Київське генерал-губернаторство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта Південно-Західного краю, 1913

Півде́нно-За́хідний край або Ки́ївське генера́л-губерна́торство або Ки́ївське, Поді́льське і Воли́нське генера́л-губерна́торство — адміністративно-територіальна та політична одиниця Російської імперії в 1832–1914 роках, яка включала терени трьох губерній Правобережної України — Київської, Подільської та Волинської. У 1881–1888 роках начальник Південно-Західного краю одночасно займав посаду тимчасового генерал-губернатора Чернігівської та Полтавської губерній.

Історія[ред. | ред. код]

Київську губернію засновано серед перших восьми губерній Московського царства згідно указу Петра І в 1708 році, але юрисдикція губернатора поширювалась лише на справи щодо московсько-польського кордону та російські гарнізони в Гетьманщині та не розповсюджувалася на внутрішні справи українців.

Про заснування посади головного начальника Південно-Західного краю не існує особливого узаконення. Посада генерал-губернатора Київської губернії згадується в Указах Сенату 24 квітня 1722, 10 липня 1741 і 29 вересня 1764 року.

У вересні 1781 року було утворено Київське намісництво з генерал-губернатором на чолі.

Південно-Західний край[ред. | ред. код]

Після ліквідації намісництва Указом від 9 вересня 1801 року Київська, Волинська і Подільська губернії, «як прикордонні і на особливих правах складаються» були підпорядковані військовим губернаторам, які користувалися правами головних начальників губерній.

Генерал-губернатор (начальник краю) — довірений сановник верховної влади, якому імператор делегував частину своїх владних повноважень. Призначався і звільнявся з посади особисто імператором. Повноваження здійснював на основі особливих законоположень, «Інструкції генерал-губернаторам» від 29 травня 1853 року та особистих розпоряджень імператора. Генерал-губернаторство отримало статус для для поетапної політичної та економічної інтеграції, а також асиміляції неросійського населення Правобережної України (українців, поляків, євреїв) у складі Російської імперії. Офіційною причиною заснування стало Польське повстання 1830–1831 років.

22 січня 1832 року тимчасового Подільського і Волинського військового губернатора генерал-ад'ютанта Василя Левашова призначено Київським військовим губернатором, Подільським і Волинським генерал-губернатором. Така назва посади начальника Південно-Західного краю існувала до 19 січня 1865 року, коли був призначений перший Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор — генерал-ад'ютант, генерал від артилерії Олександр Безак.

1881 рік — територію генерал-губернаторства де-факто було розширено до п'яти губерній: генерал-губернатора Олександра Дрентельна також призначено тимчасовим генерал-губернатором Чернігівської та Полтавської губерній.

1889 рік — Південно-Західний край відновлено у складі трьох губерній.

1903 рік — у Південно-Західному краї введено земство за особливими правилами — з призначенням земських гласних від уряду, а в 1911 році — виборне земство, теж з особливих правилом, що дискримінувало землевласників польського походження.

1912 рік — новостворену Холмську губернію, колишню складову Царства Польського, передано до Київського генерал-губернаторства[джерело?]. У такому складі територіальна одиниця Російської імперії проіснувала до моменту скасування у вересні 1914 року. Останнім київським генерал-губернатором був Федір Трепов.

У своєму прямому підпорядкуванні генерал-губернатор мав губернаторський корпус, установи поліції. За штатними розписами Канцелярія генерал-губернатора складалася з управління в складі чиновників для особливих доручень і канцелярії як виконавчої структури з функціональними відділеннями. Генерал-губернатор здійснював управління краєм одноосібно, зосереджуючи в своїх руках усю повноту влади на принципах централізму і єдиноначальності: зміцнював російську державність шляхом поширення російських адміністративних установ, мав право законодавчої ініціативи, зокрема в польскому питанні, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальноросійського законодавства, контролював діяльність установ і посадових осіб, у тому числі судових.

Начальник краю призначав чиновників на перші посади в губернських присутніх місцях. Центральним урядом передано йому частину своїх зовнішньополітичних функцій, зокрема право надання російського підданства, нагляд за діяльністю іноземних представництв та громадян у краї. Водночас начальник краю в 1848–1852 роках виконував обов'язки попечителя Київського навчального округу. Поєднував цивільне й військове управління генерал-губернаторством: від 1862 року — головнокомандувач військ Київського військового округу.

