Перейти до вмісту

Мечислав Орлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мечислав Орлович
Народився17 грудня 1881(1881-12-17)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Комарно, Q11825732?, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 жовтня 1959(1959-10-04)[1] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Варшава, Польська Народна Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПовонзківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьгеограф Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materюридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор філософії
Знання мовпольська Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Медаль Родла офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі
Надгробок на могилі Мечислава Орловича на Алеї заслужених Повонзківського цвинтаря у Варшаві

Д-р Мечислав Орлович (пол. Mieczysław Orłowicz; 17 грудня 1881, Комарно — 4 жовтня 1959, Варшава) — польський географ, етнограф, краєзнавець і популяризатор туризму, доктор права. Автор багатьох статей, нотаток, рецензій з туризму і краєзнавства.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї нотаріяльного практиканта (з 1895 року — нотара) Міхала Орловича та його дружини Емілії з Красіцьких. Дитинство провів під опікою матері та її родини в Прухніку коло Ярослава. У цей час батько для кращого заробітку виїхав до США. Навчався в гімназіях Ярослава (1891-1895), Самбора (1895-1896), Хирова (1896-1899), де 1899 року склав екзамени на атестат зрілості. Вступив на навчання у 1899/1890 навчальному році (потім — випускник) до Університету Яна Казимира у Львові[2] (нині — Львівський національний університет імені Івана Франка) і одночасно у Віденській торговельній академії. Відвідував лекції з історії мистецтва, географії, історії у Львові та Кракові. 1904 року почав організовувати екскурсії по Татрах. 1906 року став доктором права.

Був одним із засновників Академічного туристського клубу у Львові (1906 р.) — перша академічна організація туризму в Польщі, організував перший Національний олімпійський комітет в Польщі (з 1930 року, був його віце-президентом), брав участь у створенні польських Хостел Асоціації, автор понад 150 путівників, у тому числі по Львову та Галичині. Служив у польській армії під час польсько-української війни 1918—1919 років.[3]

Під час другої світової важко захворів, його бібліотека, зібрані ним рукописи, архів світлин були знищені після придушення Варшавського повстання.

У 1919—1932 роках працював референтом з туризму у Міністерстві громадських робіт, у 1932—1939 та від 19 жовтня 1945 до 1952 року — референтом у туристичному відділі Міністерства шляхів сполучення. Від 1952 року до смерті працював в Комітеті туристичних справ Президії уряду, був членом Комісії з краєзнавства та туризму при міністерстві освіти ПНР.[2]

Помер 4 жовтня 1959 року у Варшаві та похований на Алеї заслужених Повонзківського цвинтаря[4].

Його іменем названі вулиця у польській столиці, туристичні шляхи, будинок туристів і туристичний клуб.

1970 року у Варшаві вийшла посмертна книга Орловича «Мої туристичні спогади».

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

На знак визнання заслуг Мечислава Орловича перевал у Західних Бещадах (перевал М. Орловіча) та Головний судетський маршрут.

Путівники

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ а б в Wiesław Bieńkowski [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.]. Mieczysław Orłowicz [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny, 1979. — T. XXIV/2, zeszyt 101. — S. 211–213. (пол.)
  3. ↑ а б Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Wydanie drugie, rozszerzone. — Lwów—Warszawa: Zjednoczone zaklady kartograficzne i wydawnicze «Książnica-Atlas», 1925. — 280 s. — (Polska Biblioteka Turystyczna, nr 13) (пол.)
  4. ↑ Zwiedzanie Cmentarza Powązkowskiego. Aleja Zasłużonych: Mieczysław Orłowicz (1881—1959) (пол.)
  5. ↑ Adam Czarnowski Biblioteczki i biblioteki krajoznawcze oraz turystyczne

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Bieńkowski W. Orłowicz Mieczysław (1881—1959) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/2, zeszyt 101. — S. 211—213. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мечислав Орлович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мечислав_Орлович&oldid=46931296