Лісовий Оксен Васильович
Оксен Лісовий | |
---|---|
Оксен Васильович Лісовий | |
![]() | |
Міністр освіти та науки України | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 21 березня 2023 |
Президент | Володимир Зеленський |
Прем'єр-міністр | Денис Шмигаль |
Попередник | Сергій Шкарлет |
Директор Національного центру «Мала академія наук України» | |
На посаді з | 10 червня 2010 |
Народився |
21 липня 1972 (50 років) Київська область, Українська РСР, СРСР |
Відомий як | педагог, керівник, військовослужбовець |
Громадянство |
![]() |
Alma mater | Київський державний інститут культури |
Науковий ступінь | кандидат філософських наук |
Вчене звання | доцент |
Батько | Василь Лісовий |
Мати | Віра Лісова |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Оксен Васильович Лісовий (нар. 21 липня[1] 1972, Київська область) — український учитель, організатор освіти, військовослужбовець Збройних сил України, кандидат філософських наук (2012), доцент (2015). Міністр освіти та науки України (від 21 березня 2023), Директор Національного центру «Мала академія наук України» (від 10 червня 2010). Заслужений працівник освіти України (2021). Лауреат Державної премії України в галузі освіти (2012).
Життєпис[ред. | ред. код]
Оксен Лісовий народився 21 липня 1972 року на Київщині в родині вчителів. Його батько Василь Лісовий — дисидент, організатор українського самвидаву в 1960–1970 роках. Мати Віра Лісова — українська філолог, публіцистка, дисидентка й учасниця українського правозахисного руху. За тиждень до народження Оксена його батька заарештували та ув'язнили на 11 років за відкритий лист на захист заарештованих шістдесятників. Мати, вчительку української мови та літератури, звільнили з роботи й залишили з 6-річною донькою, в очікуванні сина без засобів для існування. Дитинство було неспокійним — з постійними обшуками, допитами й підозрами, але попри політичні репресії та тиск Віра Лісова продовжувала допомагати родинам політв'язнів.
Літо 1981 року провів в очікуванні суду в Новій Бряні в Бурятській АРСР, де його батько перебував на засланні. Там Лісові змогли возз'єднати свою сім'ю, однак Василя Лісового знову заарештували за його протести проти введення радянських військ до Афганістану. Віра Лісова виступала як захисниця у справі чоловіка. Улітку 1982 року родина знову приїхала в Бурятію і два роки жила на засланні в селищі Ілька, де Василь Лісовий працював токарем, сестра Оксена закінчила середню школу, а Оксен закінчив 3 і 4 класи.
Закінчив Решетилівське художнє училище народних промислів (спеціальність — художник–кераміст), Київський державний інститут культури (спеціальність — бібліотечно–інформаційні системи).
Працював учителем Києво-Могилянського колегіуму, тренером із фехтування та підтримував діяльність громадської юнацької організації «Січ», на керівній посаді в генеральній дирекції ВАТ «Укртелеком», від 2010 — директор Національного центру «Мала академія наук України» (МАНУ).
Є автором понад 250 наукових публікацій та 25 авторських наукових видань[2].
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року добровольцем пішов на фронт у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Водночас дистанційно продовжував виконувати обов'язки директора НЦ «МАНУ».
21 березня 2023 року Верховна Рада призначила Оксена Лісового на посаду Міністра освіти і науки України[3].
