Мейлах Червоненкіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мейлах Червоненкіс
 
Народження: 1876
Бердичів, Київська губернія, Російська імперія
Смерть: не раніше 1924
Країна: Україна
Освіта: Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира
Партія: Трудова група

Мейлах Червоненкіс (1876, Бердичів[1] — після 1924[2]) — український лікар і державний діяч, депутат Державної думи I скликання від Київської губернії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з родини опікуна Бердичівської єврейської лікарні, приватного повіреного Рахма-Йосипа Червоненкіса[3][4][5].

Випускник Білоцерківської гімназії.

У 1901 закінчив медичний факультет Київського університету, мав звання лікаря. Студентом за «Вєтровську» демонстрацію відбув ув'язнення у Київській в'язниці[6]. Служив земським лікарем в Бірюченскому повіті.

Потім протягом двох років проходив додаткову медичну практику закордоном. Повернувшись до Російської імперії, працював у Саратові санітарно-епідемічним лікарем. Згодом служив завідувачем санітарного бюро. Вийшовши у відставку, очолив губернську Спілку медичного персоналу Саратовської губернії, як представник цієї спілки був членом аналогічного Всеросійського союзу[7]. Делегат Саратовського союзу на Всеросійському з'їзді лікарів. Брав участь в Балашовському інциденті[8].

На момент обрання до Думи мав політичну позицію «крайній лівий»[9] або «позапартійний соціаліст».

21 квітня 1906 обраний до Державної думи I скликання від загального складу виборців Київських губернських виборчих зборів. У Думі представляв інтереси єврейського населення Київського генерал-губернаторства[7]. Увійшов до Трудової групи. Член бюджетної комісії і комісії з розбору кореспонденції. Поставив свій підпис під законопроєктом «Про цивільну рівність», заявою про створення комісії з розробки незаконних дій посадових осіб. Вніс пропозицію про відкриття Думою їдалень для голодуючих.

У 1911—1915 — приватно практикуючий лікар і голова Товариства допомоги бідним євреям в Бердичеві[10]. Під час Першої світової війни служив молодшим лікарем 20-го піхотного Галицького полку, за відзнаки у боях 8 грудня 1914 нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня («Р» № 1283, 1915)[11].

У 1916 — вільнопрактикуючий лікар в Бердичеві та Києві[12]. У вересні 1918 скоріш за все знаходився в Києві[13].

Станом на 1 січня 1924 Мейлах Червоненкіс — санітарний лікар, помічник обласного лікаря Водно-санітарного управління в Ростові-на-Дону[14].

Ймовірно, родина або її частина вкінці 1920-х — напочатку 1930-х виїхала закордон, так як молодший син Червоненкіса в 1935 закінчив Гренобльський Політехнічний інститут[en]. В тому ж році син повернувся з еміґрації і працював інженером у Гідроенергопроєкті в Москві[15].

Подальша доля Мейлаха Червоненкіса і дата його смерті невідомі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Государственная Дума первого призыва. Портреты, краткие биографии и характеристики депутатов. — Москва: «Возрождение», 1906. C. 34. В цьому джерелі, скоріш за все, одруківка в даті народження — 1867
  2. ↑ Петроградский международный коммерческий банк, Киевское отделение (письмо М. Р. Червоненкису, 1918). Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
  3. ↑ Весь Юго-Западный край (Киев, 1913). Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 14 серпня 2020.
  4. ↑ Пам'ятна книга Київської губернії на 1911 р., Відд. 5., стр. 123, Пам'ятна книга Київської губернії на 1915 р., Відд. 5., стр. 111
  5. ↑ Зберіглася перлюстраційна витяг із листа депутата Думи М. Червоненкіса — Р. Червоненкісу 25 травня 1906 р.
  6. ↑ Державна Дума першого скликання. Портрети, короткі біографії і характеристики депутатів. — Москва: «Возрождение», 1906. C. 34.
  7. ↑ а б Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Первый созыв. М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина. 1906 С. 136. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 14 серпня 2020.
  8. ↑ Мова йде про відомий епізод, що трапився в Балашовському повіті Саратовської губернії, коли лікарям-земцям загрожувала небезпека збоку чорносотенців, що взяли їх у облогу. На поміч до лікарів з'явився сам губернатор Столипін, що вивіз їх під ескортом «казаків» із небезпечного місця. При цьому юрба закидала земців каменями, одним із яких зачепило і Столипіна. (См. Сидоровнин Г. П. Глава III // П. А. Столыпин: Жизнь за Отечество: Жизнеописание (1862—1911). — М.: Поколение, 2007. — С. 79—149. — 720 с. — 3000 экз). Подробней Вардугин В. И. Во благо народного здравия c. 221—226.
  9. ↑ Первая Государственная Дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. [Архівовано 20 грудня 2012 у Wayback Machine.] — М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина, 1906. — 175 с.
  10. ↑ Пам'ятна книга Кївської губернії на 1911 р., Відд. 5., стор. 124, Пам'ятна книга Кївської губернії на 1915 р., Відд. 5., стор. 112
  11. ↑ Найвищі накази про чини військових. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 14 серпня 2020.
  12. ↑ Російський медичний список на 1916 рік. стор. 521
  13. ↑ Відповідь Кїевського відділення Петроградського Міжнародного Комерційного Банку. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 14 серпня 2020.
  14. ↑ Російський медичний список на 1925 рік. стор. 739
  15. ↑ Яков Михайлович Червоненкис [Некролог] // Электрические станции, 1971, № 6 с. 94.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мейлах_Червоненкіс&oldid=40906437