Мкртчян Фрунзик Мушегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мкртчян Фрунзик Мушегович
вірм. Ֆրունզիկ Մկրտչյան
Фрунзік.jpg
Ім'я при народженні вірм. Ֆրունզիկ Մուշեղի Մկրտչյան
Народився 4 липня 1930(1930-07-04)
Ленінакан, СРСР СРСР
Помер 29 грудня 1993(1993-12-29) (63 роки)
Єреван, Вірменія Вірменія
  • злоякісна пухлина
  • Поховання
    Q42794390? : 
    зображення місця поховання
    Національність вірмени
    Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
    Flag of Armenia.svg Вірменія
    Діяльність актор, театральний режисер
    Alma mater Єреванський державний інститут театру і кіно (1956)
    Роки діяльності з 1947 року
    У шлюбі з Мкртчян Донара Миколаївна і Tamar Hovhannisyan[d]
    Брати / сестри Albert Mkrtchyan[d]
    IMDb nm0594796
    Автограф Mher Mkrtchyan.png
    Нагороди та премії
    Орден Святого Месропа Маштоца
    Народний артист СРСР— 1984 Народний артист Вірменської РСР — 1971 Державна премія СРСР — 1978 Державна премія Вірменської РСР — 1975

    Мкртчян Фрунзик Мушегович у Вікісховищі?

    Фрунзе (Фрунзік, Мгер) Мушегович Мкртчян (*4 липня 1930(19300704), Ленінакан, Вірменія — †29 грудня 1993, Єреван) — видатний радянський актор театру і кіно, народний артист Вірменської РСР (1971), народний артист СРСР (1984), вірменин за національністю. Чоловік актриси Донари Мкртчян

    Отримав прізвисько Мгер, що означає «світлий». За свідченням молодшого брата Альберта, в одному паспорті артиста було написано «Фрунзе Мкртчян», в іншому — «Мгер Мкртчян»[1].

    Біографія[ред. | ред. код]

    Марка Вірменії пам'яті Фрунзіка Мкртчяна

    Родина[ред. | ред. код]

    • Брат — Альберт режисер, сценарист.
    • Перше кохання — Кнара, на якій він так і не одружився, тому що її сім'я чинила опір, і її видали за іншого.
    • Перша дружина — Донара (1941—2011), мати його дітей, відома в Росії за виконанням ролі дружини Джабраїла в « Кавказькій полонянці». Чудова актриса театру ім. Сундукяна. Страждала на важке психічне спадкове захворювання. Госпіталізована у Франції. До кінця своїх днів перебувала на лікуванні в психіатричній лікарні в місті Єревані.
      • Син — Вазген (також його називали Ваак) страждав від спадкового захворювання матері, помер після смерті батька, у 33 роки.
      • Дочка — Нуне загинула в Аргентині, в автокатастрофі, до смерті батька (їй було 39 років).
    • Друга дружина — Тамара, дочка голови Спілки письменників Вірменії Граки Оганесяна.

    Трагічне життя[ред. | ред. код]

    Попри те, що він відомий всім як комедійний актор, його особисте життя було сповнене горя. Його перша дружина, Донара Мкртчян страждала душевним захворюванням і була поміщена до відповідної установи до кінця своїх днів. Фрунзік став батьком-одинаком з двома маленькими дітьми. Його син успадкував душевне захворювання матері, і це нове нещастя спустошило душу актора. Згідно з твердженнями його знайомого, останні роки життя він страждав від депресій і, врешті-решт, спився. В 1993 він помер у своїй квартирі в Єревані. Тисячі людей прийшли на похорони свого улюбленого актора. Траурна колона з тілом Мкртчяна пройшла центральною вулицею міста. Похований у Пантеоні героїв вірменського духу в Єревані.

    2008 року вийшов документальний фільм «Сумна історія останнього клоуна. Фрунзе Мкртчян», присвячений Фрунзику Мкртчяну.

