Кеті Мартон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мартон Кеті)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кеті Мартон
Kati Marton
Фото 2016 року
Народилася3 квітня 1949(1949-04-03) (75 років)
Будапешт, Угорщина Угорщина
ГромадянствоСША США
Національністьєврейка
Діяльністьжурналістка, письменниця
Галузьжурналістика[1] і публіцистика[1]
Alma materКоледж Уеллсу, 1965-1967
Інститут політичних досліджень, Сорбонна, Париж, 1967-68
Університет Джорджа Вашингтона, BA 1969 MA 1971
Знання мованглійська[1]
ЗакладБард-коледж
У шлюбі зКеролл Ветцель (початок 1970-х)
Пітер Дженнінгс (1979-1993)
Річард Голбрук (1995-2010) (помер)
ДітиЕлізабет Дженнінгс
Крістофер Дженнінгс
Нагороди
IMDbID 0617356

Кеті Мартон (англ. Kati Marton, угор. Marton Kati, нар. 3 квітня 1949[2], Будапешт, Угорщина) — американська письменниця і журналістка єврейського походження. Працює іноземним коресподентом у ABC News і National Public Radio. Також написала ряд книг.

Вона була головою Міжнародної коаліції жіночого здоров'я і директором Комітету із захисту журналістів та інших організацій, зокрема Міжнародного комітету порятунку, Human Rights Watch а New America Foundation.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молодість

[ред. | ред. код]

Кеті народилася в Угорщині[3][4][5]. Була дочкою дочка Ілони Мартон (репортер United Press International) та Ендре Мартона (журналіст Associated Press). Її батьки пережили Голокост Другої світової війни, але ніколи не розмовляли про це. Батьки відсиділи майже два роки у в'язниці за безпідставним звинуваченням у шпигунстві на користь США. Кеті і її старша сестра на цей час були поміщені під опіку чужих людей. Вихована католичкою, вона дізналася набагато пізніше і випадково, що її бабуся і дідусь були євреями, які були вбиті в концентраційному таборі Освенцим.[6] Серед численних нагород, що її батьки отримали, була Премія Джорджа Полка за висвітлення угорської революції 1956 року. Сім'я втекла з Угорщини після революції і оселилася в Чеві-Чейз, штат Меріленд, де Мартон навчалася у середній школі Bethesda-Chevy Chase High School.

Освіта

[ред. | ред. код]

Вона навчалася в Сорбонні в Інституті політичних досліджень у Парижі. В Угорщині в неї була французька няня, тому вона угорську і французьку мови. Вивчила американську англійську, коли її родина переїхала в США. Має ступінь магістра в галузі міжнародних відносин Університету Джорджа Вашингтона.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Мартон була тричі одруженою. Її перший чоловік - Керролл Ветцель, колишній міжнародний інвестиційний банкір з Філадельфії. Другий чоловік, ведучий ABC News, Пітер Дженнінгс. У них народилося двоє дітей. Розлучилися у 1993 році.

Її третім чоловіком був дипломат Річард Голбрук. Вони жили разом з 1995 року до його смерті в грудні 2010 року. Кеті часто подорожувала з ним під час його дипломатичних місій в колишню Югославію та на Близькому Сході.[7][8] Вона писала про свою любов і після його смерті свої мемуари "A Love Story".[9]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Мартон отримала кілька нагород за її репортажі, зокрема Гуманітарну премію Ревеки Когут Національної ради єврейських жінок 2001 року, у 2002 році Премію Матриця для жінок, які змінять світ (Matrix Award for Women Who Change the World), Премію імені Джорджа Фостера Пібоді. Отримала Хрест командора Ордена за заслуги Республіки Угорщина - найвищої цивільної нагороди Угорщини. Отримала Премію досконалості міжнародного центру Нью-Йорка (The International Center in New York's Award of Excellence). Її автобіографічна книга "Вороги народу: Подорож моєї сім'ї в Америку" (Enemies of the People: My Family's Journey to America) була фіналістом Премії Національного кола книжкових критиків (National Book Critics Circle Award) у 2009 році.[10]

Її твори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ %7Cid-Gale Document Number: GALE%7CH1000112975 Kati Marton (fee, via Fairfax County Public Library). Contemporary Authors Online. Detroit: Gale. 2011. Процитовано 30 вересня 2011. Gale Biography In Context.
  3. ↑ Marton, Kati (23 жовтня 2006). The Shadow of a Smile. The New York Times. Архів оригіналу за листопад 5, 2012. Процитовано 14 грудня 2010.
  4. ↑ Bumiller, Elisabeth (23 липня 1998). PUBLIC LIVES; Mr. Secretary, Perhaps, and Ms. Ambassador. The New York Times. Процитовано 14 грудня 2010.
  5. ↑ Furst, Alan (30 жовтня 2009). The Dossier. The New York Times. Архів оригіналу за 10 Вересня 2018. Процитовано 14 грудня 2010.
  6. ↑ The Daily Beast: "In Syria, Europe & Boston, the Past Is Never Finished" by Kati Marton [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] May 11, 2013 |Raised Catholic by my mother and father, I didn’t learn until adulthood that my maternal grandparents were in one of Adolf Eichmann’s early transports from the Hungarian countryside to Auschwitz. My parents, converted Jews, tried to shield me from the murderous hate they had experienced in Budapest; they had told me my grandparents had perished under the Allies’ bombs
  7. ↑ McFadden, Robert D. (13 грудня 2010). RICHARD C. HOLBROOKE, 1941-2010 : Strong American Voice in Diplomacy and Crisis. New York Times. Архів оригіналу за 12 Квітня 2016. Процитовано 28 серпня 2012.
  8. ↑ Richard C. Holbrooke. NNDB. Архів оригіналу за 1 Липня 2008. Процитовано 22 січня 2009.
  9. ↑ Kati Marton, Recalling 'Paris' With Love And Longing. NPR Weekend Edition Saturday. 18 серпня 2012. Архів оригіналу за 7 Листопада 2016. Процитовано 18 серпня 2012.(англ.)
  10. ↑ National Book Critics Circle Announces Finalists. NBCC Board of Directors. 23 січня 2010. Архів оригіналу за 13 Грудня 2010. Процитовано 17 січня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]


США Це незавершена стаття про особу США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Угорщина Це незавершена стаття про особу Угорщини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кеті_Мартон&oldid=43602882