Мороз Василь Максимович

Мороз Василь Максимович
Народився	2 лютого 1942(1942-02-02) (81 рік) с. Озеро, Генеральна округа Житомир, Райхскомісаріат Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	терапевт
Alma mater	ВНМУ
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Посада	екс-ректор ВНМУ (1988-2023)
Партія	КПРС, Партія регіонів
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Мороз Василь Максимович (нар. 2 лютого 1942, с. Озеро, Райхскомісаріат Україна) — радянський і український терапевт, доктор медичних наук (1984), професор (1986), академік Національної академії медичних наук України (2010); колишній ректор (з 1988 по 2023), професор (з 1984), завідувач кафедри (з 1991 до 2016) Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова; екс-голова Асоціації ректорів медичних вишів України (1991—2017). Герой України (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (1993). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2016). Нагороджений Орденом Російської Православної Церкви Святого Рівноапостольного великого князя Володимира І ступеня (2008). Професійну кар'єру розпочав у м. Шпиків.

Життєпис

Народився 2 лютого 1942 року в селі Озері Немирівського району Вінницької області в сім'ї колгоспників.

Закінчив Вінницький медичний інститут (1967, нині Вінницький національний медичний університет), лікар-терапевт.

1967—1968 — терапевт, Шпиківська дільнична лікарня Вінницької області, 1968—1969 — асистент, 1969—1972 — аспірант кафедри нормальної фізіології, 1972—1976 — асистент, 1976—1984 — доцент, з 1984 — професор, з 1991 — завідувач кафедри, 1975-82 — вчений секретар ради інституту, 1982—1984 — заступник декана лікувального факультету, 1984-86 — декан педіатричного факультету, 1986—1988 — проректор з навчальної роботи, з 1988 до 2023— ректор, Вінницький медичний інститут (Вінницький державний медичний університет імені М. І. Пирогова, від червня 2002 — Вінницький національний медичний університет імені М.І Пирогова).

19 січня 2023 — звільнений із посади ректора Наказом Міністра охорони здоров'я України внаслідок «закінчення строку дії контракту».

З березня 1990 — депутат Вінницької облради (Ленінський округ № 3, обраний в 1-й турі). 1992—1994 — заступник голови, Вінницької обласної ради народних депутатів.

2008 — нагороджений Орденом Російської Православної Церкви Святого Рівноапостольного великого князя Володимира І ступеня.

Відомий особистою принциповою позицією на підтримку УПЦ МП.

В 2010—2014 — депутат Вінницької обласної ради 6-го скликання, член фракції «Партії регіонів».

Регіональне видання «33-й канал» звернуло увагу: «Саме за мандат депутата від регіоналів сьогодні йому найбільше дорікають. Як він пояснив в одному із інтерв'ю „33-му каналу“, до цієї партії його покликали донька та зять тодішнього керівника вінницьких регіоналів Сергія Татусяка, які працювали у вузі».

Наукова діяльність

Кандидатська дисертація «Електрофізіологічні дослідження представництва і шляхів слухової системи в корі мозочка» (Інститут фізіології АНУ, 1972); докторська дисертація «Інтеґрована функція мозочка базальних ганглій і моторної кори в програмуванні та регуляції рухів» (Інститут фізіології АНУ, 1983).

Почесний професор Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського.

Автор і співавтор понад 225 наукових праць.

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (21 серпня 2003) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у підготовці висококваліфікованих фахівців для охорони здоров'я, багаторічну плідну наукову, педагогічну і громадську діяльність
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (18 травня 2017) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2002)
• Орден «За заслуги» III ст. (4 лютого 1997) — за вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів, багаторічну плідну педагогічну і наукову діяльність
• Заслужений діяч науки і техніки України (1993)
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2016 року — за роботу «Створення засобів та технологій еферентної терапії на основі нанокремнезему» (у складі колективу)
• Почесна грамота Верховної Ради України (2003)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (29 січня 2002) — за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток медичної науки, і освіти, підготовку висококваліфікованих спеціалістів та з нагоди 60-річчя від дня народження

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• Мороз Василь Максимович [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Мороз Василь Максимович // Герої — освітяни і науковці України / Упоряд. О. А. Сай та ін. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Генеза, 2012. — с. 34-39. ISBN 978-966-11-0226-1.