Музейний квартал Святої Анни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музейний квартал Святої Анни
53°51′46″ пн. ш. 10°41′21″ сх. д. / 53.86277777780577480° пн. ш. 10.68916666669477777° сх. д. / 53.86277777780577480; 10.68916666669477777Координати: 53°51′46″ пн. ш. 10°41′21″ сх. д. / 53.86277777780577480° пн. ш. 10.68916666669477777° сх. д. / 53.86277777780577480; 10.68916666669477777
Типмузей
Статус спадщинипам'ятка культури[d]
СкладSt. Anne's Museumd, Q18674707? і Altars in the Sankt-Annen-Museum, Lübeckd
Країна Німеччина
РозташуванняLübeck's Old Cityd
Засновано1915
Відкрито2013
Сайтmuseumsquartier-st-annen.de
Музейний квартал Святої Анни. Карта розташування: Німеччина
Музейний квартал Святої Анни
Музейний квартал Святої Анни (Німеччина)
Мапа

CMNS: Музейний квартал Святої Анни у Вікісховищі
Монастир Святої Анни (2013)
Нова картинна галерея і портал старої церкви
Вхід до Музейного кварталу

Музейний квартал Св. Анни (нім. Museumsquartier St. Annen) — музейний комплекс у місті Любек, розташований у будівлях колишнього монастиря Св. Анни. Він був заснований у 1915 році і є одним із місць розташування Культурної фундації Ганзейського міста Любека. Музейний квартал розташований неподалік від церкви Святого Егідія на Санкт-Аннен-штрассе в південно-східній частині Старого міста Любека поруч із синагогою. Окрім музею Св. Анни, включає Художню галерею Св. Анни та адміністрацію музею у флігелях колишнього монастиря.

Музей Св. Анни (Музей історії мистецтва та культури)

[ред. | ред. код]
Відкриття Музею мистецтва та історії культури (1915)
Нерозумні діви
Розумні діви
Вівтар Святого Луки Роде
Вівтар Шоненфарера Нотке

Ще в 1888 році історик мистецтва Теодор Гах, бувши куратором колекцій Товариства сприяння некомерційній діяльності, у своєму меморандумі виступив за створення незалежного музею історії мистецтва та культури в Любеку[1]. У 1912 році сенат ганзейського міста вирішив перетворити монастир на музей. Це вимагало змін у плані будівлі, щоб мати можливість використовувати дошки підлоги та панелі з міських будинків Любека. Відкриття та подальша передача музею Товариством заохочення некомерційної діяльності як приватного спонсора під керівництвом директора музею Карла Шефера відбулося пізно ввечері 23 вересня 1915 року через війну[2] Колекція мистецтва та історії культури, яка раніше експонувалася в Музеї Собору, була перенесена в нову будівлю. З 1920 по 1933 рік музеєм керував Карл Георг Гайзе. У цей час придбано так званий Бенгауз і створено там колекції. У 1934 музеї Любека були націоналізовані. У 2006 році місто Любек передало управління музеями Фундації культури Ганзейського міста Любек. З січня 2013 року Музей Св. Анни презентує свої колекції разом із Галереєю Св. Анни як єдина установа Музейний квартал Св. Анни, що пов'язано з новою, сучасною концепцією виставки.

Колекції

[ред. | ред. код]

Сакральне мистецтво середньовіччя

[ред. | ред. код]

Завдяки указу Сенату про охорону пам'яток старовини та мистецтва від 1818 року та подальшій колекціонерській діяльності Карла Юліуса Мільде в 19 столітті музей має найбільшу кількість середньовічних крилатих вівтарів у Німеччині. Разом з вівтарем Гронау музей має єдиний збережений готичний головний вівтар однієї з церков Любека. Інші вівтарі, що збереглися, були здебільшого подаровані цехами ремісників або купцями для монастирських церков, таких як церква монастиря замку чи церква Св. Катерини. Серед них вівтар Луки художника Гермена Роде, вівтар Шененфарера Бернта Нотке, вівтар Антонія Бенедикта Драєра, вівтар Страстей Христових Ганса Мемлінга, спочатку подарований родиною Гревераде для Любекського собору, а також приватний вівтар, триптих радника Гінріха Керкринга Якоба ван Утрехта, який потрапив із ризької колекції Бредерло до Любека доволі карколомним шляхом.

