Янівський цвинтар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Янівський цвинтар
Yanivsky cemetery-Lviv.jpg
Інформація про цвинтар
49°51′02″ пн. ш. 23°59′38″ сх. д. / 49.85056° пн. ш. 23.99389° сх. д. / 49.85056; 23.99389Координати: 49°51′02″ пн. ш. 23°59′38″ сх. д. / 49.85056° пн. ш. 23.99389° сх. д. / 49.85056; 23.99389
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Львів
Відкрито 1888
Площа 38 га
Кількість поховань 200 тисяч
Адреса:
м. Львів, вул. Шевченка, 128, 79039

Янівський цвинтар is located in Львів
Янівський цвинтар
Янівський цвинтар
Янівський цвинтар (Львів)
CMNS: Янівський цвинтар на Вікісховищі

Я́нівський цви́нтар — один з цвинтарів у Львові, на якому поховані визначні українські діячі: генерал УГА Мирон Тарнавський, Ольга Басараб, поет Богдан Ігор Антонич та інші, близько тисячі вояків, що загинули у боях за Львів у листопаді 1918, і полонені з українсько-польської війни 1918-19 років.

Розташування[ред.ред. код]

Кладовище розташоване на вулиці Шевченка, на околиці історичної місцевості — Клепарова. Його площа становить близько 38 га. Понад 200 тисяч поховань розташовані на 68 полях.[1] Висота терену в найвищій точці складає 370 м н. р. м.[2]

Головний вхід розташований на вулиці Шевченка. Біля входу — колона-капличка з 17 століття, споруджена у 1938 році за проектом архітектора Антона Лобоса.

Історія[ред.ред. код]

Янівський цвинтар відкрито 1888 року для потреб західної частини Львова після ліквідації Жовківського, Городоцького і Стрийського цвинтарів[1] (існує також версія про 1883 рік заснування[2]). Найдавніше поховання перенесено з Городоцького цвинтаря. Надгробок являє собою скульптурне зображення плакальниці, виконане, ймовірно, скульптором Йоганом Шімзером у 1820-х роках. Знаходиться на могилі лікаря Йогана Махана (помер 1815).[1]

Раніше, на околицях вулиці Золотої 24 серпня 1855 році було створено Нове єврейське кладовище.[3] Почасти через це, а почасти через віддаленість від центральної частини міста, спочатку Янівський цвинтар не користувався великою популярністю. Переважно на ньому ховали людей із бідніших верств населення.

Протягом своєї історії кладовище розширювало межі вздовж вулиці Шевченка — колишньої Янівської, займаючи пустирі, які віддаляли його від єврейського цвинтаря, поки врешті обидва некрополі не злилися в один.[джерело?]

Станом на 1937 рік на цвинтарі було 54 поля і близько 115 тисяч поховань.[2] Наприкінці жовтня 1939 року ширились чутки про підготовку повстання проти радянської окупації. У пошуках зброї, НКВС проводив обшуки гробівців Личачаківського і Янівського цвинтарів.[4]

В червні-липні 1941, у період відступу Червоної Армії на початку війни з Німеччиною, у тюрмах Львова відбувалися масові розстріли органами НКВС політичних в'язнів.[5] На Янівському цвинтарі біля поля № 55 є братська могила «Три хрести» — невідомих жертв тюрми «Бригідки». Поруч у 1990 р. встановлено стилізований під березу пам'ятний хрест жертвам терору НКВС, які загинули у червні 1941.[6]

На початку 1980-х років, у зв'язку з нестачею вільного місця, Янівський цвинтар було закрито. Виняток робиться для родин, які мають власні гробівці. За спеціальним дозволом здійснюються поховання в могили близьких родичів.[1]

Пам'ятник дітям, закатованим у тюрмах Львова у 1949-1951 рр.

20 травня 2012 року на полі № 50 встановлено пам'ятник дітям, закатованим у тюрмах Львова у 19491951 роках. Скульптор Юліан Савко.[7]

Поля давніх поховань[ред.ред. код]

Горельєф «Дорога до вічності» на гробівці Дзенцеловських. Скульптор Теобальд Оркасевич.

