Малаков Георгій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малаков Георгій Васильович
Народився 10 лютого 1928(1928-02-10)
Київ
Помер 14 червня 1979(1979-06-14) (51 рік)
Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Країна  СРСР
Діяльність художник, графік, ілюстратор
Галузь графіка[1], книжкова ілюстрація[1] і екслібрис[1]
Alma mater Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1949) і Київський державний художній інститут (1955)
Знання мов українська[1]
Нагороди
Заслужений художник УРСР

Гео́ргій Васи́льович Мала́ков (10 лютого 1928(19280210), Київ — 14 червня 1979, Київ) — український графік. Заслужений художник УРСР (1974). Брат українського краєзнавця Дмитра Малакова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині службовців — Малакова Василя Федоровича (1902—1988) та Малакової (Паппадопуло) Євгенії Костянтинівни (1908—1994). Пережив німецьку окупацію в Києві. Під час окупації працював помічником у Виробничо-художніх майстернях, паралельно малюючи листівки для продажу та різноманітні малюнки, зокрема й карикатури. Восени 1943 року мешкав у Ворзелі, куди окупанти перевели дитячий будинок (вихователем працювала мати).

У 1944—1949 роках навчався в Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка. 1949 року вступив на графічний факультет Київського художнього інституту (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де 1955 року закінчив майстерню книжкової графіки під керівництвом Іларіона Плещинського.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкової, книжкової графіки та екслібрису, переважно в техніці лінориту. Створив монументальні серії «Київ. 1941—1945» (1961—1965), «Київ у грізний час» (1967), «Завойовники морів» (1963) та «Середньовічні сюжети» (1962—1967), «Бенілюкс» (1960—1962) та «Навколо Європи» (1961—1963), станкові ілюстрації до твору Джованні Боккаччо «Декамерон» (1965—1966), творів Володимира Владка «Аргонавти Всесвіту», «Нащадки скіфів», «Сивий капітан», Всеволода Нестайка "Пригоди Робінзона Кукурузо" та ін.

Багато працював в галузі журнальної та газетної ілюстрації (журнали «Україна», «Знання та праця», «Старт», «Піонерія», «Малятко», газета «Зірка» та ін).

Вивченням та популяризацією творчості митця багато десятиліть займався його молодший брат — відомий український краєзнавець Дмитро Малаков, який присвятив творчості старшого брата близько 70 книг, альбомів, спогадів, статей. Багато робіт Георгія Малакова опубліковано у ряді спогадів Дмитра Малакова, здебільшого присвячених періоду війни та повоєнній добі.

Література[ред. | ред. код]

  • Георгій Малаков: альбом / автор та упорядник Дмитро Малаков.-Київ, Мистецтво, 1984;
  • Книжкові знаки Георгія Малакова / автор та упорядник Дмитро Малаков.-Київ, КИЙ, 1998;
  • Дмитро Малаков. Немирів у малюнках Георгія Малакова.-Київ: Майстерня книги; Оранта, 2008;
  • Наталія Белічко. Пошуки та досягнення української графіки 1960—1980-х років (вияв національної свідомості в межах «соцреалізму») // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Збірник наукових праць. — Випуск 9. — К., 2009. — С. 5—6.
  • Наталія Белічко, Дмитро Малаков. Георгій Малаков. Життя і творчість. К.,2016.
  • «Георгій Малаков. Життя в малюнках і спогадах» / Автор- упорядник Дмитро Малакова. — К.: Чудермайстер; Мистецтво, 2016 (серія «Георгій Малакова відомий і невідомий»).
  • «Георгій Малакова: Мальовано для своїх» /Автор- упорядник Дмитро Малакова. — К.: Чудермайстер; Мистецтво, 2018 (серія " Георгій Малакова відомий і невідомий).

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database