Менакер Олександр Семенович
| Менакер Олександр Семенович | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Александр Семёнович Менакер |
| Народився |
8 квітня 1913 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
6 березня 1982 (68 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | актор |
| Знання мов | російська |
| У шлюбі з | Миронова Марія Володимирівна |
| Діти | Ласкарі Кирило Олександрович і Миронов Андрій Олександрович |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0578694 |
Олександр Семенович Менакер (нар. 8 квітня 1913, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 6 березня 1982, Москва, СРСР) — радянський актор, артист естради, режисер, учасник дуету «Миронова і Менакер»; заслужений артист РРФСР (1978).
Батько актора Андрія Миронова та балетмейстера Кирила Ласкарі.
Біографія[ред. | ред. код]
Олександр Семенович Менакер народився 8 квітня 1913 року в Санкт-Петербурзі на Гончарній вулиці, 13[1], в родині випускника Санкт-Петербурзького Імператорського університету, адвоката Семена Ісааковича (Іцковича) Менакера (1890—1974)[2] та Анни Йосипівни Менакер у дівоцтві Кац, 1888—1967), уродженців Вільно[3][4]. Дід по батькові, віленський міщанин Іцик Шимелевич Менакер (1838 — після 1902), був столяром, володів меблево-столярною майстернею[5][6], жив на Фонтанці, 83[7][8].
Батько був дійсним членом фондового відділення Сибірської біржі (1913) і займався біржовими операціями на Санкт-Петербурзькій біржі. З 1912 року увійшов до купецького стану (до 1914 року — купець 1-ї гільдії), в 1914 проживав на Великому проспекті, 102[9]. Згодом сім'я проживала на вулиці Червоного Зв'язку (колишній Віленський провулок), будинок 6. У 1920-і — 1930-і роки батько працював юристом, уповноваженим «КустрарКредиту»[10], потім завідувачем касою «Промкредиту»[11].
В 1928 році працював музичним оформлювачем в «Живій газеті».
В 1929 році Олександр Менакер вступив на акторське відділення 1-ї художньої студії при Великому драматичному театрі, в 1930 році перейшов на режисерський факультет Технікуму сценічних мистецтв.
З 1932 року працював у Державному об'єднанні музики, естради та цирку (ДОМЕЦ) та в Ленміськестраді, виконуючи музичні пародії та фейлетони.
У 1933—1934 роках виступав у Ленінградському мюзик-холі як актор та режисер. З 1935 року був художнім керівником Джаз-театру Будинку Червоної Армії у Харкові.
У 1936—1938 роках знову виступав у Ленінградському мюзик-холі в дуеті з акторкою Євгенією Михайлівною Фіш (дружиною народного артиста СРСР Віталія Поліцеймако).
В 1939 році став артистом Московського театру естради і мініатюр (входив до складу Ленінградського театру естради і мініатюр), де вперше виступив з музичними гуморесками в дуеті з Марією Мироновою. В 1942 році був постановником антифашистської програми «От і добре!», Автором і виконавцем музичного фейлетону «Моліться за нього!», Одним з режисерів програми «Москвичі-земляки» (1942).
У 1948 році, після закриття театру, дует «Миронова і Менакер» почав виступати самостійно. Серед їхніх перших робіт були номери «Московські зустрічі» та «Знайомі портрети». Вони також брали участь у програмі театру « Ермітаж» «Ось іде пароплав» (1954) Володимира Диховичного та Моріса Слобідського .
З 1954 року дует виступав у Московському театрі естради . Директором та художнім керівником був сам Менакер. До програми входили концерт-огляд «У нашому домі», п'єсі «Лісти, що говорять» і «Справи сімейні» (1954), основою якого послужила п'єса Бориса Ласкіна «Слухається справа про розлучення».
У грудні 1968 року Менакер переніс перший інфаркт, через що призначене на 15 грудня весілля Андрія Миронова та Тетяни Єгорової не відбулося. Згодом переніс ще один інфаркт.
Олександр Семенович пішов із життя на 69-му році життя 6 березня 1982 року раптово від зупинки серця. Похований у Москві на Донському цвинтарі, ділянка № 3, в одній могилі з батьками Марії Миронової[12].
