Малицький Федір Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федір Малицький
Народився1 березня 1900(1900-03-01)
Долобичів, Холмщина
Помер21 липня 1988(1988-07-21) (88 років)
Київ, УРСР
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина УРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет, письменник
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
Мова творівукраїнська
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Сталінграда»

Фе́дір Миха́йлович Малицький (1 березня 1900, с. Долгобичув на Холмщині, нині однойменна ґміна Люблінського воєводства Польщі — 21 липня 1988, Київ) — український поет, прозаїк, журналіст. Член літературної організації «Плуг».

Жертва сталінського терору.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Під час першої світової війни разом із батьком виїхав до Росії, працював на Тульському патронному заводі.

Могила Федіра Малицького, Байкове кладовище

Закінчив Білоцерківську педагогічну школу та Київський інститут народної освіти, по закінченні навчання вчителював на Бершадщині — у селі Краснопілка, та на Кубані. Перша книжка віршів «Холмщина» вийшла 1927 року; виступає також як прозаїк.

Належав до літературної організації «Плуг». 1933 року арештований і засуджений до кількох років таборів — як член літературної організації «Західна Україна», зі звинуваченнями у розповсюдженні націоналістичних ідей. Агата Турчинська «у своїх свідченнях підтвердила», що Малицький, М. Кічура, М. Козоріс, Д. Рудик, Д. Загул є «прибічниками єдиної незалежної України, а їхня спілка письменників „Західна Україна“ являла собою контрреволюційну організацію, яка ставила своєю метою повалення Радянської влади і відновлення Великої соборної України». Ув'язнення відбував в Дмитровлагу.

Під час Другої світової був співробітником редакції дивізійної газети «Бойовий прапор». У серпні 1959 реабілітований.

Син — Юрій Малицький (1927—2013), перекладач, педагог. Помер 21 липня 1988 року у Києві. Похований на старій частині Байкового кладовища (ділянка № 3), неподалік від могили Лесі Українки, разом з сином.

Твори

[ред. | ред. код]

Вийшли збірки його віршів:

  • «Поезії» — 1931,
  • «Грози над смереками» — 1966,
  • Оповідання «На панських ланах»
  • «Заграви над Бугом» — 1970,
  • «Цвіт ломикаменю» — 1971,
  • автобіографічна книжка прози «Дороги життя» — 1975,
  • «Обжинки» — 1979;
  • історико-біографічних поем «Юрій Котермак» (про Юрія Дрогобича),
  • «Мудрець з Чорнух» (про Григорія Сковороду).
  • книжка пісень «На крилах пісні» — 1985,
  • проза «Тих днів не забути» — 1986.

Надрукована повість «Бистрий Буг» — про життя й побут холмщаків до 1-ї світової війни (1931).

Посилання

[ред. | ред. код]