Мартенсит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Включення мартенситу в сталі AISI 4140

Мартенси́т (англ. martensite) — метастабільна фаза в залізо-вуглецевій сталі, що утворюється при швидкому охолодженні аустеніту зі швидкістю, вищою за так звану критичну (гартуванні) і являє собою пересичений твердий розчин вуглецю в альфа-залізі низькотемпературної модифікації.

Мартенситами також називають фази інших матеріалів, утворені в результаті так званого мартенситного переходу, при якому атоми не встигають дифундувати в інші фази.

При охолодженні аустеніту з швидкостями, меншими за критичну, можуть утворитись феритно-цементитні суміші: перліт, сорбіт, тростит, твердість яких значно менша, відповідно 15;30;40 HRC.

Мартенситні сталі характеризуються високою твердістю (55…65 HRC). Включення мартенситу в сталі виглядають голчастими. Вперше їх спостерігав у 1890 під мікроскопом німецький металург Адольф Мартенс, ім'ям якого названо мартенсит. При швидкому охолодженні аустеніт стає нестабільним, однак атоми вуглецю не встигають дифундувати й залишаються захопленими в структурі, яка змінює свою симетрію від гранецентрованої кубічної до об'ємноцентрованої тетрагональної, тобто витягується в одному напрямку в порівнянні зі об'ємноцентрованою кубічною. При витягуванні кристалічної ґратки утворюються дефекти, що перешкоджають ковзанню дислокацій, зменшуючи таким чином пластичність сталі, й збільшуючи її твердість.

Надто великий вміст мартенситу в сталі призводить до крихкості, надто малий — м'якості.

Джерела[ред.ред. код]

  • Гуляев А. П. Металловедение. Учебник для вузов. 6-е изд., перераб. и доп. — М.: Металлургия, 1986. — 544 с.
  • Хачатурян А. Г. Углерод в мартенсите стали. // Сб. «Несовершенства кристаллического строения и мартенситные превращения». — М.: Наука, 1972, C.34-45.