Сорбіт (металургія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Сорбі́т — структурна складова сталей і чавунів, евтектоїдна суміш цементиту і фериту, що, на відміну від перліту, має тоншу будову. Назва походить від прізвища англійського вченого Г. К. Сорбі (англ. Н. С.Sorby; 1826‒1908), на честь якого і названо.

Утворюється в результаті розпаду аустеніту при температурах близько 650 °C. Міжпластиночна відстань в сорбіті становить 0,2 мкм (в перліті 0,5-1,0 мкм). Твердість, міцність і ударна в'язкість сорбіту вища, ніж у перліту. Іноді феритокарбідну суміш, що утворюється в результаті гартування і високого відпуску, називають сорбітом відпуску.

Твердість сорбіту, залежно від хімічного складу сталі і умов термічної обробки становить 20…45 HRC.

Перліт, сорбіт і троостит — структури з однаковою природою (ферит + цементит), що відрізняються ступенем дисперсності фериту і цементиту.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Хільчевський В. В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник.  К.: Либідь, 2002. — 328 с. ISBN 966-06-0247-2
  • Лахтин Ю. М. Основы металловедения. — М.: Металлургия, 1988. — 320 с.
  • Линчевский Б. В., Соболевский А. Л., Кальменев А. А. Металлургия черных металлов — М.:Металлургия, 1986. — 360с.
  • Мовчан В. П., Бережний М. М. Основи металургії. — Дніпропетровськ: Пороги. 2001. — 336 с.