Марченко Олександр Порфирійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марченко Олександр Порфирійович
Народження1913(1913)
Глухів, Сумської області
Смерть23 липня 1944(1944-07-23)
Львів
ПохованняПагорб Слави
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Рід військбронетанкові війська РСЧА
Роки служби1943—1944
ЗванняСтаршина
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Олекса́ндр Порфи́рович Ма́рченко (1913 — 23 липня 1944, Львів) — радянський вояк, танкіст в роки німецько-радянської війни, гвардії старшина.

Біографія

[ред. | ред. код]
Пам'ятник "Вояк зі стягом" на могилі Олександра Марченка на Пагорбі Слави у Львові

Народився 1913 року в Україні. Після евакуації на Південний Урал 1943 року пішов на фронт добровольцем[1]. Воював у 63-й Челябінській гвардійській добровольчій танковій бригаді під командуванням двічі Героя Радянського Союзу М. Г. Фомічова, яка діяла у складі 10-го гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу, і першою увірвалася в місто Львів, де на вулицях стародавнього міста протягом шести днів вела бої з частинами Вермахту[2]. Бився радист А. Марченко на танку Т-34-76 «Гвардія» під командуванням лейтенанта А. В. Додонова в екіпажі з механіком-водієм старшиною Ф. П. Сурковим і баштовим стрільцем І. І. Мельниченком. 23 липня 1944 року екіпажу було наказано прорватися до центру міста і поставити червоний прапор на Львівської ратуші. Марченко, який добре знав місто, вказував дорогу. Діючи рішуче, танк «Гвардія» першим увірвався на центральну площу Львова до самого під'їзду ратуші. Марченко з групою автоматників, перебивши охорону магістрату, увірвався в будівлю, піднявся на вежу і поставив стяг.[3] На виході з будівлі Олександр був поранений. При спробі евакуації на броні Марченко був удруге поранений уламком гарматня, що потрапив в танк, цього разу — смертельно. Після загибелі бойового товариша екіпаж танка ще 6 діб вів бої в місті, знищивши 8 танків і до 100 вояків. У бою загинув командир танка лейтенант Додонов. Сурков і Мельниченко змогли знищити ще 6 гармат і склад боєприпасів, після чого танк був підбитий «Пантерою». Важко поранених танкістів, що вибралися з танка, підібрали місцеві мешканці, що передали їх розвідникам, які доправили Суркова і Мельниченка до шпиталю.

Реальні подробиці подвигу та загибелі Олександра Марченка, а також танкових боїв у Львові в липні 1944 року відображені у нарисі українського дослідника О. В. Вуса[4].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Олександр Марченко став першим почесним громадянином Львова[5]. На його честь на будівлі Львівської міської Ради було встановлено меморіальну таблицю з написом: «На вежі цього будинку 23 липня 1944 р. гвардії старшина Олександр Марченко підняв червоний прапор, як знак звільнення м. Львова від німецько-фашистських загарбників»[6].

О. Марченко був похований на львівському Пагорбі Слави. На братській могилі вояків-танкістів на меморіалі «Пагорб Слави» встановлена скульптура «Вояк зі стягом» (скульптор В. Ф. Форостецкий). Прообразом для цього монумента став танкіст Олександр Марченко. У Челябінську на честь загиблого танкіста О. Марченка названа вулиця. Раніше ім'ям Марченка також була названа одна з вулиць Львова, але в 1993 році вона була перейменована у вулицю Тершаковців[7].

1986 року Львівській дитячій залізниці було присвоєне ім'я Марченка Олександра Порфирійовича[8].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://chel.kp.ru/daily/24486/642366 [Архівовано 2014-11-29 у Wayback Machine.] Вулиці-герої Челябінська
  2. http://militera.lib.ru/prose/russian/levin_ua5/17.html Серце [Архівовано 19 лютого 2011 у Wayback Machine.] матері не знає спокою
  3. http://www.romeempire.ru/romes-495-5.html Герої — [Архівовано 2012-05-16 у Wayback Machine.] танкісти
  4. Вус, О. В. (2020). Вечный бой «Гвардии». О подвиге Александра Марченко и танковом сражении за Львов в июле 44-го. aksakal.io.ua. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
  5. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP860375.html [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.] ПОСТАНОВА
  6. http://books.google.com.ua/books?ei=IEkzUaL5AtKXhQeA4YDQAg&hl=uk&id=DXR1AAAAIAAJ&dq=Львів+дошка+Марченко&q=дошку#search_anchor [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.] Ананійчук В. Б. Визволення Західних областей України від німецько-фашистських окупантів
  7. Від кого звільняли Львів у 1944-му [Архівовано 2014-10-28 у Wayback Machine.]
  8. Про присвоєння імені О. П. Марченка Львівській дитячій залізниці [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]