Мечислав Орлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орлович Мечислав
Варшава, Алея заслужених кладовища на Повонзках

Д-р Мечислав Орлович (пол. Mieczysław Orłowicz, 17 грудня 1881(18811217), Комарно — 4 жовтня 1959, Варшава) — польський географ, етнограф, краєзнавець і популяризатор туризму, доктор права. Автор багатьох статей, нотаток, рецензій з туризму і краєзнавства.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї нотаріяльного практиканта (з 1895 року — нотара) Міхала Орловича та його дружини Емілії з Красіцьких. Дитинство провів під опікою матері та її родини в Прухніку коло Ярослава. В цей час батько для кращого заробітку виїхав до США. Навчався в гімназіях Ярослава (1891-95), Самбора (1895-96), Хирова (1896-99), де 1899 року склав екзамени на атестат зрілості. Записався навчатися у 1899-90 навчальному році (потім — випускник) до Університету Яна Казимира у Львові[1] (Львівський національний університет імені Івана Франка) і одночасно у торговельній академії Відня. Відвідував лекції з історії мистецтва, географії, історії у Львові та Кракові. 1904 року почав організовувати екскурсії по Татрах. У 1906-му став доктором права.

Був одним із засновників Академічного туристського клубу у Львові (1906 р.) — перша академічна організація туризму в Польщі, організував перший Національного олімпійського комітету в Польщі (з 1930 року, був його віце-президент), брав участь у створенні польських Хостел Асоціації, автор понад 150 путівників, в тому числі по Львову та Галичині. Служив у польській армії під час польсько-української війни 1918–1919 років.[2]

Під час ІІ-ї світової важко захворів, його бібліотека, зібрані ним рукописи, архів світлин були знищені після придушення Варшавського повстання.

Працював у 1919–1932 рр. референтом з туризму у Міністерстві громадських робіт, а в 1932–1939, від 19 жовтня 1945 до 1952 — референтом у туристичному відділі Міністерства шляхів сполучення. Від 1952 року до смерті працював в Комітеті туристичних справ Президії уряду, був членом Комісії з краєзнавства та туризму при міністерстві освіти ПНР.[1]

Помер 4 жовтня 1959 році (у 78-річному віці), похований у Варшаві на Алеї заслужених[3] кладовища на Повонзках.

Його іменем названі вулиця у польській столиці, туристичні шляхи, будинок туристів і туристичний клуб.

1970 року у Варшаві вийшла посмертна книга Орловича «Мої туристичні спогади».

Путівники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Wiesław Bieńkowski. Mieczysław Orłowicz // Polski Słownik Biograficzny, 1979. — Tom XXIV/2, zeszyt 101. — S. 211–213. (пол.)
  2. а б Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Wydanie drugie, rozszerzone. Książnica-Atlas. — Lwów-Warszawa: Zjednoczone zaklady kartograficzne i wydawnicze, 1925. — 280 s. (Polska Biblioteka Turystyczna, nr 13) (пол.)
  3. Zwiedzanie Cmentarza Powązkowskiego. Aleja Zasłużonych / 70. Mieczysław Orłowicz (1881-1959)
  4. Adam Czarnowski[pl]. Biblioteczki i biblioteki krajoznawcze oraz turystyczne

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wiesław Bieńkowski. Orłowicz Mieczysław (1881–1959) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/2, zeszyt 101.— S. 211–213. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]