    Звання та нагороди[ред. | ред. код]

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    1. 1955 — У пошуках адресата
    2. 1956 — Через честі
    3. 1959 — Про що шумить річка
    4. 1960 — Хлопці музкоманди
    5. 1965 — Тридцять три — професор Брук
    6. 1966 — Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика -дядько Ніни — Джабраїл
    7. 1966 — Айболить-66 — пірат
    8. 1966 — Формула веселки — міліціонер
    9. 1966 — Двадцять шість бакинських комісарів
    10. 1967 — Трикутник
    11. 1967 — З часів голоду
    12. 1968 — Білий рояль
    13. 1968 — Вибух після півночі
    14. 1969 — Не журись! — заарештований турками контрабандист
    15. 1970 — Адам і Хева
    16. 1971 — Ми і наші гори
    17. 1971 — Вчора, сьогодні і завжди
    18. 1971 — Хатабала
    19. 1972 — Чоловіки
    20. 1972 — Айрік
    21. 1977 — Багдасаров розлучається з дружиною
    22. 1977 — Наапет
    23. 1977 — Солдат і слон — Арменак
    24. 1977 — Міміно — Рубік Хачикян (Рубен Вартанович Хачикян)
    25. 1978 — Суєта суєт — Борис Іванович
    26. 1979 — Добра половина життя
    27. 1979 — Пригоди Алі-баби і сорока розбійників — Мустафа
    28. 1980 — Ляпас — Григор-ага
    29. 1980 — Крупний виграш — Гарник
    30. 1981 — Тіфліс — Париж і назад
    31. 1982 — Пісня минулих днів
    32. 1983 — Пожежа
    33. 1983 — Самотнім надається гуртожиток -наречений Ніни
    34. 1984 — Легенда про кохання
    35. 1985 — Танго нашого дитинства
    36. 1987 — Як вдома, як справи?

    Цитати[ред. | ред. код]

    Альберт Мкртчян[ред. | ред. код]

    "У дитинстві Фрунзік був безпорадним, над ним усі сміялися, він був худий, з великим носом, але виявилося, що Бог дав йому величезний акторський талант. Він усе своє життя так жив — був смішним і сумним одночасно. І СРСР обожнював свого таланта ".

    Георгій Данелія[ред. | ред. код]

    "Щоб зрозуміти всю силу його таланту, потрібно дивитися не тільки його роботи в кіно, де в основному він грав комедійні ролі, але і в театрі. Для мене він — найкращий виконавець Сірано де Бержерака ".

    Хорен Абрамян[ред. | ред. код]

    "Фрунзік бажав смерті, він рвався до неї, він мріяв про неї, жорстоко гасячи в собі життєві інстинкти. Його не час згубив, і не пристрасть до вина й тютюну … Ні, він свідомо йшов до своєї погибелі, не маючи сил пережити хворобу сина і дружини — велике сімейне горе ".

    "Актор від початку до кінця. Ми, колеги, стояли за лаштунками, дивилися і чекали, що нового він сьогодні зробить в ролі. Ми знали: він обов'язково буде імпровізувати, і це була геніальна імпровізація. Вражаюче, яка в нього була винахідливість. Він міг розсмішити цілий зал. Я пам'ятаю його вистави, які починалися гомеричним реготом в залі для глядачів, і цей регіт тривав всі вистави. Взагалі Фрунзік був надзвичайною людиною — день починав з пісні і був щасливий. З іншого боку, в ньому завжди жило відчуття якоїсь трагічності … "

    "Людина приходить у цей світ з оберемком хмизу і його завдання — спалити його до кінця, аби він не перетворився на тлін. На жаль, Фрунзік не зміг все це спалити, а там було дуже багато вогню. Втратили ми дуже багато тепла Фрунзіка ".

    Алла Сурикова[ред. | ред. код]

    "Справжній комедійний актор, десь в другому своєму плані трагічний. Такими були Євген Леонов, Андрій Миронов, Юрій Нікулін, і звичайно ж, Фрунзік Мкртчян … У вірмен є фраза: «Візьму твій біль». Це вищий прояв людяності. В мені багато в чому це залишилося від Фрунзіка ".

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Віта Рамм. Людина з гарним обличчям Архівовано 28 February 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine. / / Известия, 28.12.2008

    Посилання[ред. | ред. код]