Михайлівська церква (Суботів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайлівська церква
Країна  Україна
Стан збереженості знесенийd
Церква в 1912 році

Церква святого Архистратига Михаїла в Суботові, або Свято-Михайлівська церква в Суботові — втрачена культова споруда Православної церкви в Суботові, нині селі Черкаської области України. Протягом певного часу входила до складу Чигиринського деканату Руської унійної церкви.

Відомости[ред. | ред. код]

За народними джерелами, храм в ім'я Архистратига Михаїла, у кращих традиціях дерев'яного сакрального зодчества Середнього Подніпров'я, закладено чигиринським підстаростою Михайлом Хмельницьким у першій чверті XVII ст.[1]

На думку Віктора Гуглі,[2], яку поділяє Тетяна Таїрова-Яковлева, першу Михайлівську церкву, побудовану М. Хмельницьким на початку XVII ст., могли спалити у 1647 році під час нападу Данила Чаплинського, а в 1648—1653 рр. за сприяння гетьмана Богдана на її місці спорудили нову[3].

За даними Павла Алеппського[4], у цій церкві був похований Тиміш Хмельницький[5]. Павло Алеппський описав гробівець[6] старшого сина гетьмана в приміщенні церкви. Імовірно, на церковному цвинтарі була похована Ганна Сомко, перша дружина Богдана Хмельницького. Є версії про поховання в Свято-Михайлівській церкві самого гетьмана (на думку Надії Кукси, вони не мають історичного підґрунтя)[1].

У серпні 1656 року місцеві жителі зустрічали патріарха Макарія; за словами Павла Алеппського, вони «вийшли нам назустріч хресною ходою й повели нас у велику нову церкву в ім'я св. Михаїла»[3]. 2 серпня 1656 року патріарх відправив панахиду над гробівцем Тимоша Хмельницького[1].

Пізніше Михайлівська церква перебувала в занедбаному або зруйнованому стані. Закладена й освячена на колишньому місці у 1720 році чигиринським протопіпом Петром Клименком за благословення православного єпископа Кирила Шумлянського. Мельхіседек Значко-Яворський зазначав, що Свято-Михайлівська, як інші церкви Чигиринської протопопії, раніше належала до Київської православної архиєпископії, а з відновленням Переяславської єпископії знову перейшла в її відання[1].

За описом (єпископською візитацією[1]) 1726 року, церква розташовувалася «посередині містечка» Суботова[3].

Певний час церква була унійною: до складу створеного близько 1740 року Чигиринського деканату приписали 27 навколишніх храмів, серед яких двоє в Суботові[1].

На думку Тетяни Таїрової-Яковлевої:

  • під визначення «ринкової» набагато краше підпадає Михайлівська церква в Суботові[3];
  • Лаврентій Похилевич помилково вважав, що парафіяльну Михайлівську церкву збудували в 1786 р. замість попередньої дерев'яної, зведеної в 1718[3];
  • у церкві існував склеп (крипта), який пов'язували з родиною Хмельницьких, можна з великою впевненістю говорити, що саме в Михайлівській церкві у 1653 році поховали Тимоша Хмельницького[4];
  • єдині тогочасні вказівки про поховання гетьмана Богдана пов'язуються з «ринковою» церквою; видається найбільш вірогідним, що його поховали в батьковій церкві на ринку (в центрі села), поряд з улюбленим сином[4];
  • дуже перспективними можуть бути археологічні розкопки на місці Михайлівської церкви[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Кукса Н. В. Свято-Михайлівська церква в Суботові в «Описаніи благочестивых заграничных в короне польской» Мельхіседека Значко-Яворського [Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.; Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 293—295. — ISSN 2218-4805.
  2. Гугля В. Суботів Хмельницьких. — Дніпро, 2006. — С. 38.
  3. а б в г д Таїрова-Яковлева, с. 25.
  4. а б в Таїрова-Яковлева, с. 26.
  5. Горішній П. А., Гуржій О. І., Мицик Ю. А. Суботів [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 879. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  6. Надгробок?
  7. Таїрова-Яковлева, с. 21.

Джерела[ред. | ред. код]