Очільники[ред. | ред. код]

Генерал-губернатор Київського намісництва[ред. | ред. код]

П. І. Б. Портрет Титул, чин, звання Час заміщення посади
Петро Олександрович Рум'янцев-Задунайський Rumyantsev-Zadunaisky.jpg граф, генерал-фельдмаршал
1782—1796

Київські військові губернатори[ред. | ред. код]

П. І. Б. Портрет Титул, чин, звання Час заміщення посади
Іван Петрович Салтиков[ru] Soltikoff.jpg граф, генерал від кавалерії (генерал-фельдмаршал)
18.11.1796—29.11.1797
Андрій Григорович Розенберг[ru] Rosenberg Andrey Hrigorovich.jpg генерал від інфантерії
30.11.1797—12.03.1798
Іван Васильович Гудович Gudivich Ivan Vas.jpg генерал від інфантерії
03.1798—06.1798
Олександр Андрійович Беклешов[ru] Bekleshov Alexander Andreevich.jpg генерал від інфантерії
13.06.1798—1799
Андрій Семенович Фенш[ru] генерал від інфантерії
1801—1803
Олександр Петрович Тормасов Tormasov.jpg генерал від кавалерії
1803—1806
Михайло Іларіонович Кутузов Kutuzov by Volkov.jpg генерал від інфантерії
28.09.1806—03.07.1809
Михайло Андрійович Милорадович Михаил Андреевич Милорадович.jpg генерал від інфантерії
1810—08.1818
Петро Федорович Желтухин[ru] Zheltukhin-2 Peter.jpg Св. І. В., генерал-лейтенант
1827—1829
Борис Якович Княжнин[ru] Knyazhnin 2 Boris Yakovlevich.jpg генерал-лейтенант
1829—22.01.1832

Київські військові губернатори, Подільські і Волинські генерал-губернатори[ред. | ред. код]

П. І. Б. Портрет Титул, чин, звання Час заміщення посади
Василь Васильович Левашов Levashov V V.jpg граф, генерал від кавалерії, генерал-ад'ютант
22.01.1832—09.06.1835
Олександр Дмитрович Гур'єв[ru] граф, генерал-лейтенант
09.06.1835—15.11.1837
Дмитро Гаврилович Бібиков Бибиков Дмитрий Гаврилович, 1850-е.jpg генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант (генерал від інфантерії)
29.12.1837—30.08.1852
Іларіон Іларіонович Васильчиков I.I. Vasilchikov.JPG князь, генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант
30.08.1852—12.11.1862
Микола Миколайович Анненков Annenkov Nikolai Nikolaevitsch (1799-1865).jpg генерал від інфантерії, генерал-ад'ютант
19.01.1863—19.01.1865

Київські, Подільські і Волинські генерал-губернатори[ред. | ред. код]

П. І. Б. Портрет Титул, чин, звання Час заміщення посади
Олександр Павлович Безак Bezak ap.jpg генерал-ад'ютант, генерал від артилерії
19.01.1865—16.01.1869
Олександр Михайлович Дондуков-Корсаков Dondukov-Korsakov grabado 1878.jpg князь, генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант
16.01.1869—16.04.1878
Михайло Іванович Чертков Mikhail Chertkov.jpg генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант
16.04.1878—13.01.1881
Олександр Романович Дрентельн Alexander Drenteln.jpg генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії, тимчасовий Чернігівський і Полтавський
13.01.1881—15.07.1888
Олексій Павлович Ігнатьєв A.P.Ignatiev by Repin.jpg граф, генерал-лейтенант
12.08.1889—07.12.1897
Михайло Іванович Драгомиров Dragomirov by Repin.jpg генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії
01.01.1898—24.12.1903
Микола Васильович Клейгельс Klejgels.jpg генерал-лейтенант
24.12.1903—19.10.1905
Володимир Олександрович Сухомлинов Vladimir A. Sukhomlinov.jpeg генерал-лейтенант
19.10.1905—18.12.1908
Федір Федорович Трепов Trepov Fedor Fedorovich.jpg генерал від кавалерії
18.12.1908—1914

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шандра В. С. Київське генерал-губернаторство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 246–247. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • Шандра В. Київське генерал-губернаторство (1832—1914): Історія створення та діяльності, архівний комплекс і його інформативний потенціал / Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України, Укр. держ. НДІ архівної справи та документознавства. — К.: УДНДІАСД, 1999. — 141, [2] с.

Посилання[ред. | ред. код]