Очікує на перевірку

Шпиків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Шпиків
Пам'ятник літаку Як-27
Пам'ятник літаку Як-27
Пам'ятник літаку Як-27
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район
Тер. громада Шпиківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05100170010030569
Облікова картка Шпиків 
Основні дані
Засновано 1507 (517 років)
Статус із 2024 року
Площа 4.5 км²
Населення ▼ 2928 (30.08.2023)[1]
Густота 747.3 осіб/км²;
Поштовий індекс 23614
Телефонний код +380 4335
Географічні координати 48°47′13″ пн. ш. 28°33′51″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 298 м
Водойма р. Шпиківка


Відстань
Найближча залізнична станція: Рахни
До станції: 8,8 км
До райцентру:
 - автошляхами: 28 км
До обл. центру:
 - залізницею: 88 км
 - автошляхами: 57,6 км
Селищна влада
Адреса 23614, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт Шпиків, вул. Ліпіна, 3
Голова селищної ради Кривоцюк Микола Миколайович
Карта
Шпиків. Карта розташування: Україна
Шпиків
Шпиків
Шпиків. Карта розташування: Вінницька область
Шпиків
Шпиків
Мапа

Шпиків у Вікісховищі

Шпи́ків — селище в Україні, адміністративний центр Шпиківської селищної громади Тульчинського району Вінницької області.

Історія

[ред. | ред. код]

Уперше Шпиків згадується в документах, датованих XVI століттям і пов'язане з періодом Польсько-литовської доби. Першими його власниками були шляхтичі Кішки (Кишки), один з яких продав Шпиків князям Острозьким, надалі Шпиків почергово належав магнатам Замойським, Конецпольським, Потоцьким. Останніми власниками Шпикова були шляхтичі Свейковські. Шпиків раніше мав значну єврейську громаду, в якій у 1900 році налічувалося 1875 осіб.

Під час Прутського походу у 1711 році у Шпикові зупинявся московський цар Петро I, про що писав Олександр Пушкін в «Історії Петра».

1760 року подільським воєводою Леоном Свейковським у поселенні був побудований замок-палац.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Шпиківської волості Брацлавського повіту Подільської губернії, мешкало 1950 осіб, налічувалось 394 дворових господарства, існували дві православні церкви, дві єврейських молитовних будинки, школа, лікарня, 5 постоялих дворів, 3 постоялих будинки, 10 лавок, цегельний і миловарний заводи, відбувались базари через кожні два тижні[2].

1892 року існувало 586 дворових господарств, проживало 3987 мешканців[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4901 особи (2360 чоловічої статі та 2541 — жіночої), з яких 2895 — православної віри, 1875 — юдейської[4].

1905 року у містечку із передмістями Садки-Шпиківські існувало 726 дворових господарств, проживало 6041 мешканець, існували дві православні церкви й чотири єврейські молитовні школи, двокласне сільське училище й церковно-парафіяльна школа, волосне правління, міщанське правління, урядницький пункт, лікарня місцевого землевласника, цукроварний завод, цегельний завод й паровий млин, аптека, два аптечних склади, щонеділі один раз на два тижні відбувались ярмарки[5].

У 1961 році селище набуло статус міста.

У Незалежній Україні

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село є адміністративним центром Шпиківської селищної громади[6].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи у складі новоутвореного Тульчинського району[7].

Населення

[ред. | ред. код]

Станом на 1984 рік тут проживало 4400 мешканців, а на 2001 рік 3761 мешканців.

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними [8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 3699 98.35%
російська 56 1.49%
єврейська 3 0.08%
румунська 1 0.03%
інші/не вказали 2 0.05%
Усього 3761 100%

Економіка

[ред. | ред. код]

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

У Шпикові була цукроварня побудована архітектором Владиславом Городецьким. У Шпикові розташовані школа, поштове відділення, клуб. У Шпикові є дев'ять ставків.

Транспорт

[ред. | ред. код]

До районного центру є можливість дістатися автошляхом територіального значення Т 0222 та залізницею (найближча залізнична станція Рахни за 8,8 км).

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Палац Свейковського

Відомі особистості

[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
  2. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. ↑ Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 560.(рос. дореф.)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-169. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 265.(рос. дореф.)
  6. ↑ Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  7. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. ↑ Тверский Иоханан // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • В. М. Орлов. Шпи́ків // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — С. 650-656

Посилання

[ред. | ред. код]
Вінницька область Це незавершена стаття з географії Вінницької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шпиків&oldid=43515019