Поля давніх поховань розташовані справа від головного входу та вздовж центральної алеї.

Цікавою з мистецьких міркувань є гробниця родини Дзенцеловських, прикрашена барельєфом «Шлях у вічність» (1919).

Більшість пам'ятників у цій частині цвинтаря належать майстрам з каменярських фірм О. Загурського, А. Круля, Л. Тировича, Г. К. П'єра, Л. Ольшевського, Т. Івановича.

Найстарішим мистецьким пам'ятником є пам'ятник родини Маханів, до якої належав і відомий лікар, професор Львівського університету Йоган Махан (17641824). Надгробок виконаний у стилі ампір, з фігурою плакальниці. Авторство вірогідно належить А. Шимзеру. Цей надгробок було перенесено з Городоцького цвинтаря на початку ХХ століття, після його ліквідації.

Цікавими також є склепи в стилі «Art Deco», зроблені в майстерні В. Коржевича у 1920-их-30-их роках, надгробок Романа Калецького (†1928) з рельєфом жіночої фігури з факелом. Деякі інші надгробки походять з майстерень С. Литвиненка і А. Коверка.

На стику 31 і 14 полів похований католицький архієпископ Львова, святий Юзеф Більчевський (18601923). Щоб привернути увагу львів'ян до нового кладовища, Більчевський заповів поховати себе тут.

Поховання жертв квітневих подій 1936[ред.ред. код]

На початку цвинтаря, ліворуч від головної алеї, розташоване поховання жертв квітневих подій 1936 р. Тоді під час заворушень безробітних був убитий польською поліцією Владислав Козак (†1936). Його похорон вилився в антиурядову демонстрацію, під час якої поліцією було вбито ще 48 демонстрантів. Меморіал загиблих впорядковано у 1956 р.

Меморіал стрільців УГА[ред.ред. код]

Нове єврейське кладовище[ред.ред. код]

У 1962 році після розпуску львівської єврейської громади до Янівського кладовища було приєднано і нове єврейське.

Старе єврейське окопище було закрите для поховань у 1855 році. Через два місяці новий некрополь за Кортумовою горою, поблизу дороги на Янів. У 1856 році було побудовано синагогу коштом Єфроїма Вікселя. Згодом було впорядковано дорогу до цвинтаря, споруджено паркан в неороманському стилі, а також адміністративне приміщення. У 1912 році фірма Міхала Уляма розпочала спорудження нового передпоховального приміщення Бет-Тахара за проектом Романа Фелінського. та Єжи Ґродинського.

Після трагічного погрому євреїв Львова польськими солдатами вкінці листопада 1918 року на Кортумовій горі було споруджено меморіал його жертвам.

Ліквідація кладовища розпочалася 1943 року. В радянський період цвинтар продовжував функціонувати під опікою єврейської громади Львова. Біля входу з вулиці Єрошенка споруджено єврейською громадою гранітний обеліск. Компактні єврейські поховання розташовуються вздовж головної алеї і на прилеглих полях. Тут існує власна нумерація полів.

Після 1962 року територія кладовища використовується і для неєврейських поховань.

Вище 37-поля встановлена плита з написом «Здесь похоронены советские граждане — жертвы фашистских злодеяний во Львове 1941—1943» (рос.), що свідчить про те, що цей пам'ятний знак був встановлений у пам'ять про жертви голокосту.[8]

Військові поховання[ред.ред. код]

До війни на Янівському цвинтарі були відведені спеціальні місця під військові поховання. Поля 42 і 43 призначалися для військовослужбовців львівського гарнізону.

Пам'ятний знак воякам королівської угорської армії

На 35-ому полі поховані вояки королівської угорської армії, які померли у Львові у 1941—1944 роках. У 2009 році коштом товариства культури львівських угорців та Військово-історичного інституту і музею Міністерства оборони Угорської республіки був встановлений пам'ятний знак на місці цих поховань.

