Матешко Анатолій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матешко Анатолій Миколайович
OIFF 2015-07-12 134124 - Anatolii Mateshko.jpg
Дата народження 29 вересня 1953(1953-09-29) (65 років)
Місце народження Гостомель, Ірпінська міська рада, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Професія актор, кінорежисер
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb ID 0558341
Commons-logo.svg Матешко Анатолій Миколайович у Вікісховищі

Анато́лій Микола́йович Мате́шко (нар. 29 вересня 1953, Гостомель, Київська область, Українська РСР) — радянський та український актор, кінорежисер. Член Національної спілки кінематографістів України.

З біографії[ред. | ред. код]

Народився 29 вересня 1953 року Гостомелі в родині робітника.[1] Брат актриси О. Матешко. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1976). З 1976 р. — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Під впливом старшої сестри (Ольга Матешко), після закінчення школи вступив на акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенко-Карого, який закінчив в 1976 і був направлений на кіностудию ім. О.Довженка.

Анатолій Матешко має значний акторський досвід.

Знявся у стрічках: «Ми переможемо!» (Армандо, Диплом за найкращу чоловічу роль Республіканського кінофестивалю «Молодість», Київ, 1975), «В бій ідуть тільки „старики“» (льотчик), «Як гартувалась сталь» (комсомолець), «Земні та небесні пригоди» (Стас), «Канал» (Ігор), «Запрошення до танцю» (епіз.), «Блакитні блискавки» (Дойников), «Суворе чоловіче життя» (Сорокін, «Ленфільм», Срібна медаль ім. О. П. Довженка), «Син чемпіона» (Клейменов), «Весь світ в очах твоїх» (епіз.), «Швидше за власну тінь» (Петро Корольов, к/с ім. М.Горького), «Петля Оріона» (Тамаркін), «Наталка Полтавка» (Петро), «Танкодром» (Окунєв), «На дворі XX століття», «Єлисейські поля», «Приятель небіжчика», «Завтра буде завтра» (2002, телес. 14 с.) та ін. Поставив фільми: «Зелений вогонь кози», «Чорна яма» (Приз Всесоюзного кінофестивалю в Баку, 1988), «Ха-бі-ас-си!», «Жінка для всіх», «День народження Буржуя» (2000), «День народження Буржуя-2» (2001), «Критичний стан» (2002), «Любителька приватного розшуку Даша Васильєва» (2003, 12 а), «Проти течії» (2004,8 с).

З 1983 по 2012 як режисер зняв близько 20 фільмів та серіалів. Найвідоміші глядачу «День народження Буржуя», «Даша Васильєва. Прихильниця приватного розшуку».

У 2014 вийшов його перши повнометражний фільм, з часів СРСР, дитячий мюзикл «Трубач» (робоча назва «Сурмач»)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер

Телебачення[ред. | ред. код]

Телефільми
  • «Даша Васильєва. Любителька приватного розшуку: Дантисти теж плачуть», телефільм (Росія, 2003)
  • «Даша Васильєва. Любителька приватного розшуку: За всіма зайцями», телефільм (Росія, 2003)
  • «Даша Васильєва. Любителька приватного розшуку: Круті спадкоємці», телефільм (Росія, 2003)
  • «Міф про ідеального чоловіка», телефільм (Україна, 2005)
  • «Битва сонечок», телефільм (Україна, 2007)
  • «Місяць-Одеса», телефільм (Росія, 2007)
  • «Геній пустого місця», телефільм (Росія, 2008)
  • «Дот», телефільм (Росія / Україна, 2009)
  • «Двоє», телефільм (Росія, 2010)
  • «Остання справа Казанови», телефільм (Росія, 2011)
  • «Кохаю, бо кохаю», телефільм (Україна, 2012)
  • «Ти будеш моєю», телефільм (Росія, 2013)
  • «Камінний гість», телефільм (Росія, 2013)
  • «Чоловік на годину», телефільм (Україна, 2014)
Телесеріали
  • «День народження Буржуя», міні-серіал (Росія / Україна, 1999)
  • «День народження Буржуя 2», міні-серіал (Росія, 2001)
  • «Критичний стан», серіал (Україна, 2002)
  • «Проти течії», серіал (Росія, 2004)
  • «Подруга особливого призначення», серіал (Україна, 2005)
  • «Дурдом» / «Таємниця старого будинку», міні-серіал (Росія, 2006)
  • «Таксі для Ангела», міні-серіал (Росія, 2007)
  • «Акула», серіал (Україна, 2010)
  • «Бабине літо», серіал (Росія, 2011)
  • «Весна в грудні», серіал, (Україна, 2011)
  • «Нічна зміна», міні-серіал (Росія, 2012)
  • «Генеральська невістка», міні-серіал, (Росія, 2013)
  • Гордієв вузол, міні-серіал (Росія, 2014)
  • Потрійний захист, серіал (Україна / Грузія, 2016-)
  • Невиправні, серіал (Україна, 2017-)
  • Замкнуте коло, серіал (Україна, 2018-)

Повнометражні фільми[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Премія Телетріумф в номінації «Режисер телепрограми» (2001)

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — економіст Наталія.[2] Друга дружина — акторка Анастасія Матешко.[3]

Сини Артем (1984) та Микола (1999).[2]

Література[ред. | ред. код]

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.101.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Матешко Анатолій Миколайович Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  2. а б Аліна Стрижак. Анатолій Матешко відмовлявся одружуватися з Анастасією Походенко // Газета по-українськи, Вівторок, 26.02.2008.
  3. Анатолій Матешко (біографія) // kino-teatr.ua/uk/

Посилання[ред. | ред. код]

Анатолій Матешко на сайті НСКУ