Малкін Борис Овсійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малкін Борис Овсійович
Файл:Boris Malkin.jpg
Народження26 січня 1908(1908-01-26)
Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія (нині - Чернігівська область)
Смерть20 листопада 1972(1972-11-20) (64 роки)
 Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
ПохованняЧижовське кладовищеd
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
Жанржанрові композиції, пейзаж, портрет, натюрморт
НавчанняНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльністьхудожник, ілюстратор, сценограф
Учасникнімецько-радянська війна

CMNS: Малкін Борис Овсійович у Вікісховищі

Борис Овсійович Малкін (нар. 26 січня 1908, Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія (нині - Чернігівська область) — пом. 20 листопада 1972, Мінськ, Білоруська РСР, СРСР) — білоруський радянський графік українського походження, живописець і театральний художник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Борис Малкін народився 1908 року в Прилуках Полтавської губернії (нині Чернігівська область) в сім'ї поліграфіста, що вплинуло на вибір професії. Після закінчення в 1929 році Київського художнього інституту переїхав до Мінська. Працював у Державному видавництві Білоруської РСР (1929—1936). Перебуваючи під впливом майстрів графіки, представників львівської художньої школи, почав займатися станковою графікою, ксилографією та ліногравюрою. Брав участь у художніх виставках з 1929 року. Чотири з 20 виставок — персональні.

В 1941 році, в перші дні німецько-радянської війни пішов на фронт. У званні капітана танкових військ брав участь у боях під Смоленськом та Москвою, де був поранений. Після звільнення Мінська, в 1944 році, повернувся до роботи в театрі. В післявоєнні роки піддався громадському цькуванню через газету «Известия», яка його звинувачувала у формалізмі та космополітизмі. Не було видано жодної монографії про творчість митця, його світлину зірвали зі стенду, присвяченого художникам-фронтовикам. Самовільно пішов з життя у 64 роки, 20 листопада 1972 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у сценографії, книжковій та станковій графіці. В одному з ранніх циклів розробляв тему міст і містечок Білорусі: «Мінськ», «Містечко», «Старі міста». Займався єврейською тематикою: «Голова старого», «Дід та Онук», «Єврейська вуличка», «Молитва». Графічні аркуші побутового жанру відрізнялися чіткістю композицій, ледь помітними сарказмом і глибоким ліризмом: «Сваха», «Дівчина», «Сватання».

Оформив ряд книжкових видань: вірш Янки Купали «Над річкою Аресой», поему Олександра Пушкіна «Євгеній Онєгін», збірку віршів Алоїзи Пашкевич. Поступово став одним з найпомітніших графіків республіки. Був призначений керівником відділу художнього оформлення Державного видавництва Білоруської РСР, оформляв журнал «Чирвоная Белорусь». Багато робіт Бориса Малкіна цього періоду знаходяться в Національному Художньому музеї Білорусі[1]. Був членом Білоруського Союзу художників з 1940 року.

З 1937 року став займатися сценографією. Оформив вистави:

З 1964 по 1972 роки створював нові цикли монотипій в лаковій техніці: «Король Лір», «Корделія», чорно-білі цикли «Жорстокий Вік» та «Клоуни», цикл в золотих тонах «Цирк». Враження про свою єдину закордонну поїздку художник відобразив у монотипіях «Набережна Сени», «Стамбул», «Італійський дворик» та інших.

У цей період Борис Малкін захопився різьбленням по дереву. За його ескізами на підприємствах білоруської промисловості були виконані настінні блюда та свічники в металі та кераміці.

Був автором емблеми Білоруського Художнього Фонду, першим директором якого він був у повоєнні роки. Автор етикетки горілки «Кристал», емблем Мінського тракторного заводу, мінського велозаводу. Розробляв інтер'єри мінського готелю «Супутник» та салону-магазину «Павлинка».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Перша дружина Бориса Малкіна померла, коли його дочки Лялі (Лідії) було 1,5 року. У Купаловському театрі художник познайомився з провідною актрисою — Вірою Полло, яка незабаром стала його дружиною, а також гарною матір'ю дівчинки.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Посмертна виставка творів Бориса Малкіна відбулася в 1974 році в Мінську, в будинку Спілки художників Білоруської РСР на Центральній площі. Куратором виставки була білоруський мистецтвознавець Лариса Фінкельштейн.

Зі спогадів Лариси Фінкельштейн:

Ім'я Бориса Малкіна було оповите таємницею і захопленням колег. Воно не сходило з вуст мистецтвознавців, художників, акторів і режисерів театру. Він був яскравим і цікавим художником театру, працював у сфері плаката, унікальної графіки, але особливе місце в його творчості та в історії білоруського мистецтва займала його монотипія. Це і без того рідкісна і складна техніка естампної графіки у Малкіна мала зовсім особливу, свою специфіку. Він працював не звичайними фарбами для монотипії, а лаками власного виготовлення. Їх секрет досі не розгаданий. Лаки давали матовий благородний блиск, гладку, рельєфну, як в енкаустиці, фактуру. Його монотипії відрізнялися також нетрадиційними для цього виду графіки великими розмірами. Поверхня їх не втратила своєї якості і через роки. Вдова художника, видатна білоруська актриса, народна артистка Білоруської РСР Віра Миколаївна Полло, що грала провідні ролі в Театрі імені Янки Купали, де Борис Малкін був художником-постановником ряду вистав, була ініціатором цієї виставки. Вона разом з донькою Лялею привезла велику кількість робіт — малюнків, монотипій, плакатів, жанрових композицій, портретів, натюрмортів. Приблизно четверту частину всього цього вдалося вмістити в два маленьких виставкових зали. Однак, за оцінками колег і рідних Бориса Малкіна, які прийшли на вернісаж, виставка цілком давала уявлення про творчість майстра.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лидия Малкин «Он любил жизнь» //Журнал Мишпоха № 12 (2) 2002 год. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 23 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]