Метафізика (Арістотель)

Метафізика
Дата створення / заснування	4 століття до н. е.
Назва	дав.-гр. Τὰ μετὰ τὰ φυσικά
Головний предмет твору	метафізика і Aristotelian metaphysicsd
Жанр	трактат
Видання або переклади	Metaphyiscad і Q120065289?
Автор	Арістотель
Мова твору або назви	давньогрецька мова
Статус авторських прав	🅮
Запис у таблиці скорочень	Aristot. Met.
Метафізика у Вікісховищі

Частина циклу
Corpus Aristotelicum
Логіка (Органон)
Категорії Про тлумачення Попередня аналітика Пост-аналітика Топіка Софістичні спростування
Натуральна філософія (фізика)
Фізика Про небо On Generation and Corruption Метеорологія Про душу Відчуття і перцепція Про пам'ять Про сон Про мрії Про передбачення уві сні Про тривалість і плинність життя Про молодість, старість, життя, смерть і дихання Історія тварин Частини тварин Рух тварин Progression of Animals Generation of Animals Проблеми*
Метафізика
Метафізика
Етика Політика
Нікомахова етика Magna Moralia* Евдемова етика Політика Економіка* Афінська політія
Риторика Поетика
Риторика Поетика
Фрагменти
Фрагменти*
Арістотель Аристотелізм [*]: Автентичність піддається сумніву

«Метафізика» (з давн.-гр. τὰ μετὰ τὰ φυσικά — та, що після фізики; скор. Aristot. Met.) — відома збірка творів Арістотеля та перша основоположна робота однойменного розділу філософії. Складається з 14 книг, зібраних з різноманітних робіт Андроніком Родоським, в яких детально змальовується уявлення щодо першооснови, які, власне, і є складниками предмету мудрості. Ці 14 книг позначаються великими літерами грецького алфавіту. Винятком є друга книга — позначається малою альфою.

Арістотель визначив чотири першооснови або ж вищі причини буття: форма (сутність, суть буття; «Що воно таке?»), матерія («З чого воно?»), мета («Навіщо?») та точка відліку («Звідки воно почалося?»). Також він проводить паралелі між можливістю та дійсністю. Останні книги «Метафізики» складаються з критики ейдосів як сутностей, існуючих окремо від предметів.

Зміст

Перша книга

Перша книга починається з твердження, що «для людей природно мати потяг до знань» (980а), так як вони прагнуть до сприйняття (αἰσθήσεων). Джерелом знань у свою чергу є почуття та пам'ять, які у поєднанні створюють досвід (ἐμπειρία). Завдяки досвіду міцнішає вміння — знання загального. Однак практичні переваги — це ще не найвище знання (ἐπιστήμη), яким уже є власне унікальне знання — мудрість (σοφία) — знання причин та начал. Арістотель вважає, що мудрий — не той, що знає все, бо все знати неможливо, а той, хто знає причини всього. Філософи з самого початку цікавились саме причинами: як причиною створення та існування Всесвіту, так і того, що є добро. Таке знання автор називає божественним. У третьому розділі Арістотель нараховує чотири причини (αἰτίαι) усього (983а25-30):

• Сутність (οὐσία)
• Матерія (ὕλη)
• Точка відліку (ἡ ἀρχὴ τῆς κινήσεως)
• Благо (ἀγαθόν)

Переклад українською

У 2022 р. «Метафізика» Арістотеля вийшла у перекладі Олексія Панича у видавництві «Темпора».

Література

• Jaeger W. Studien zur Entstehungsgeschichte der Metaphysik des Aristoteles. В., 1912;
• Reale G. II concetto di filosofia prima e l'unitá della metafisica di Aristotele. Mil., 1965;
• Grayeff F. Aristotle and his school. An inquiry into the history of the Peripatos with a commentary on Metaphysics Z, H, A and Q. L, 1974;
• Owens J. The doctrine of being in the Aristotelian «Metaphysics». Toronto, 1978;
• Études sur la «Métaphysique» d'Aristote, éd. P.Aubenque. P., 1979;
• Loux M.J. Primary Ousia: An Essay on Aristotle's Metaphysics Z and H.Ithaca, 1991;
• Aristotle's Metaphysics: annotated bibliography of the twentieth-century literature, by R.Radice and R.Davies, pref. by G.Realel. Leiden–N.Y–Köln, 1997.