Родина[ред. | ред. код]
- Перша дружина — Ірина Володимирівна Ласкарі (уроджена Ліпскерова, 1909—1971), балерина Тбіліського оперного театру.
- Син — Ласкарі Кирило Олександрович (1936—2009), хореограф, заслужений діяч мистецтв РФ (2002).
- Друга дружина — Марія Володимирівна Миронова (1911—1997), актриса, народна артистка СРСР (1991).
- Син — Андрій Олександрович Миронов (1941—1987), актор, народний артист РРФСР (1980).
- Онука — Марія Андріївна Миронова (нар. 1973), актриса, народна артистка РФ (2020)
- Правнук — Андрій Ігорович Миронов-Удалов (нар.1992), актор театру ім. Вахтангова.
- Син — Андрій Олександрович Миронов (1941—1987), актор, народний артист РРФСР (1980).
- Двоюрідний брат — Ісаак Михайлович Менакер (1905—1978), режисер; батько Леоніда Ісааковича Менакера (1929—2012).
- Двоюрідні племінники
Олександр Аркадійович Бєлінський (1928—2014)[15][16], головний режисер Санкт-Петербурзького театру музичної комедії, народний артист РФ (1999) та Георгій Юрмін (1923—2007), дитячий письменник.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1954 — Веселі зірки
- 1963 — Короткі історії — чоловік пані Крістіни
- 1966 — Казки російського лісу — пасажир таксі
- 1969 — Викрадення — артист Менакер
- 1978 — Чоловік і жінки (фільм-вистава) — Ананій Семенович Гарунський — головна роль[17]
Озвучування мультфільмів[ред. | ред. код]
- 1966 — Про злу мачуху — Сидор Сидорович
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Весь Петербург (1912) [Архівовано 4 грудня 2021 у Wayback Machine.]: Адрес С. И. Менакера в 1912 году: Гончарная улица, 13.
- ↑ Метричні записи сім'ї доступні на сайті єврейської генеалогії JewishGen.org. Датою народження С. І. Менакера вказано 21 липня (за старим стилем) 1889, ім'я при народженні — Семен-Аківа Іцкович Менакер. Батьки — Іцик Шимельович Менакер (1838) та Хана-Гінда Менакер (1862). Це був другий шлюб батька.
- ↑ Надгробный памятник родителей на Преображенском еврейском кладбище
- ↑ Родословное древо семьи Менакер. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Весь Петербург (1902). Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Весь Петербург. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Весь Петербург (1894). Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Весь Петербург (1895) [Архівовано 4 грудня 2021 у Wayback Machine.]: У книжках-календарях Санкт-Петербурга за різні роки ім'я також записується як Іцик Шмуйлович, Іцка Шемельович та Іцкель Шльомович Менакер
- ↑ Весь Петербург на 1914 год [Архівовано 4 грудня 2021 у Wayback Machine.]: Здесь же указана Анна Иосифовна Менакер, жена купца 1-й гильдии.
- ↑ Весь Петроград (1924). Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Весь Ленинград (1930). Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Могилы знаменитостей. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ КРУПНЫЙ ПЛАН: Кира Ласкари, директор департамента маркетинга и департамента промо телеканала «Пятница!»: «Я больше не верю в рекламные агентства. В России, по крайней мере». AdIndex.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 9 червня 2016.
- ↑ а б Рейтинг молодых медиаменеджеров России // Коммерсантъ. — 2014. — 7 січня. Архівовано з джерела 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ М. Миронова и А. Менакер. До и после Андрюши…. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Любимое детище Аркадия Райкина отметило 70-летие. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Менакер на kino-teatr.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Б. М. Поюровский. [1] — М : ГЦТМ им. А. А. Бахрушина, 2011. — 498 с. — (Бахрушинская серия) — 3000 прим. — ISBN 978-5-901977-32-3. Архівовано з джерела 4 грудня 2021
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія Миронової та Менакера в Енциклопедичному словнику [Архівовано 4 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Музей-квартира акторської сім'ї М. [Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.] В, А. [Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.] О. [Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.] Миронових та О. [Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.] З. [Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.] Менакера [Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.]
|
