Макалевичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Макалевичі
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський район
Громада Вишевицька сільська громада
Код КОАТУУ 1825085801
Основні дані
Засноване 1686
Населення 484
Площа 1,471 км²
Густота населення 329,03 осіб/км²
Поштовий індекс 12210
Телефонний код +380 4132
Географічні дані
Географічні координати 50°41′04″ пн. ш. 29°31′27″ сх. д. / 50.68444° пн. ш. 29.52417° сх. д. / 50.68444; 29.52417Координати: 50°41′04″ пн. ш. 29°31′27″ сх. д. / 50.68444° пн. ш. 29.52417° сх. д. / 50.68444; 29.52417
Середня висота
над рівнем моря
130 м
Водойми річки Тетерів, Вирва
Місцева влада
Адреса ради 12210, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с.Макалевичі
Карта
Макалевичі. Карта розташування: Україна
Макалевичі
Макалевичі
Макалевичі. Карта розташування: Житомирська область
Макалевичі
Макалевичі
Мапа

Макале́вичі — село в Україні, у Радомишльському районі Житомирської області, на лівому березі річки Тетерів. Через село протікає річка Вирва — ліва притока Тетерева.

Історія[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 р., населення становить 484 особи. Код КОАТУУ — 1825085801. Поштовий індекс — 12210. Телефонний код — 4132. Площа 1,471 км².

Неподалік села розташований зупинний пункт «Макалевичі» Коростеньського напрямку Південно-Західної залізниці.

Уродженцем села є Босий Олександр Любомирович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015 років.

За переписом 1885 року село Макалевичі (Вишевичская волость, Радомысльскій уѣздъ, Кіевская губернія) налічувало 662 мешканці, у ньому були 81 двір, церковно-парафіяльна школа, 2 заїжджі двори, лавка.

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Микула Олександр Якович, 1898 року народження, с. Макалевичі Малинського району Житомирської області, українець, освіта початкова. Жертва репресій радянської влади. Проживав у с. Половецьке Богуславського району, завідувач Богуславської районної лікарні. Розглядання справи припинено 21 березня 1938 року у зв’язку зі смертю підсудного. Помер в ув’язненні 16 березня 1938 року. Місце поховання невіідомо. Реабілітований у 1990 році[1].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Реабілітовані Історією. Кивська область. Книга друга. (українська). Київ: Основи. 2002. с. 139.