Мечислав Орлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орлович Мечислав
Варшава, Алея заслужених кладовища на Повонзках

Д-р Мечислав Орлович (пол. Mieczysław Orłowicz, 17 грудня 1881, Комарно — 4 жовтня 1959, Варшава) — польський географ, етнограф, краєзнавець і популяризатор туризму, доктор права. Автор багатьох статей, нотаток, рецензій з туризму і краєзнавства.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сімї нотаріяльного практиканта (з 1895 року — нотара) Міхала Орловича та його дружини Емілії з Красіцьких. Дитинство провів під опікою матері та її родини в Прухніку коло Ярослава. В цей час батько для кращого заробітку виїхав до США. Навчався в гімназіях Ярослава (1891-95), Самбора (1895-96), Хирова (1896-99), де 1899 року склав екзамени на атестат зрілості. Записався навчатися у 1899-90 навчальному році (потім — випускник) до Університету Яна Казимира у Львові[1] (Львівський національний університет імені Івана Франка) і одночасно у торговельній академії Відня. Відвідував лекції з історії мистецтва, географії, історії у Львові та Кракові. 1904 року почав організовувати екскурсії по Татрах. У 1906-му став доктором права.

Був одним із засновників Академічного туристського клубу у Львові (1906 р.) — перша академічна організація туризму в Польщі, організував перший Національного олімпійського комітету в Польщі (з 1930 року, був його віце-президент), брав участь у створенні польських Хостел Асоціації, автор понад 150 путівників, в тому числі по Львову та Галичині. Служив у польській армії під час польсько-української війни 1918–1919 років.[2]

Під час ІІ-ї світової важко захворів, його бібліотека, зібрані ним рукописи, архів світлин були знищені після Варшавського повстання.

Працював у 1919–1932 рр. референтом з туризму у Міністерстві громадських робіт, а в 1932–1939, від 19 жовтня 1945 до 1952 — референтом у туристичному відділі Міністерства шляхів сполучення. Від 1952 року до смерті працював в Комітеті туристичних справ Президії уряду, був членом Комісії з краєзнавства та туризму при міністерстві освіти ПНР.[3]

Помер 4 жовтня 1959 році(у 78-річному віці) та був похований у Варшаві на Алеї заслужених кладовища на Повонзках.

Його іменем названі вулиця у польській столиці, туристичні шляхи, будинок туристів і туристичний клуб.

1970 року у Варшаві вийшла посмертна книга Орловича «Мої туристичні спогади».

Путівники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wiesław Bieńkowski. Orłowicz Mieczysław (1881–1959)… S. 211
  2. а б Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925.— 276 s.— S. V. (пол.)
  3. Wiesław Bieńkowski. Orłowicz Mieczysław (1881–1959)… S. 213

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wiesław Bieńkowski. Orłowicz Mieczysław (1881–1959) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/2, zeszyt 101.— S. 211–213. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]