Мейгеш Юрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Васильович Мейгеш
Мейгеш Юрій Васильович.jpg
Народився 20 січня 1925(1925-01-20)
село Великий Раковець
Помер 2 листопада 1999(1999-11-02) (74 роки)
Мукачеве, Закарпатська область, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність письменник
Alma mater Ужгородський національний університет
Мова творів Русинська
Роки активності з 1944
Жанр роман
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди
Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР
Заслужений працівник культури України

Мейгеш Юрій Васильович (20 січня 1925, село Великий Раковець — 2 листопада 1999) — український письменник. Заслужений працівник культури УРСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Мейгеш народився 20 січня 1925 року у Великому Раковці (нині — Іршавського району Закарпатської області) в сім'ї селянина-бідняка.

З 1945 року він — на педагогічній роботі. Спочатку працював учителем початкової школи у рідному селі, потім — викладачем історії Зняцівської десятирічної школи. Одночасно навчався на заочному відділенні історичного факультету Ужгородського університету, по закінченню якого став учителем в Мукачівській школі-інтернату.[1] Потім багато років викладав соціальні дисципліни у Мукачівському педагогічному училищі, був відповідальним секретарем закарпатської організації Спілки письменників України.

Автор 23 повістей і романів, деякі з яких перекладалися російською. Твори публікувалися регулярно.

Очолював мукачівське літературне об'єднання «Полум'я» та обласну письменницьку організацію. Згодом увійшов до Народного Руху України. У 1981 році був представником України на XXXVI сесії Генеральної асамблеї ООН.

Помер письменник 2 жовтня 1999 року. Посмертно було видано роман «Одісея залюблених».

Творчість[ред. | ред. код]

Розпочав свою літературну діяльність Юрій Мейгеш оповіданням «До неї йду» в журналі «Літературна неділя» 1944 року, яке потім переробив у повість і надрукував у журналі «Жовтень». Творчість письменника по-справжньому розгорнулася в післявоєнний період. Уже в 1950 році надрукував першу повість «На сонячні шляхи». У наступних повістях «Новий день» та «Неспокійні серця» письменник порушив актуальні проблеми сучасності, розповів про визволене закарпатське село та про возз'єднання Закарпаття з Україною.

Життя повоєнного верховинського села Юрій Мейгеш зобразив у романі «Кам'яний ідол» 1966 року, а також у романі «Верховинці». Романи «Верховинці», «Кам'яний ідол» та повісті «Така любов» і «Життя, хвилини, роки» перекладено на російську мову. Окремі уривки із згаданих та інших творів друкувалися в перекладі комі, осетинською, молдавською, чеською, словацькою та угорською мовами.

В останні роки Юрій Мейгеш видає романи «Стихія», «Голгофа», «Фінал драми», «Срібна земля». Закінчив роман «Одісея залюблених».

Останню працю «Страсна ніч», що завершує трилогію, в яку увійшли книги «Верховинці» та «Кам'яний ідол», письменник підготував незадовго до смерті.[1]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Юрій Мейгеш нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Заслужений працівник культури УРСР. Лауреат премій ім. Андрія Головка та ім. Федора Потушняка (1995[2]).

Почесний громадянин Мукачевого з 1998 року.

Пам'ять про письменника[ред. | ред. код]

19 січня 2007 року в мукачівській середній школі № 6 відкрито музей Юрія Мейгеша.[3]

2011 року Мукачівська міська рада заснувала літературну премію імені Юрія Мейгеша, яку вручають з 2012 року.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]

  • Пагиря В. В., Федів Є. Т. Творці історії Мукачева. — Ужгород : ТДВ «Патент», 2011. — 120 с., іл. ISBN 978-617-589-012-7