Марсове поле (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марсове поле
Марсове поле у Львові (01).jpg
Інформація про цвинтар
49°50′08″ пн. ш. 24°03′14″ сх. д.H G O
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Львів
Статус військовий цвинтар[d] і меморіальний комплекс
Кількість поховань 3491
Адреса:
Вулиця Мечникова

Марсове поле. Карта розташування: Україна
Марсове поле
Марсове поле
Марсове поле (Україна)
Кілька могил з типовими надгробками, які збереглись у первинному вигляді після впорядкування цвинтаря

Марсове поле — радянський військовий меморіал у Львові. Розташований на вулиці Мечнікова, примикає з півночі до Личаківського цвинтаря.

Початково це місце було частиною військового цвинтаря вояків австрійської армії і союзників, що полягли у Першій світовій війні. Завдяки докладному плану 1927 року відомо про 4712 окремих і спільних могил. Серед похованих були німці, українці, поляки, серби, чехи, турки, боснійці.

У 19461947 роках похованих було ексгумовано і на цьому місці створено кладовище солдатів Радянської армії, що полягли у Другій світовій війні і військ НКВС, що загинули під час каральних операцій проти мирного населення Галичини і в боях із відділами Української повстанської армії. Поступово цвинтар було заповнено однаковими бетонними надгробками. Офіційно вважається, що кількість похованих сягає 3491. За твердженням істориків, кількість реально похованих менша.

Сучасного вигляду меморіалові надано 1974 року за проектом Андрія Шуляра, Василя Каменщика і Володимира Бойка. Меморіал утворений трьома рядами чорних гранітних плит з іменами загиблих і двома рядами червоних плит між ними. Це мало символізувати гвардійську стрічку. Більша частина солдатів загинула у період 19441950 років, що не збігається з роками Другої світової війни. Через це дати смерті викарбувано лише на деяких плитах. Зі сторони вулиці Мечнікова встановлено Орден Вітчизняної війни з епітафією «Небо, земля, люди! За Вас, за правду Ленина, на пути к Победе мы полегли.» На парканах та стінах навколишніх будинків розміщувались фанерні щити з написами та зображеннями ідеологічного спрямування. 1985 року проведено конкурс проектів другої черги будівництва пам'ятника. Проект скульптури із зображенням св. Георгія Переможця на коні скульптора Еммануїла Миська і архітектора Василя Каменщика було відзначено премією, але не реалізовано.[1]

1994 року в нижній частині поля перепоховано понад 80 жертв радянського терору із Замарстинівської в'язниці. 1999 року сюди перенесено ще 140 поховань з тієї ж в'язниці. У східній частині поля розташовано великий білий хрест із написом «Оборонцям Львова, стрільцям і старшинам УГА, які полягли за волю України в 1918—19 роках». Цей знак стосується ще одного здевастованого цвинтаря, який знаходився приблизно на 100 метрів на схід від хреста, де тепер розташовані цивільні поховання радянського часу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Романюк П. «Свій храм» Архітектор Василь Каменщик на тлі історії та нашої доби. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — С. 213. — ISBN 978-966-441-384-5.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 93—94. — ISBN 966-8955-00-5..
  • Харчук Х. Австрійський військовий цвинтар та поховання українських стрільців на Личакові // Галицька брама. — 1998. — № 5—6 (53—54). — С. 18—20.
  • Шишка О. Радянські військові меморіали // Галицька брама. — 1998. — № 5—6 (53—54). — С. 28—29.