Манчар (озеро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Манчар
26°24′36″ пн. ш. 67°40′48″ сх. д. / 26.41000000002777881° пн. ш. 67.68000000002778904° сх. д. / 26.41000000002777881; 67.68000000002778904Координати: 26°24′36″ пн. ш. 67°40′48″ сх. д. / 26.41000000002777881° пн. ш. 67.68000000002778904° сх. д. / 26.41000000002777881; 67.68000000002778904
Розташування
Країна  Пакистан
Регіон Сінд
Геологічні дані
Розміри
Вода
Басейн
↑ Водний басейн Басейн Індуd
Вливаються Nai Gajd
Витікають Інд
Інше
Манчар (озеро). Карта розташування: Пакистан
Манчар (озеро)
Манчар (озеро) (Пакистан)
Мапа
CMNS: Манчар у Вікісховищі

Озеро Манчар (синдхі منڇر ڍنڍ‎, урду منچھر جھیل‎), також пишеться Манчхар,[1] —найбільше природне прісноводне озеро в Пакистані[2] і одне з найбільших в Південній Азії.[3] Воно розташоване на захід від річки Інд, в округах Джамшоро і Даду, провінції Сінд, за 18 км від міста Сехван Шаріф.[4] Озеро Манчар наповнюється водою з численних невеликих струмків у горах Кіртар, а потім впадає в річку Інд.[5] Площа поверхні озера коливається залежно від пори року — від 36 км² до 500 км² під час мусонних дощів.[6][7]

Історія[ред. | ред. код]

На берегах озера та в його околицях розташовані стародавні археологічні пам'ятки Газі Шах та курган Вахі Панді Алі Мурад.[8] Лал Чатто, Машак Лохрі та Лахійо, розташовані вздовж краю озера Манчар, та є найдавнішими пам'ятками,[9][10] які датуються періодом Індської цивілізації.[11]

Озеро утворилося, коли відгалуження річки Інд витікало з Кашмору.[9] 1921 року воно було з'єднане з озером Хамал Головним стоком долини Нара.[12] У 1958 році через посуху озеро повністю випарувалося.[13] З 10 по 23 серпня 2009 року в озеро було введено 700 куб. футів/с (20 м3/с) води з річки Інд.[14] Під час повені в Пакистані 2010 року озеро розлилося через великий приплив води.[15]

Під час повені в Пакистані 2022 року він знову розлився, і було докладено зусиль, щоб допомогти його дренажу.[16] Інженери зробили вріз в озеро, щоб сприяти його дренажу та захистити міста Сехван і Бхан-Сієдабад, ціною затоплення багатьох сіл, у яких проживає 150 000 людей. Офіційні особи сподіваються, що натомість це захистить від повені до 500 000 людей.[17]

Географія[ред. | ред. код]

Озеро Манчар знаходиться безпосередньо на південь від озера Хамал, з яким з'єднано Головним дренажним каналом долини Нара, побудованим у 1921 році.[12] Площа поверхні озера Манчар коливається залежно від сезону — від 200 км² до 500 км² під час мусонних дощів. Середня глибина становить лише від 2,5 до 3,75 метрів.[7] Озеро на 6 метрів нижче русла Інду, і іноді приймає паводкові води з річки, а взимку, коли річка меле, вода з озера стікає в Інд.[6] Потік прісної води з каналів становить 1,54 MAF, а кількість опадів у цьому районі в середньому становить лише 4,46 дюймів на рік.[13]

Південний кінець озера знаходиться біля підніжжя пагорбів Лакі, відгалуження гір Кіртар, вода тече до Інду через Аральський канал[18] і Даністерський канал.[19]

Деградація навколишнього середовища[ред. | ред. код]

Озеро є місцем вилову для тисячі рибалок, які залежать від прісноводної риби, що водиться в озері.[20] З часу будівництва Головного дренажу долини Нара у 1921 році озеро зазнало екологічної деградації через потрапляння в нього стічних вод.[12] Як наслідок, якість води в озері погіршилася.[21]

Відведення води з Інду та зменшення дощового стоку з гір Кіртар сприяли зменшенню запасів прісної води, що призвело до засолення води і загибелі риби. У той же час, в озеро Манчар стікають солоні дренажні води з сільськогосподарських полів Белуджистану і прилеглих територій. Озеро було зупинкою на перелітному шляху сибірських перелітних птахів через Інд, але їхня кількість скоротилася з 25 000 птахів, зареєстрованих у 1988 році, до 2 800 птахів, зареєстрованих у 2002 році, оскільки озеро більше не забезпечує птахів основною їжею — озерною рибою. На місці птахів в озері тепер росте солончаковий очерет.

