Майнрад фон Лаухерт

Майнрад фон Лаухерт
нім. Meinrad von Lauchert
Народився	29 серпня 1905(1905-08-29) Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	4 грудня 1987(1987-12-04) (82 роки) або 9 жовтня 1969(1969-10-09) (64 роки) Штутгарт, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За Атлантичний вал» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий німецький хрест Нагрудний знак «За танкову атаку» Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ

Майнрад фон Лаухерт (нім. Meinrad von Lauchert; 29 серпня 1905, Потсдам — 4 грудня 1987, Штутгарт) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

1 квітня 1924 року вступив в рейхсвер, служив у рухомих частинах. З 15 жовтня 1935 року — командир роти 5-го протитанкового дивізіону. З 10 листопада 1938 року — командир 2-ї роти, з 1 вересня 1939 року — 1-го батальйону 35-го танкового полку, з яким брав участь в Польській та Французькій кампаніях, а також у Німецько-радянській війні. З 10 грудня 1942 року — командир 59-го танкового навчального батальйону в Нойруппіні, з 5 червня 1943 року — танкового полку «Графенвер». З 7 серпня 1943 по 1 серпня 1944 року — командир 15-го танкового полку. З 24 серпня 1944 року — командир танкового з'єднання «Штрахвіц», з 15 грудня 1944 року — 2-ї танкової дивізії. 19 березня 1945 року здався в полон французьким військам. В 1947 році звільнений.

Звання

• Фанен-юнкер (1 квітня 1924)
• Фенріх (1 серпня 1928)
• Оберфенріх (1 серпня 1929)
• Лейтенант (1 лютого 1931)
• Оберлейтенант (1 липня 1933)
• Ротмістр (1 березня 1937)
• Майор (1 квітня 1941)
• Оберстлейтенант (1 серпня 1843)
• Оберст (1 лютого 1944)
• Генерал-майор (1 березня 1945)

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го і 4-го класу (12 років; 2 жовтня 1936) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Залізний хрест
  • 2-го класу (22 вересня 1939)
  • 1-го класу (23 жовтня 1939)
• Медаль «За Атлантичний вал» (25 червня 1940)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
• Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту (30 липня 1941)
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (8 серпня 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (8 вересня 1941)
  • дубове листя (№396; 12 лютого 1944)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (27 серпня 1942)
• Німецький хрест в золоті (5 вересня 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт
  • «У боях на кордоні Східної Пруссії особливо відзначилися 2 бойові групи під командуванням кавалерів дубового листя оберста Кеца та оберста Лаухерта.» (25 жовтня 1944)

Література

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Federl, C. Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939-1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, Germany, 2000
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998.