Маттіас Бартельман
| Маттіас Бартельман | |
|---|---|
| нім. Matthias Bartelmann | |
| Народився |
1965[1][2][…] Бамберг, Верхня Франконія, Баварія, ФРН[1] |
| Країна |
 Німеччина |
| Діяльність | фізик, астроном, викладач університету |
| Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Галузь | теоретична астрофізика |
| Заклад | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[1] |
| Науковий керівник | Jürgen Ehlersd[4] і Петер Шнайдер (астрофізик)[4] |
| Аспіранти, докторанти |
Siegfried Falterd[4] Björn Malte Schäferd |
| Членство | МАС |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | ita.uni-heidelberg.de/research/bartelmann/ |
Маттіас Бартельманн (нар. 1965) — німецький фізик, професор Гайдельберзького університету, в 2006—2008 роках був деканом факультету фізики і астрономії. Займається теоретичною астрофізикою, особливо космологією та гравітаційним лінзуванням.
Біографія[ред. | ред. код]
Бартельман навчався в гімназії Дінценгофера[de] в своєму рідному місті Бамберг. Після закінчення середньої школи в 1984 році він отримав баварську стипендію для обдарованих людей і був прийнятий до фонду Максиміліанеум[de]. З 1985 по 1990 рік Бартельманн вивчав фізику в Мюнхенському університеті Людвіга-Максиміліана. Тема його дипломної роботи була «Вплив комбінації мікро- та макролінз на статистику космологічних об'єктів». Потім він навчався в аспірантурі в Інститут астрофізики Макса Планка в Гархінзі і в 1992 році в Університеті Людвіга-Максиміліана захистив дисертацію доктора філософії на тему «Великомасштабні кореляції космологічних об'єктів за даними гравітаційного лінзування». Товариство Макса Планка нагородило роботу медаллю Отто Гана[de].
Протягом наступних одинадцяти років Бартельманн працював науковим співробітником Інституту астрофізики Макса Планка в Гархінзі, за винятком 1994 і 1995 років, коли він проводив дослідження в США в Гарвард-Смітсонівському астрофізичному центрі. У 1996 році він отримав премію Людвіга Бірмана[de] для молодих астрономів від Німецького астрономічного товариства. У 1998 році Бартельманн зробив габілітацію за темою «Діагностика скупчень галактик за відхиленням світла та рентгенівським випромінюванням» і того ж року отримав стипендію Гейзенберга. З 1998 по 2003 рік він був науковим керівником німецької команди в космічному телескопі «Планк», який займався дослідженням реліктового випромінювання.
У 2003 році Бартельманн став професором теоретичної астрофізики в Гайдельберзькому університеті, де він викладає й сьогодні. З 2006 по 2008 рік був деканом факультету фізики і астрономії. Серед іншого, він викладає теоретичну фізику, зосереджуючись на теоретичній астрофізиці, загальній теорії відносності, космології, гравітаційних лінзах і реліктовому випромінюванні.
Наукові дослідження[ред. | ред. код]
Сфери досліджень групи Бартельмана з космології в Інституті теоретичної астрофізики Гайдельберзького університету частково перетинаються та доповнюють одна одну. Вони включають:
- Гравітаційні лінзи, зокрема кільця Ейнштейна.
- Скупчення галактик, зокрема ефект Сюняєва-Зельдовича та магнітні поля в скупченнях галактик.
- Космологія, зокрема формування структури Всесвіту та роль темної матерії та темної енергії в ньому.
- Робота з даними космічного телескопа «Планк», зокрема дослідження реліктового випромінювання та впливом на нього гравітаційних лінз.
На додаток до численних наукових робіт, Бартельманн також публікував науково-популярні статті на теми своїх досліджень у журналах «Sterne und Weltraum» і в «Physik-Journal»[de].
Вибрані публікації[ред. | ред. код]
- Grossskalige Korrelationen kosmologischer Objekte aufgrund des Gravitationslinseneffekts. Dissertation, München 1992.
- Weak gravitational lensing. Max-Planck-Institut für Astrophysik, Garching 2000 (співавтор Peter Schneider).
- Als Herausgeber: Struktur des Kosmos: Weltbilder von Hoyle bis Hubble. Spektrum der Wissenschaft Verlag, Heidelberg 2006, ISBN 3-938639-34-2 (Sterne und Weltraum; Dossier 1/2006).
- співавтори Björn Feuerbacher, Timm Krüger, Dieter Lüst, Anton Rebhan, Andreas Wipf: Theoretische Physik, Springer-Spektrum 2015 (mit mathematischen Beiträgen von Florian Modler und Martin Kreh)
- Auch in vier Einzelbänden (Band 1 Mechanik, Band 2 Elektrodynamik, Band 3 Quantenmechanik, Band 4 Thermodynamik und Statistik) 2018.
- Das kosmologische Standardmodell: Grundlagen, Beobachtungen und Grenzen. Springer Berlin und Heidelberg , 1. Aufl. 2019, ISBN 978-3662596265.
- Rezension von Torsten Ensslin. In: Spektrum — Die Woche, 13/2020.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #141554185 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бібліографія. Маттіас Бартельман // Німецька національна бібліотека
- Informationsseite auf dem Portal der Universität Heidelberg (mit ausführlichem Veröffentlichungsverzeichnis).
|
