Мансур Олсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мансур Олсон
англ. Mancur Olson, Jr.
Народився 22 січня 1932(1932-01-22)[1][2][3]
Гранд-Форкс, Північна Дакота
Помер 19 лютого 1998(1998-02-19)[1][2][3] (66 років)
Коледж-Парк, Меріленд, США
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність економіст, політолог, викладач університету, соціолог
Alma mater Університетський коледж, Гарвардський університет і North Dakota State Universityd
Галузь економіка
Заклад Мерілендський університет
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Мансур Ллойд Олсон молодший (англ. Mancur Olson, Jr; /ˈmænsər/ or /ˈmæŋkər/; 22 січня 1932(19320122) р. — 19 лютого 1998 р.) — провідний американський економіст і соціолог. З 1967 р. до кінця свого життя у 1998 р. М. Олсон був професором з економіки в Університеті Меріленду, Коледж Парк, президент "Суспільства суспільного вибору" (англ. Public Choice Society) у 1972-1974 рр.

М. Олсон зробив значний внесок в інституційну економіку зокрема щодо ролі приватної власності, оподаткування, суспільних благ, колективних дій та контрактних прав в економічному розвитку. М. Олсон зосередився на логічній основі участі та членстві у групах за інтересами. Тогочасні домінуючі політичні теорії перебували майже в зародковому стані. Деякі з них зверталися до природного людського стадного інстинкту, інші вважали, що причиною формування груп є близькість процесу модернізації. М. Олсон запропонував радикально інший підхід до логічної основи організованих колективних дій.

Наукова робота[ред. | ред. код]

У своїй першій книзі, Логіка колективних дій: Суспільні блага та теорія груп (1965), він припустив що «лише окремий і ‘вибірковий’ мотив стимулюватиме раціонального індивіда в латентній групі діяти в спосіб, запропонований групою»; тобто учасники великої групи діятимуть заради досягнення спільних інтересів групи лише тоді, коли буде можливість отримати особисту вигоду (економічну, соціальну, тощо). Особливо він розрізняв велику і малу групу, остання з яких може діяти заради досягнення спільної мети. на відміну від малих груп, великі групи будуть утворюватися і працювати заради досягнення спільної мети лише тоді, коли індивіди — учасники групи належним чином вмотивовані.

М. Олсон (разом з Мартином Макгуайром (англ. Martin C. McGuire)) розробив теорію стаціонарного (осілого) бандита — інституціональну теорію походження держави, згідно якої, держава виникає, коли кочові грабіжники вирішують осісти і збирати данину з населення (шляхом оподаткування) на підконтрольній їм території.

Основні роботи[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

  • Диктатура, демократия и развитие // Теория и практика демократии, 2006. — С. 375—382. (англ. Dictatorship, Democracy, and Development, 1993)
  • Бюрократия // Экономическая теория / ред. Дж. Итуэлла. — М.: ИНФРА-М, 2004. — С. 33—42. ISBN 5-16-001750-X.
  • The Economics of Target Selection for the Combined Bomber Offensive // Journal of the Royal United Service Institution, November 1962.
  • Evaluating Performance in the Public Sector // The Measurement of Economic and Social Performance / Studies in Income and Wealth, vol. 38, National Bureau of Economic Research. New York: Columbia University Press, 1973.
  • The Priority of Public Problems // The Corporate Society. — London: Macmillan, 1974.
  • Environmental indivisibilities and information costs: fanatism, agnosticism, and intellectual progress // American Economic Review, Papers and Proceedings. 1982. Vol. 72. May, pp. 262—266.
  • Space, Agriculture, and Organization // American Journal of Agricultural Economics, December 1985, Vol. 67, pp. 928—937.
  • Toward a More General Theory of Government Structure // American Economic Review, Papers and Proceedings, May 1986, Vol. 76, pp. 120—125.
  • Towards a Mature Social Science // International Studies Quarterly, Vol. 27, (1), March 1983, pp. 29-37.
  • The Economics of Autocracy and Majority Rule: The Invisible Hand and the Use of Force //Journal of Economic Literature, Vol. 34 (1), March 1996, pp. 72-96.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]