Лісовий Оксен Васильович
| Оксен Лісовий | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оксен Васильович Лісовий | ||||
 | ||||
| Міністр освіти та науки України | ||||
Нині на посаді | ||||
| На посаді з | 21 березня 2023 | |||
| Президент | Володимир Зеленський | |||
| Прем'єр-міністр | Денис Шмигаль | |||
| Попередник | Сергій Шкарлет | |||
| Директор Національного центру «Мала академія наук України» | ||||
| 10 червня 2010 — 2023 | ||||
| Народився | 21 липня 1972 (52 роки) Київська область, Українська РСР, СРСР  | |||
| Відомий як | педагог, керівник, військовослужбовець | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Alma mater | Київський державний інститут культури | |||
| Вчене звання | доцент | |||
| Батько | Лісовий Василь Семенович | |||
| Мати | Лісова Віра Павлівна | |||
| Нагороди |
| |||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Оксе́н Васи́льович Лісови́й (21 липня 1972 , Київська область ) — український учитель, організатор освіти, член ДФТГ, доцент (2015). Міністр освіти і науки України (від 21 березня 2023), Директор Національного центру «Мала академія наук України» (2010—2023). Заслужений працівник освіти України (2021). Лауреат Державної премії України в галузі освіти (2012).
Оксен Лісовий народився 21 липня 1972 року на Київщині в родині вчителів. Його батько Василь Лісовий — дисидент, організатор українського самвидаву в 1960—1970 роках. Мати Віра Лісова — українська мовознавиця за фахом, публіцистка, дисидентка й учасниця українського правозахисного руху. За тиждень до народження Оксена його батька заарештували та ув'язнили на 11 років за відкритий лист на захист заарештованих шістдесятників. Матір, учительку української мови та літератури, звільнили з роботи й залишили з 6-річною дочкою Мирославою в очікуванні сина без засобів для існування. Дитинство було неспокійним — із постійними обшуками, допитами й підозрами, але попри політичні репресії та тиск Віра Лісова продовжувала допомагати родинам політв'язнів.
Літо 1981 року провів в очікуванні суду в Новій Бряні в Бурятській АРСР, де його батько перебував на засланні. Там Лісові змогли возз'єднати свою сім'ю, однак Василя Лісового знову заарештували за його протести проти введення радянських військ до Афганістану. Віра Лісова виступала як захисниця у справі чоловіка. Родина Лісових два роки жила на засланні в селищі Ілька, де Василь Лісовий працював токарем. Сестра Оксена закінчила середню школу, а хлопець — 3 і 4 класи. У червні 1983 року родина повернулася до Києва.
Оксен Лісовий закінчив Решетилівське художнє училище народних промислів (спеціальність — художник-кераміст), Київський державний інститут культури (спеціальність — бібліотечно-інформаційні системи).
Працював учителем Києво-Могилянського колегіуму, тренером із фехтування та підтримував діяльність громадської юнацької організації «Січ», на керівній посаді в генеральній дирекції ВАТ «Укртелеком». У 2011 році, не маючи наукового ступеня, займав посаду наукового співробітника Інституту обдарованої дитини НАПНУ[1][2]. Від 2010 року — директор Національного центру «Мала академія наук України» (МАНУ).
У 2012 році Оксен Лісовий захистив дисертацію кандидата філософських наук на тему «Соціокультурна самоідентифікація особистості».[3] У 2023 році Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти повідомило про надходження звернення Лісового щодо перевірки дисертації на наявність можливих фактів академічного плагіату[4], які викликали резонанс у суспільстві[5][6][7]. 30 травня 2023 Оксен Лісовий відмовився від наукового ступеню кандидата наук згідно з розробленим напередодні Кабміном механізмом[8].
За його керівництва в МАН вийшло друком понад 250 публікацій та 25 авторських праць, у яких він виступав редактором[9].
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року добровольцем пішов на фронт у складі ДФТГ 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Водночас дистанційно продовжував виконувати обов'язки директора НЦ «МАНУ».
21 березня 2023 року Верховна Рада призначила Оксена Лісового на посаду Міністра освіти і науки України[10].
У вересні 2020 року спільно з президентом Малої академії наук Станіславом Довгим ініціював заснування сучасного інтерактивного музейного простору — першого Музею науки в Україні[11].
Окрім можливостей для учнів, розширював напрям професійного розвитку педагогів. Відбулося впровадження новітніх педагогічних методик і технологій дослідницько-експериментального напряму в навчальний процес закладів загальної середньої освіти. Зокрема, на базі лабораторного комплексу «МАНЛаб» створено осередок підготовки педагогів природничих дисциплін.
Також Оксен Лісовий брав участь у волонтерських проєктах і заходах, спрямованих на допомогу дітям — вимушеним переселенцям, дітям військовиків, що постраждали в зоні проведення ООС. Він входить до складу Ради з національно-патріотичного виховання дітей та молоді при Міністерстві освіти і науки України.[12]
Ще до призначення Лісового на посаду міністра в його дисертації було виявлено плагіат[13]. Невдовзі за це він став переможцем антипремії Академічна негідність у номінації «Плагіатор року»[14]. Лісовий визнав плагіат у своїй дисертації і пояснив його тим, що при захисті дисертації «довелося піти на компроміс з “культурою, яка існувала в академічному середовищі”», та відмовився від наукового ступеня[15].
