Фомічов Михайло Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фомічов Михайло Георгійович
рос. Фомичёв Михаил Георгиевич
FomichevMikhGeorg.jpg
Народження 25 вересня (8 жовтня) 1911(1911-10-08)
Flag of Russia.svg Російська імперія Слобода
Смерть 18 листопада 1987(1987-11-18) (76 років)
СРСР СРСР Москва
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Освіта Орлівське бронетанкове училище (1937), Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського (1941) і Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1948)
Роки служби 19381961
Партія ВКП(б)
Звання CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант танкових військ (1958)
Формування 10-й гвардійський танковий корпус
Командування 63-а гвардійська танкова бригада
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня
Орден Кутузова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»

Фомічо́в Миха́йло Гео́ргійович (25 вересня (8 жовтня) 1911(19111008), Слобода, Російська імперія — 18 листопада 1987, Москва) — командир 63-ї гвардійської Челябінсько-Петраківської Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова танкової бригади 10-го гвардійського танкового Добровольчого Львівсько-Уральського Червонопрапорного, орденів Суворова і Кутузова корпусу 4-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, гвардії полковник, генерал-лейтенант танкових військ (1958). Двічі Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 вересня (8 жовтня) 1911 року в селі Слобода Бєльовського району Тульської області в багатодітній селянській родині. Росіянин. Закінчив 4-класну школу в 1924 році. Трудову діяльність розпочав у 1925 році: чорноробом, помічником тракториста, трактористом у радгоспі «Бєльовський». З 1930 року) — тракторист радгоспу «Берьозово» Бєльовського району.

З грудня 1933 року — в Червоній Армії. Службу проходив у танкових військах молодшим командиром. У 1937 році закінчив Орловське бронетанкове училище імені М. В. Фрунзе і залишився при училищі командиром взводу. У 1941 році старший лейтенант Фомічов М. Г. закінчив Військову академію механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна і направлений помічником начальника 1-ї частини штабу 85-го танкового полку 43-ї танкової дивізії 19-го механізованого корпусу Київського особливого ВО.

З початком німецько-радянської війни брав участь в оборонних боях на території Західної України, на київському напрямку. У серпні 1941 року призначений заступником начальника штабу 12-ї танкової бригади. В складі військ Південно-Західного фронту брав участь в обороні Харкова, Барвінково-Лозівській операції, Другій Харківській битві, де був важко поранений.

Після одужання — начальник штабу 12-ї танкової бригади на Сталінградському фронті.

З грудня 1942 року — старший помічник начальника 2-го відділу 3-го управління ГРУ Генерального штабу РСЧА.

З липня по вересень 1943 року — заступник командира 244-ї Челябінської танкової бригади 30-го Добровольчого Уральського танкового корпусу 4-ї танкової армії.

З вересня 1943 року — начальник штабу 30-го танкового корпусу (в жовтні 1943 перейменований у 10-й гвардійський танковий корпус).

З лютого 1944 року — командир 63-ї гвардійської Челябінської танкової бригади. 21 лютого отримав військове звання «полковник».

27 липня 1944 року після важких боїв танкова бригада Фомічова М. Г. першою увірвалась до міста Львів і протягом шести діб вела бої з німецькими підрозділами. Штаб бригади знаходився на вулиці Зеленій в приміщенні колишнього кінотеатру «Байка».[1]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за мужність і відвагу, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії полковнику Фомічову Михайлу Георгійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2404).

12 січня 1945 року танкова бригада Фомічова М. Г. розпочала з Сандомирського плацдарму наступ і, попри спротив ворога, за 10 днів просунулась вперед більш як на 400 кілометрів. В квітні 1945 року бригада брала активну участь в Берлінській операції. 9 травня 1945 року танкова бригада Фомічова М. Г. першою увірвалась до окупованої Праги.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за вміле керівництво бойовими діями бригади в період Вісло-Одерської операції, в боях за Берлін і рішучі дії при звільненні Праги полковник Фомічов М. Г. нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 6012).

Після війни продовжував службу в ЗС СРСР. У 1948 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова. З 1962 року — заступник командуючого військами Забайкальського ВО.

У 1969 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу. Був генерал-інспектором Головної інспекції МО СРСР. З 1972 року — на пенсії. Мешкав у Москві.

Помер 18 листопада 1987 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

В місті Бєльов Тульської області встановлено бронзове погруддя Героя.

В обласному краєзнавчому музеї міста Тула М. Г. Фомічову присвячена музейна експозиція.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мельник Б. З історії львівських вулиць(частина І). — Львів : Вільна Україна, 1990. — С. 61.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бессмертен подвиг их высокий. — Тула: Приокское кн. изд., 1983 (рос.)
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. — М.: Воениз., 1988. (рос.)
  • Дважды Герои Советского Союза. — М.: Воениздат, 1973. (рос.)
  • Жилин В. А. Герои-танкисты 1943—1945. — М.: Эксмо, Яуза, 2008. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]