Діяльність в «Малій академії наук України»[ред. | ред. код]
В НЦ «МАНУ» розпочав реалізацію всеукраїнських освітніх проєктів — всеукраїнські наукові профільні школи, літні школи, всеукраїнські навчально-дослідницькі експедиції, мобільні студії популярної науки і техніки, семінари-практикуми керівників і методистів територіальних відділень МАН; всеукраїнські конкурси та фестивалі (Конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів — членів МАН, виставка-конкурс молодіжних інноваційних проєктів «Майбутнє України», інтерактивні конкурси «МАН-Юніор Ерудит», «МАН-Юніор Дослідник», Інтернет-турнір із природничих дисциплін, олімпіади з робототехніки та філософії та інші).[4]
Ініціював створення науково-дослідницьких лабораторій для молоді «МАНЛаб» та «Ex Lab», оснащених новітнім обладнанням провідних брендів України та світу. Сприяв відкриттю першого державного бізнес-інкубатора для школярів «UF Incubator». У 2020 році розпочав реконструкцію учбово-рекреаційного центру «Міжнародний центр дитячої наукової творчості» у Пущі-Водиці.[4]
У вересні 2020 року спільно з президентом Малої академії наук Станіславом Довгим ініціював заснування сучасного інтерактивного музейного простору — першого Музею науки в України[5][4]. Однією зі стратегій «МАНУ» стала розбудова центрів науки в регіонах України, наприкінці 2022 року відкрився Музей науки в Чернівцях.[6]
Окрім можливостей для учнів, розширював напрям професійного розвитку педагогів. Відбулося впровадження новітніх педагогічних методик і технологій дослідницько-експериментального напряму в навчальний процес закладів загальної середньої освіти. Зокрема, на базі лабораторного комплексу «МАНЛаб» створений осередок підготовки педагогів природничих дисциплін.[4]
Міністр освіти і науки України[ред. | ред. код]
21 березня 2023 року Оксен Лісовий був призначений на посаду Міністра освіти і науки України. За його кандидатуру проголосували 313 народних депутатів, в тому числі депутати фракції «Слуга народу» — 217, Європейська солідарність — 0, Батьківщина - 14, Платформа за життя та мир - 15, За майбутнє - 12, Голос - 12, Довіра - 16, Відновлення України - 13, Позафракційні - 14.[7][8]
Нагороди[ред. | ред. код]
- заслужений працівник освіти України (22 січня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[9];
- лавреат Державної премії України в галузі освіти (6 жовтня 2012) — за цикл робіт «Всеукраїнський освітній Інтернет-портал «Острів знань»[10];
- нагрудний знак Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти» (2009)[2];
- почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2007)[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Помер Василь Лісовий — дисидент і професор-філософ // Історична правда. — 2012. — 20 липня.
- ↑ а б в Mr. Oksen Lisovyi // Belt and Road International Science Education Coordinating Committee. (англ.)
- ↑ Верховна Рада призначила нового міністра освіти і науки. Конкурент (укр.). Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ а б в г Людмила Танич (18 жовтня 2020). Оксен Лісовий — організатор освіти. Еліта. Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ О. Захаров. Репресовані батьки, відмова від бізнесу: хто такий Оксен Лісовий // Ліга.Life. — 2023. — 17 березня.
- ↑ Соломія Соловей, Тетяна Нестерук (7 грудня 2022). Музей науки у Чернівцях — як працює, скільки коштує, де розташований. Суспільне. Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Новим міністром освіти і науки стане Оксен Лісовий. Освіта.UA (укр.). Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Новим міністром освіти і науки України став Оксен Лісовий. fakty.com.ua. Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 22 січня 2021 року № 24/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Указ Президента України від 6 жовтня 2012 року № 583/2012 «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2012 року»
Джерела[ред. | ред. код]
- Лісовий Оксен Васильович // НАН України.
- Лісовий Оксен Васильович // Науковці України.
- Лісовий Оксен Васильович // LB.ua.
- О. Барсукова. Шкарлет йде у відставку. Що відомо про потенційних кандидатів на посаду міністра освіти // УП. Життя. — 2023. — 17 березня.
- І. Нежигай. Боєць ДШВ та директор МАН: хто такий Оксен Лісовий, який може стати новим міністром освіти // Факти ICTV. — 2023. — 18 березня.
- Д. Кузява. Вчені з пелюшок: інтерв'ю з директором Малої академії наук Оксеном Лісовим // Куншт. — 2021. — 3 березня.
- Народились 21 липня
- Народились 1972
- Уродженці Київської області
- Заслужені працівники освіти України
- Лауреати Державної премії України в галузі освіти
- Відмінники освіти України
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Українські педагоги
- Українські освітні діячі
- Випускники Київського національного університету культури і мистецтв
- Міністри освіти і науки України