Мерінг Фрідріх Фрідріхович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх Фрідріхович Мерінг
Friedrich Mering
Mering F F.jpg
Народився 26 лютого (10 березня) 1822(1822-03-10)
м. Дона (неподалік Дрездена, Саксонія)
Помер 19 (31) жовтня 1887(1887-10-31) (65 років)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Поховання Аскольдова могила
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Національність німець
Діяльність викладач університету
Alma mater Лейпцизький університет
Сфера інтересів терапія, гігієна
Заклад Університет Святого Володимира
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди
Орден Святого Володимира 2 ступеня
2-го ст.
Орден Святого Володимира 3 ступеня
3-го ст.
Орден Святого Володимира 4 ступеня
4-го ст.
Орден Святої Анни 1 ступеня
1-го ст.
Орден Святої Анни 2 ступеня
2-го ст.
Орден Святої Анни 2 ступеня
2-го ст.
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
1-го ст.
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
2-го ст.
Автограф Friedrich Mering Signature 1872.png

Мерінг Фрідріх Фрідріхович у Вікісховищі?
Палац сина Ф.Ф. Мерінга в селі Стара Прилука

Ме́рінг Фрі́дріх Фрі́дріхович (Фе́дір Фе́дорович) (26 лютого [10 березня] 1822(18220310), Дона, Королівство Саксонія — 19 [31] жовтня 1887, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — німецького походження лікар, професор (1857) Університету Святого Володимира, таємний радник (1881).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в м. Дона у Саксонії в сім'ї лікаря. У 1845 році надав у Лейпцизький університет дисертацію на тему на тему: «Про слизову оболонку язика», після захисту котрої отримав диплом доктора медицини і хірургії. Цього ж року був запрошений на роботу в Російську імперію. Переїхавши, працював лікарем у Полтавській (до 1849 року) та Чернігівській губерніях.

З 1853 року — співробітник (із 1857 року — професор) Університету Святого Володимира, в якому викладав гігієну, історію медицини, терапію.

У 1856 році перебував у Південній армії, де вивчав епідемію тифу, пізніше брав активну участь у боротьбі з епідемією тифу в Києві.

Фрідріх Мерінг — автор низки наукових праць, серед яких «Курс лекцій з гігієни» та «Курс клінічних лекцій».

Його син, Сергій, був міністром торгівлі й промисловості Української Держави.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]