Матійченко Володимир Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матійченко Володимир Федорович
Матійченко Володимир Федорович.jpg
Народився 27 травня 1931(1931-05-27)
Полтава
Помер 16 березня 2013(2013-03-16) (81 рік)
Кременчук
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Нагороди
Заслужений будівельник України
Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «Ветеран праці»

Володи́мир Фе́дорович Маті́йченко (* 27 травня 1931, Полтава — † 16 березня 2013, Кременчук) — громадський діяч, Почесний громадянин міста Кременчук, ветеран будівельної справи. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями «За доблесну працю» та «Ветеран праці», Заслужений будівельник Української РСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Перебував на окупованій території, дитинство закінчилося рано — приходилося тяжко працювати, щоб прогодувати родину. Після повернення батька з фронту поновлює навчання в школі, закінчив семирічку, по тому — ремісниче училище.

1948 року почав працювати слюсарем паровозного депо Полтави, з 1951 року служив у лавах Радянської армії — моряк-підводник.

1954 року поступив до Полтавського будівельного технікуму, закінчив з відзнакою.

З 1958 року працював по скеруванню на будівництві в Кременчуці, почав професійний шлях майстром.

Керував будівельним управлінням «Житлобуд» з 1963 року, тоді були побудовані перша дев'ятиповерхівка в Кременчуці та Міський палац культури — 1972.

За час його керівництва житловою організацією в Кременчуці було збудовано 650 тисяч квадратних метрів житла, 31 навчальний, 14 лікувальних та 12 дошкільних закладів, 6 культурних центрів, 27 комунальних споруд.

Зокрема, керував чи брав участь у будівництві: річкового вокзалу, пологового будинку, адмінприміщення міської ради, корпуси університету Кременчука та машинобудівного технікуму, корпус госпіталю для інвалідів та ветеранів Другої світової війни.

Його син, Ігор, теж став військовим будівельником.

Джерела[ред. | ред. код]