Озеро також забезпечувало великі обсяги води для зрошення, але вони також зменшилися, що призвело до значного скорочення площі, яка зрошується озером. Для порятунку озера від забруднення будується правобережний відвідний дренаж.[22] Будівництво дамби Най-Гадж вище за течією від озера заплановано для того, щоб прісна вода потрапляла в озеро протягом усього року, а не сезонно, що повинно поліпшити стан води в озері.[3]

Населення[ред. | ред. код]

Озеро Манчар населене племенем Мохана, яке іноді називають «людьми човнів».[23] Озеро підтримує тисячі рибалок, які залежать від прісноводної риби в озері.[20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Manchhar Lake Pakistan. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 20 квітня 2020.
  2. ↑ Indus River and Manchhar Lake. earthobservatory.nasa.gov. 10 вересня 2010. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  3. ↑ а б NaiGaj Dam inevitable for revival of Manchar Lake. Daily Times. 28 серпня 2019. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 20 квітня 2020.
  4. ↑ Manchar Lake. Discover Pakistan. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 11 грудня 2018.
  5. ↑ Manchar Lake. Pakistantoursguide.com. Архів оригіналу за 22 July 2018. Процитовано 23 July 2018.
  6. ↑ а б Goudie, Andrew (2002). Great Warm Deserts of the World: Landscapes and Evolution (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-924515-4. Архів оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 9 травня 2021.
  7. ↑ а б Ebrahim, Zofeen (17 вересня 2015). Photo story: The destruction of Pakistan's Manchar lake. The Third Pole. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 20 квітня 2020.
  8. ↑ Ahmed, Mukhtar (25 жовтня 2014). Ancient Pakistan - an Archaeological History: Volume III: Harappan Civilization - the Material Culture. Amazon. ISBN 9781495966439. Архів оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 18 серпня 2019.
  9. ↑ а б Abraham, Shinu Anna; Gullapalli, Praveena; Raczek, Teresa P.; Rizvi, Uzma Z. (16 червня 2016). Connections and Complexity: New Approaches to the Archaeology of South Asia. Routledge. ISBN 9781315431840. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 18 серпня 2019.
  10. ↑ Majumdar, Nani Gopal (1996). Explorations in Art and Archaeology of South Asia: Essays Dedicated to N.G. Majumdar. Directorate of Archaeology and Museums, Government of West Bengal. Архів оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 18 серпня 2019.
  11. ↑ Shendge, Malati J. (June 2003). The Civilized Demons: The Harappans in Rigveda. Abhinav Publications. ISBN 9788170170648. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 18 серпня 2019.
  12. ↑ а б в Ilyas, Faiza (15 березня 2012). Release of minimum 10MAF water downstream Kotri urged. Dawn. Pakistan. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 20 квітня 2020.
  13. ↑ а б Zehra, Syeda Mahe (May 2010). Time series models of the electrical conductivity measured at the Manchar Lake in Pakistan (Дипломна робота thesis). Архів оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 20 квітня 2020.
  14. ↑ http://www.akhbar-e-jehan.com/home/text/317hydrabad.gif[недоступне посилання з 01.12.2017] Baluchistan and Punjab Poisoning the Manchar Lake
  15. ↑ Six weeks on, south Pakistan faces new flood threat. Reuters. 13 вересня 2010. Архів оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 20 квітня 2020.
  16. ↑ Pakistan floods: Officials struggle to stop biggest lake overflowing. www.bbc.co.uk. 6 September 2022. Процитовано 6 September 2022.
  17. ↑ Pakistan's hope as lake fills: Flood villages to save a city. AP NEWS (англ.). 4 вересня 2022. Процитовано 7 вересня 2022.
  18. ↑ Pruthi, R. K. (2004). Indus Civilization (англ.). Discovery Publishing House. ISBN 978-81-7141-865-7. Архів оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 9 травня 2021.
  19. ↑ DADU: Manchhar lake to get water from Indus. Dawn. Pakistan. 26 червня 2006. Архів оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 20 квітня 2020.
  20. ↑ а б Rebuilding life on Manchar Lake in Pakistan. Caritas. 26 липня 2011. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 20 квітня 2020.
  21. ↑ Mastoi, Ghulam Murtaza; Shah, Syed Ghulam Sarwar; Khuhawar, Mohammad Yar (June 2008). Assessment of water quality of Manchar Lake in Sindh (Pakistan). Environmental Monitoring and Assessment (англ.). 141 (1–3): 287—296. doi:10.1007/s10661-007-9895-8. ISSN 0167-6369. PMID 17929187. Архів оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 14 листопада 2020.
  22. ↑ PC-I for Right Bank Outfall Drain rejected.
  23. ↑ PROJECT APPRAISAL DOCUMENT ON A PROPOSED CREDIT IN THE AMOUNT OF 100.1 SDR MILLION (US$150.2 MILLION EQUIVALENT) TO THE ISLAMIC REPUBLIC OF PAKISTAN FOR A SINDH WATER SECTOR IMPROVEMENT PHASE-I PROJECT (PDF). World Bank. 2007. Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2019. Процитовано 20 квітня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Манчар_(озеро)&oldid=41793002