards 2012.jpg

    Мажоритарними акціонерами концерну є Ліліан Беттанкур (30 %) і Nestlé (29 %). Ліліан — єдина дочка Ежена Шуеллера, прізвище отримала від свого чоловіка Андре Беттанкур, товариша свого батька, він був депутатом Національних зборів, міністром, сенатором і навіть академіком. Ліліан Беттанкур у свої 86 років є найбагатшою жінкою Франції, її стан в 20 млрд. доларів США на 17-му місці в світі за рейтингом Forbes за 2010 рік.

    Критика[ред. | ред. код]

    У квітні 2011 року партнери L'Oréal звинуватили ряд колишніх топ-менеджерів компанії (в їх числі — Ліндсей Оуен-Джонс, колишній генеральний директор компанії) в корупції і організації сірих схем постачання продукції до Росії, України і Білорусі. Було подано позови до суду, також цією справою зайнялася французька прокуратура. У матеріалах заявників, зокрема, згадувалися зв'язок L'Oréal з уже неіснуючою російською компанією «Арбат Престиж».

    Ще трохи скандальних фактів: ім'я творця L'Oréal — Ежена Шуеллера — часто згадують з зв'язку з ультраправої антисемітської організації часів Другої Світової Війни — «Ля Кагул», фінансами якої він керував. До цієї ж організації належав і пан Беттанкур в свій час. А сьогодні пані Беттанкур займається науковою роботою, предметом дослідження якої вона вибрала «загальне в християнстві та юдаїзмі».

    L'Oréal в Росії[ред. | ред. код]

    У вересні 2010 року L'Oréal відкрила фабрику в Калужській області Росії (індустріальний парк Ворсіно). Підприємство вартістю 26 млн євро і штатом 150 чоловік спеціалізується на виробництві шампунів та інших засобів для догляду за волоссям. Планова потужність — 120 млн одиниць готовоъ продукції в рік.[3]

    Продажі компанії в Росії в 2009 році склали 563 млн євро[3].

    Історія L'ORÉAL в Росії[ред. | ред. код]

    1990 р. — створення спільного радянсько-французького акціонерного товариства, яке займалося виробництвом Elsève, Recital, Maroussia

    1994 р. — ЗАТ «Русбел» — російський філія L'Oréal: просування марки L'Oréal Paris — запуск продукції Laboratoires Garnier

    1996 р. — початок діяльності підрозділу професійної продукції, запуск декоративної косметики L'Oréal Perfection.

    1997 р. — запуск декоративної косметики Maybelline New York та гами по догляду за волоссям Fructis

    1998 р. — початок діяльності підрозділу активної косметики

    2003 р. — філія перейменований в ЗАТ «Л'Ореаль», запуск Matrix

    2004 р. — до російському філії приєдналося підрозділ продукції люкс (марки Lancôme, Biotherm, Helena Rubinstein, Giorgio Armani, Ralph Lauren, Cacharel)

    2008—2009 рр. — нові марки в підрозділі активної косметики (Innéov, SkinCeuticals, Sanoflore) — нові марки в портфелі підрозділи продукції класу люкс (Khiel's, YSL, Diesel) — нові марки в підрозділі професійної продукції (Redken, Kéraskin)

    L'ORÉAL в Росії сьогодні це:

    • 23 міжнародних марки
    • 4 бізнес-підрозділу
    • Більше 1000 співробітників
    • Молодий динамічний колектив
    • Співпраця з провідними університетами Росії
    • Займає провідні позиції на ринку засобів з фарбування волосся, догляду за обличчям, декоративної косметики
    • Соціально-відповідальна компанія, що підтримує проекти в галузі науки, освіти та солідарності
    • Співпраця з провідними візажистами, стилістами, дерматологами Росії та світу

    L'Oréal в Україні[ред. | ред. код]

    2004 рік — відкриття філіалу в Україні

    В Україні продукція компанії L'Oréal продається як крізь звичайні системи продажу так і через мережу Інтернет. Промоушн в Україні компанія проводить як з використанням великих плакатів та банерів, наприклад у центрі Києва, так і з використанням можливостей соціальних мереж в Інтернеті. Наприклад існує група підтримки в соціальній мережі.

    Виноски[ред. | ред. код]

    1. Jones, David (26 January 2010). Nestle waits for market pressures to soften Hershey. Reuters. Процитовано 31 January 2010. 
    2. «Statuts Архівовано 30 грудень 2009 у Wayback Machine..» L'Oréal. 16 April 2009. Retrieved on 3 May 2010.
    3. а б в г Татьяна Романова, Елена Виноградова. Шампуни из-под Калуги // Ведомости, 24.09.2010, № 180 (2878) (Перевірено 26 вересня 2010)

    Посилання[ред. | ред. код]