Визначним витвором мистецтва є також група Св. Георга (1504), яку спочатку створив любекський скульптор Геннінг фон дер Гейде для каплиці Св. Юргена на Ратцебургер-алее. Потрясіння Реформації та час епохи Відродження в Любеку втілено в роботах учня Кранаха і любекського художника Ганса Кеммера.

Окрім творів різьблення та живопису, музей демонструє лапідарій та скульптури романського та готичного періодів, серед яких однією з найцінніших є Ніндорфська Мадонна роботи Йоганнеса Юнге. Ніндорфську мадонну знайшли в сараї в Любеку-Ніндорфі в 1926 році. Так само чудовим зразком любекського мистецтва є серія скульптур мудрі та нерозумні діви. Спочатку вони стояли в церкві замкового монастиря.

Міське, цехове і церковне срібло

[ред. | ред. код]

Спеціальна колекція репрезентативних келихів, трофеїв, посудин, повсякденних і церемоніальних предметів дає огляд високого рівня майстерності золотих і срібних майстрів Любека та багатства їхніх клієнтів. Більшість творів у цій колекції були створені після Реформації, оскільки мер Любека Юрген Вулленвевер розпорядився переплавити майже все середньовічне церковне срібло Любека на той час, щоб фінансувати війну проти Данії («Графська війна»). Останнім великим придбанням музею цієї колекції став Любекський срібний скарб.

Культура проживання в Любеку

[ред. | ред. код]

Розвиток культури проживання середнього класу від Ренесансу до Класицизму можна побачити в різних приміщеннях, деякі з яких були перенесені зі старих міських будинків Любека, на тлі творів мистецтва тогочасної доби Годфрі Кнеллера, Томаса Келлінуса (бюст радника Томаса Фріденхагена з барокового головного вівтаря церкви Св. Марії) та багато інших робіт митців, які відображають колекціонерські смаки громадян Любека та пов'язані з ними меблі разом з порцеляною з Фюрстенберга та Майсена. Надзвичайно пишно виглядає повністю збережена барокова підлога 1736 року. До цього відділу на верхньому поверсі приєднана спеціальна колекція фаянсу з Північної Німеччини, створена на мануфактурах у Келлінггузені, Штокельсдорфі та Штральзунді. Крім того, колекція іграшок інформує про те, чим були зайняті діти та молодь у Любеку в минулому.

Музичні інструменти

[ред. | ред. код]

У музеї є колекція історичних музичних інструментів, яка бере свій початок від скрипкового майстра Лео фон Лютгендорфа і була заснована ним як директором колишнього соборного музею. Вона була реорганізована Георгом Карштадтом у 1959 році й тепер частково включена в експозицію. Частина колекції музичних інструментів показана в Бенгаузі. Тут також експонується консоль від колишнього соборного органу, спроєктованого Арпом Шнітгером. Її зняли, коли у 1892/1893 роках побудували новий орган Валькера, і перенесли до музею.

Параментна кімната

[ред. | ред. код]

Ще однією особливою особливістю є кімната для одягу, в якій представлені старі літургійні ризи з церков Любека, а також вибрані частини скарбу одягу церкви Св. Марії в Гданську.[3]

Колекція фотографій

[ред. | ред. код]

Експонати музею, які не показуються публіці, включають колекцію фотографій, створену Карлом Георгом Гайзе в 1920-х роках, яка складається з близько 450 художніх фотографій, включаючи 212 робіт Альберта Ренгер-Пача. Це колекція з історії фотографії та так звана колекція зразкової фотографії. Обидві колекції не поповнювалися після звільнення Гайзе в 1933 році та були забуті на багато років. Вони були знову відкриті лише в останні роки, оскільки колекція зразкової фотографії, зокрема, являє собою одну з найповніших колекцій фотографій так званої «нової об'єктивності» у Німеччині. Вона містить, серед інших, роботи Ренгер-Патча, Гуго Ерфурта, Умбо та Роберта Петшо.

Спеціальні виставки

[ред. | ред. код]
  • Ein fürtrefflicher Organist und Componist zu Lübeck: Dieterich Buxtehude (1637—1707), vom 6. Mai bis 26. August 2007.
  • Aklama — Hilfsgeister der Ewe und Dangme. 2016. Katalog.
  • Lübeck 1500 — Kunstmetropole im Ostseeraum. 2015. Katalog.