На 41-ому полі поховані вояки І світової війни, польсько-української війни 1918—1919 років та польсько-більшовицької війни 1920 року. Сюди також перенесли останки 226 солдат Першої кінної армії, які загинули під час наступу армії Будьонного на Львів. Є також окремі поховання вояків армії Врангеля, Денікіна, Балаховича, що померли на еміграції.

На 37-ому полі був розміщений невеликий меморіал польським солдатам, які загинули або померли від ран під час оборони Львова та сxідних кресів у 1918—1920 роках. Відкритий був в липні 1939 року. Він, як і меморіал стрільців УГА, був знищений на поч. 1970-х, а його територію віддали під нові цивільні поховання. Вціліла хіба що пам'ятна таблиця, яка вмонтована в бетонну стелу. Сьогодні тут стоїть польовий пам'ятник-вівтар у вигляді високого хреста з чорного мармуру, який вкомпоновано в бетонну стелу. Поруч збереглося декілька військових могил.

Протягом німецької окупації частина Янівського кладовища, яка примикала до вулиці Шевченка, використовувалася під поховання гітлерівських солдат. У 1941 році тут було закладено окреме кладовище для словаків, проте не збереглося через руйнацію у 1970-х. До наших днів від нього збереглася лише стела з напівзатертим написом.

На західній околиці цвинтаря, за межами поля 53, розташоване кладовище німецьких військовополонених, які перебували у Львові у 1945—1949 роках. Збереглося лише 20 номерних могил.

Українські стрілецькі поховання[ред.ред. код]

У великому чотирикутнику було 648 могил українських стрільців, побудованих 1934 р. з бетону, з військовим хрестом за проектом Петра Холодного і Лева Лепкого. Спочатку могилами опікувався Пласт, а з 1926 року «Товариство охорони воєнних могил». Між двома світовими війнами на Янівському цвинтарі відбувалися щорічні поминки і походи українців.[9]

1971 року за дорученням Львівського облвиконкому бульдозерами зірвано стрілецькі могили, понищено хрести та викопано людські останки. Збереглися тільки могили ген. М. Тарнавського і К. Левицького, але без хрестів. Проти цього вандалізму гострий протест до урядових установ вислав 16 серпня 1971 В. Чорновіл.[9] У 19971999 роках проведено реконструкцію цвинтаря колективом фахівців інституту «Укрзахідпроектреставрація» під керівництвом О. Петришин. Урочисте відкриття відбулось 1 листопада 1998 року.[10]

Список відомих осіб, похованих на Янівському цвинтарі[ред.ред. код]

Могили Василя Біласа і Дмитра Данилишина на Янівському цвинтарі 12 грудня 2007 року.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ. — № 46. — 2012. — С. 51. — ISSN 1563-3977.
  2. а б в Baczyńska M. Przewodnik po cmentarzach lwowskich Łyczakowskim i Janowskim. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Opieki nad grobami Bohaterów, 1937. — S. 22.
  3. Харчук Х. «Нове» єврейське кладовище у Львові (середина ХІХ — ХХ ст.) // Народознавчі зошити. — 2011. — № 6 (102). — С. 982. — ISSN 1028-5091.
  4. Senze A. Z tamtych lat, z tamtych dni (2) // Cracovia Leopolis. — 2007. — № 2 (50). — S. 13. — ISSN 1234-8600.
  5. «На скривавленій землі» «Український тиждень», 29 серпня, 2011
  6. Христина Харчук. Вул. Шевченка – Янівський цвинтар. 
  7. У пам'ять про закатованих дітей // Ратуша. — 24—30 травня 2012. — № 20 (1584). — С. 2.
  8. Харчук Х. «Нове» єврейське кладовище… — С. 982—984.
  9. а б Янівський цвинтар // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  10. Харчук Х. Історико-меморіяльні… — С. 53.

Джерела[ред.ред. код]

  • Туристичний путівник «Львів», Л., видавництво «Центр Європи», 2007

Посилання[ред.ред. код]


Лев, якого зображено на Гербі Львова Це незавершена стаття про Львів.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Надгробок Це незавершена стаття про цвинтар.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.