Манінка

Манінка (малінке)
Maninka, Maninkakan, Malinke, Malinka
Поширена в	Гвінея, Малі, Ліберія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Кот-д'Івуар
Носії	3 300 000
Класифікація	Нігеро-конголезькі мови Родина манде Група манден
Офіційний статус
Офіційна	Гвінея, Малі
Коди мови
ISO 639-2	man
ISO 639-3	myg (лісова манінка), mku (конья), emk (східна манінка), mzj (манья)

Манінка́ — назва декількох близько споріднених мов і діалектів групи манден, що належить до родини манде нігеро-конголезьких мов. Є рідною мовою для народу манінка (малінке) і має 3300000 носіїв у Гвінеї та Малі, де має статус «національної мови», а також у Ліберії, Сенегалі, Сьєрра-Леоне і Кот-д'Івуарі, де не має офіційного статусу.

За граматичною будовою мова аглютинативна. Вирізняється декілька діалектів, однак відмінності між ними строго не визначені:

• манінка-морі, спочатку діалект області м. Канкан — 1890000 носіїв у Гвінеї і 200000 у Ліберії та Сьєрра-Леоне, є основою для літературної мови манінка, що швидко розвивається;
• конья (коньянка) — 128000 носіїв у Гвінеї;
• манья (маньяка) — у Лісній Гвінеї та на півночі Ліберії;
• санкаран (манінка Фарана) — у Гвінеї, в районі г. Фарана;
• маніка області Манден — північний схід Гвінеї та прилегла область Малі, на захід і південний захід від Бамако;
• манінка Кіти — район міста Кіта в Малі;
• північно-західна манінка — східний Сенегал і прилеглі райони Малі.

В останні десятиліття набула популярності псевдонаукова гіпотеза про близьку спорідненість мов манден (зокрема манінка) і мая.

Посилання

• Карта поширення мов манден [Архівовано 21 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Манінка в Малі та Сенегалі [Архівовано 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Сторінка про мову манінка на сайті МАЕ [Архівовано 29 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Тексти на сайті Language Museum [Архівовано 29 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Манінка на сайті Ethnologue [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]