Малаїт
| Малаїт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1964-024 |
| Абревіатура | Mly[3] |
| Хімічна формула | CaSnO[SiO4] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AG.15 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна |
| Спайність | досконала в одному напрямі |
| Твердість | 3,5—4,0 (до 6) |
| Колір риси | білий |
| Густина | 4,3—4,5 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Малакка[2] |
 Малаїт у Вікісховищі | |
Малаї́т (також малаяїт, малайяїт[4], малайїт) — мінерал підкласу острівних силікатів.[5][6][7][8]
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
За назвою Малайської федерації (J.B.Alexander, B.H.Flinter, 1965).
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: CaSnO[SiO4].
Склад у % (з алювіальних відкладів долини р. Сунгай, Малайзія): CaO — 19,14; SnO2 — 58,48; SiO2 — 21,26.
Часто присутня домішка TiO2.
При температурі вище 615 °C утворює безперервний ізоморфний ряд зі сфеном.
Сингонія моноклінна.
За кристалічною структурою близький до сфену. Кристали пластинчаті, клиноподібні.
Колір жовтий, прозорий. У шліфі блідо-жовтий до безбарвного. Характерна яскраво-жовта люмінесценція в ультрафіолетових і рентгенівських (пулюєвих) променях.
Блиск скляний до жирного.
Спайність досконала в одному напрямі.
Форми виділення: нальоти і кірочки на каситериті; дуже дрібнозернистий.
Густина 4,3—4,5.
Твердість 3,5—4,0 (до 6).
Крихкий. Немагнітний. Діелектрик.
Поширений в оловоносних вапнякових скарнах, в січних тілах, в асоціації з кальцитом, кварцом, каситеритом, аксинітом, оловоносним ґранатом-андрадитом і ін. Утворюється при взаємодії оловоносних кременистих розчинів з карбонатними породами, силікатами скарнів (воластонітом, ґранатом і ін.), рідше як продукт зміни олововмісних силікатів. У гідротермальних умовах розкладається на каситерит, кварц і кальцит. При наявності в скарнах малаїту, ґранатів з 1-5 % Sn і інших олововмісних силікатів вміст Sn в гірничій масі досягає 0,3 −0,5 %.
Використовуються при виробництві пігментів для керамічної промисловості.
Родовища: Каньйон (Магаданська обл., РФ), Бургавлі (Саха), Кітеля (Карелія), а також є в Середньої Азії, Малайзії, Таїланді (Пініок), Великій Британії, Намібії, Марокко, Австралії, Японії.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ а б B A. J., H F. B. A note on varlamoffite and associated minerals from the Batang Padang district, Perak, Malaya, Malaysia // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1965. — Vol. 35, Iss. 272. — P. 622–627. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MINMAG.1965.035.272.05
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Українська мінералогічна енциклопедія (за редакції академіка НАН України О.М.Пономаренка). mineralopediaukraine.com (англ.). Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ Mindat. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ WebMineral. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ Handbook of Mineralogy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ Higgins, J.B., and Ribbe, P.H., (1977) The Structure of Malayaite CaSnOSiO4, a tin analog of Titanite, American Mineralogist, 62, 801—806.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Малаїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Малаїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