Художня галерея Св. Анни

[ред. | ред. код]

Нині в складі монастиря є не тільки музей Святої Анни, а й Художня галерея Святої Анни з музейною крамницею і бістро. Архітектура Kunsthalle, побудована в сучасному стилі у 2003 році, що включає залишки колишньої церкви монастиря Св. Анни, який згорів у 1843 році, і є подарунком від фонду Possehl ганзейському місту Любек. Архітектура художньої галереї, спроєктована архітекторами Конерманном Зігмундом з Гамбурга/Любека, здобула головний приз BDA Шлезвіг-Гольштейна у 2003 році, який присуджується кожні чотири роки. Kunsthalle демонструє сучасне мистецтво 20-го століття у змінних виставках.

Виставки в картинній галереї

[ред. | ред. код]
  • У 2013 році була показана виставка «Emil Schumacher — Ensouled Matter» до десятої річниці заснування Kunsthalle St. Annen. Значну підтримку виставки надав Музей Еміля Шумахера в Хагені.
  • У 2005/2006 роках відбулася виставка «Вигнання і сучасність», на якій показали 50 творів класичного модернізму з колекції Вашингтонського університету.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Denkschrift betr. die Umgestaltung des kulturhistorischen Museums zu einem Museum für Lübecker Kunst- und Kulturgeschichte. Lübeck 1888.
  2. Eröffnung des Museums für Kunst- und Kulturgeschichte im St. Annenkloster. In: Vaterstädtische Blätter, Jahrgang 1914/15, Nr. 52, Ausgabe vom 26. September 1915, S. 209—210.
  3. Von Samtbrokat und Häutchengold — Ausgewählte Paramente aus dem Danziger Mittelalterschatz, abgerufen am 18. Januar 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Karl Schaefer: Führer durch das Museum für Kunst- und Kulturgeschichte zu Lübeck. 1915.
  • Max Hasse: Der Lübecker Passionsaltar Hans Memlings als Denkmal mittelalterlicher Frömmigkeit in: Vom Lübecker Dom. Lübeck 1958, S. 33 ff.
  • Wolfgang J. Müller: Lübeck um 1250 — Kunsthistorische Betrachtungen zum neuen Stadtmodell in: Politik, Wirtschaft und Kunst des staufischen Lübeck. Lübeck 1976, S. 51 ff.
  • Jürgen Wittstock [Hrsg.]: Kirchliche Kunst des Mittelalters und der Reformationszeit: die Sammlung im St.-Annen-Museum (Lübecker Museumskataloge, Bd. 1). Museum für Kunst u. Kulturgeschichte, Lübeck 1981, ISBN 3-9800517-0-6.
  • Hildegard Vogeler: Madonnen in Lübeck, Museum für Kunst und Kulturgeschichte, Lübeck 1993.
  • DIE NEUE SICHT DER DINGE. Carl Georg Heises Lübecker Fotosammlung aus den 20er Jahren. Katalog zur Ausstellung 1995, herausgegeben von der Hamburger Kunsthalle und dem Museum für Kunst und Kulturgeschichte der Hansestadt Lübeck.
  • Anna Elisabeth Albrecht: Steinskulptur in Lübeck um 1400: Stiftung und Herkunft. Reimer, Berlin 1997, ISBN 3-496-01172-6.
  • Hildegard Vogeler: Das Triptychon des Hinrich und der Katharina Kerckring von Jacob van Utrecht, Museum für Kunst und Kulturgeschichte, Lübeck 1999.
  • Ulrich Pietsch: Die Lübecker Seeschiffahrt vom Mittelalter zur Neuzeit, Lübeck 1982, ISBN 3-9800517-1-4 (Ausstellungskatalog).
  • Thorsten Rodiek: Kunsthalle St. Annen in Lübeck. Hrsg. Herbert Perl, Junius Verlag, Hamburg 2003, ISBN 3-88506-537-1.
  • Uwe Albrecht (Hrsg.): Corpus der Mittelalterlichen Holzskulptur und Tafelmalerei in Schleswig-Holstein, Band I: Hansestadt Lübeck, St. Annen Museum. Ludwig, Kiel 2005, ISBN 3-933598-75-3.

Посилання

[ред. | ред. код]