Лісовий Василь Семенович

Лісовий Василь Семенович
В'язничне фото Василя Лісового, липень 1972
Народився	17 травня 1937(1937-05-17) с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область
Помер	19 липня 2012(2012-07-19) (75 років) Київ
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	філософ
Alma mater	Історико-філософський факультет Київського університетуd
Мова творів	українська, англійська і німецька
У шлюбі з	Віра Лісова
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах

|Lib=

Лісови́й Васи́ль Семе́нович (* 17 травня 1937, с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область — † 19 липня 2012) — український філософ, громадський діяч, дисидент, політв'язень. Організатор самвидаву в 1960-х роках.

Біографічні дані

Народився в селі Старі Безрадичі Обухівського району Київської області в селянській родині. Батько загинув на війні.

У 1962 році закінчив історико-філософський факультет Київського університету, викладав філософію в Тернопільському медичному інституті.

У 1966–1969 рр. навчався в аспірантурі Київського університету за спеціальністю логіка, викладав у цьому університеті.

З 1969 — співробітник Інституту філософії АН УРСР. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Логіко-філософське дослідження побутової мови».

Дисидентська діяльність

Самвидав розповсюджував з 1961 року. З 1966, паралельно з науковою роботою, інтенсивно організовував його виготовлення, зберігання та розповсюдження серед аспірантів і в студентському середовищі. Лісовий — автор самвидавної статті «Лист виборця Антона Коваля».

Виступив із відритим листом на захист заарештованих шістдесятників і на знак солідарності побажав бути засудженим разом з ними.

Хвиля арештів інтеліґенції 1972 підштовхнула Лісового до відкритого протесту. Разом з Євгеном Пронюком видав № 6 самвидавського журналу «Український вісник», відновленого ними з метою дати громадськості інформацію про заарештованих і відвести від них звинувачення у виданні попередніх випусків.

Київський обласний суд 6 грудня 1973 засудив його до 7 років позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3 років заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР. «Посправниками» Лісового були Євген Пронюк та Василь Овсієнко.

Офіційна реабілітація

Звільнений у липні 1983.

1989 — реабілітований, відновлений у званні кандидата філософських наук і на роботі в Інституті філософії НАН України.

Викладав філософію, готував навчальну літературу, виступав зі статтями в галузі політології.

Викладав філософію в київських університетах, брав участь у виробленні програм та ідеології багатьох політичних і громадських організацій, готував навчальну літературу, уклав (у співавторстві з Олегом Проценком) антології «Консерватизм», «Націоналізм», «Лібералізм», перекладав філософську літературу з англійської та німецької мов. Автор книжок «Культура — ідеологія — політика» (1997), «У багатоголоссі політичних дискусій» (2007).

Нагороди

Указом Президента України від 26.11.2005 нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Джерела

• В. Овсієнко. Лісовий Василь Семенович // Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні» [Архівовано 2 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Спогади Василя Лісового // Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні» [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Українська Гельсінська спілка з прав людини [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Василь Овсієнко В'язень власного сумління 19.07.13 [Архівовано 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Лісовий Василь Семенович (29.08.1937-20.07.2012) [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.]

Література

• Лісовий, Василь Семенович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.