21 березня 2023 року Оксена Лісового було призначено на посаду Міністра освіти і науки України[16]. За його кандидатуру проголосувала конституційна більшість — 313 народних депутатів, зокрема депутати фракцій «Слуга народу» — 217, «Європейська Солідарність» — 0, «Батьківщина» — 14, «Платформа за життя та мир» — 15, «За майбутнє» — 12, «Голос» — 12, «Довіра» — 16, «Відновлення України» — 13, позафракційні — 14[17][18].
- заслужений працівник освіти України (22 січня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[19];
- лауреат Державної премії України в галузі освіти (6 жовтня 2012) — за цикл робіт "Всеукраїнський освітній Інтернет-портал «Острів знань»[20];
- нагрудний знак Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти» (2009)[9];
- почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2007)[9].
Син Василя та Віри Лісових. У Оксена є старша сестра — Мирослава, з якою він підтримує близькі стосунки. [21]
Оксен Лісовий, одружений та виховує двох синів.[21]
- ↑ Наші автори // Вісник Інституту розвитку дитини. Вип. 18. Серія: Філософія, педагогіка, психологія: Збірник наукових праць. — Київ: Видавництво Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, 2011. — 174 с.
- ↑ Тю, і тут те саме! - 20 Березня 2023 - Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях. false-science.ucoz.ua. Процитовано 10 лютого 2025.
- ↑ Лісовий Оксен Васильович. Соціокультурна самоідентифікація особистості. Дисертація кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - Філософська антропологія, філософія культури. Захищена 2012-04-05 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Реєстраційний номер 0412U001933. Національний репозитарій академічних текстів. Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Про звернення щодо перевірки дисертацій на наявність можливих фактів академічного плагіату. НАЗЯВО. Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Новий міністр освіти втрапив у скандал: Оксена Лісового звинувачують у плагіаті. ТСН. 21 березня 2023. Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Яна Осадча (31 березня 2023). У НАЗЯВО розповіли, коли перевірять дисертації Лісового та Бабака на плагіат. «Українська правда. Життя». Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Yurii Sheliazhenko (31 березня 2023). Доповідь щодо Лісового: мілітаризм і плагіат. Report on Lisovyi: militarism and plagiarism [UKR+ENG]. ResearchGate. Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Міністр освіти Лісовий відмовився від ступеня кандидата наук. Українська правда _Життя. Процитовано 30 травня 2023.
- ↑ а б в Mr. Oksen Lisovyi // Belt and Road International Science Education Coordinating Committee. (англ.)
- ↑ Верховна Рада призначила нового міністра освіти і науки. Конкурент (укр.). Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Захаров О. Репресовані батьки, відмова від бізнесу: хто такий Оксен Лісовий // Ліга.Life. — 2023. — 17 березня.
- ↑ Наказ МОН України № 132 від 30.01.2017 (PDF). МОН України. Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Садовий, Василь (20 березня 2023). Тю, і тут те саме! Дисертація Оксена Лісового. Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях. Архів оригіналу за 29 березня 2023. Процитовано 9 вересня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Міністр Лісовий, ректор КНУ та суддя з Харкова: хто отримав антипремію “Академічна негідність 2023 року”. Українська правда _Життя. Процитовано 21 січня 2024.
- ↑ "Не скажу": Лісовий відмовився коментувати походження збігів у своїй дисертації. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 13 грудня 2024.
- ↑ Постанова ВРУ від 21 березня 2023 року № 2988-IX
- ↑ Новим міністром освіти і науки стане Оксен Лісовий. Освіта.UA (укр.). Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Новим міністром освіти і науки України став Оксен Лісовий. fakty.com.ua. Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 22 січня 2021 року № 24/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Указ Президента України від 6 жовтня 2012 року № 583/2012 «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2012 року»
- ↑ а б Особисте життя Оксена Лісового: сім'я, дружина, діти (укр.). Процитовано 5 квітня 2025.
- О. Барсукова Шкарлет йде у відставку. Що відомо про потенційних кандидатів на посаду міністра освіти // УП. Життя. — 2023. — 17 березня.
- І. Нежигай Боєць ДШВ та директор МАН: хто такий Оксен Лісовий, який може стати новим міністром освіти // Факти ICTV. — 2023. — 18 березня.
- Д. Кузява Вчені з пелюшок: інтерв'ю з директором Малої академії наук Оксеном Лісовим // Куншт. — 2021. — 3 березня.
- Лісовий Оксен Васильович // Міністерство освіти і науки України.
- Лісовий Оксен Васильович // НАН України.
- Лісовий Оксен Васильович // Науковці України.
- Лісовий Оксен Васильович // LB.ua.
| Довідкові видання | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
 | Іван Зязюн (1991–1992) • Петро Таланчук (1992–1994) • Михайло Згуровський (1994–1999) • Валентин Зайчук (1999) • Василь Кремень (1999–2005) • Станіслав Ніколаєнко (2005–2007) • Іван Вакарчук (2007–2010) • Дмитро Табачник (2010–2014) • Сергій Квіт (2014–2016) • Лілія Гриневич (2016–2019) • Ганна Новосад (2019–2020) • Юрій Полюхович (в. о.) (2020) • Любомира Мандзій (в. о.) (2020) • Сергій Шкарлет (2020—2023) • Оксен Лісовий (з 2023) |  | |
- Народились 21 липня
- Народились 1972
- Уродженці Київської області
- Заслужені працівники освіти України
- Лауреати Державної премії України в галузі освіти
- Відмінники освіти України
- Міністри освіти і науки України
- Уряд Дениса Шмигаля
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Українські педагоги
- Українські освітні діячі
- Випускники Київського національного університету культури і мистецтв
- Військовики 95-ї десантної бригади