Музей М. М. Бенардоса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей М. М. Бенардоса Pictogram infobox palace.png
Будинок поміщика з с. Вороньків. Середина 19 століття.jpg
Тип музей
Назва на честь Бенардос Микола Миколайович
Частина від Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Переяслав-Хмельницький, Україна Україна
Адреса 08400, Україна, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Літописна, 2[1]
Засновано 1981
Куратор Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (НІЕЗ «Переяслав»)
Сайт niez.com.ua

CMNS: Музей М. М. Бенардоса у Вікісховищі
Робочий кабінет М. М. Бенардоса
3 Bernardos.JPG
Вітальня
Лабораторія
Постійно діюча виставка «Історія електрозварювання»

Музей М. М. Бенардоса — музей, присвячений життю і діяльності Миколи Бенардоса, винахідника електричного дугового зварювання. Заснований 1981 року.

Опис[ред. | ред. код]

Музей розташований на території музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав», на березі штучно створеного ставка, у колишньому будинку — пам'ятці архітектури середини ХIХ ст., перевезеному з села Вороньків Бориспільського району Київської області.

Історія створення[ред. | ред. код]

Музей М. М. Бенардоса створений за допомогою Київського інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України на честь 100-річчя винайдення дугового електрозварювання металів і відкритий у травні 1981 р.

Найвідомішим відкриттям М. М. Бенардоса був метод дугового електрозварювання, якому вчений дав назву «Електрогефест» — на честь Гефеста — бога вогню та ковальської справи в давньогрецькій міфології. Ім'я дослідника було внесене до календаря ЮНЕСКО за 1981 рік.

Експозиція[ред. | ред. код]

Музей складається із п'яти кімнат: робочого кабінету, вітальні, майстерні, лабораторії і виставкової зали.

Робочий кабінет, вітальня, майстерня та лабораторія Бенардоса відтворені за описом і гравюрою з французького журналу «La Nature» за 1881 рік. У кабінеті та вітальні є сімейні меблі, світлини, картини, побутові речі, щоб відтворити небагату обстановку сім'ї М. М. Бенардосів як спадкових військових[2][3].

У музеї представлені відлитий у бронзі герб сім'ї Бенардосів та меморіальні речі з робочого кабінету вченого: стіл-бюро, крісло, письмовий стіл, диван, рояль, сімейні альбоми, книги з особистої бібліотеки та канцелярське приладдя. Це дає уявлення про те, в яких умовах працювали інженери-електротехніки в кінці ХІХ — на початку ХХ ст.

Майстерня, лабораторія присвячені йому як винахіднику[3] понад 200 оригінальних винаходів і проектів у галузі електротехнологій, електротехніки, транспорту, сільського господарства та військової справи.

В експозиції представлено декілька макетів винаходів М. М. Бенардоса: Цар-дзвін з дзвіницею та піч для його заварювання, гребля для переправи військ через річку, макет пароплава, який може переходити мілину. Також експонуються напівавтомати конструкції Бенардоса, зварювальний пост, зразки зварювання, справжні акумулятори ХIХ ст., генератор електричного струму, трансмісія, електровимірювальні прилади, бормашини для свердління отворів, підсвічник (метод наплавлення титанових крапель), уламок корпусу ракети (аргонно-дугове зварювання) тощо.

За кресленнями і патентами М. М. Бенардоса реконструйовані перші в світі зварювальні апарати: електротримач з вугільним електродом, щипці для точкового зварювання, апарат для зварювання листового металу (макет), апарат для зварювання кільцеподібного металу (макет), водяний реостат (діюча модель) та інші. Для зварювання М. М. Бенардос пристосував ковадло.

Виставкова зала «Історія електрозварювання»[ред. | ред. код]

Виставкова зала «Історія електрозварювання» присвячена історії та сучасним досягненням зварювальної науки і техніки[3]. Тут можна ознайомитися з розвитком технологій зварювання та з'єднання матеріалів з давніх часів і до зварювання в космосі та зварювання живих тканин. Спосіб дугового зварювання, відкритий М. М. Бенардосом, після ряду вдосконалень у І пол. ХХ ст., за обсягом застосування посів перше місце серед усіх технологій нероз'ємного з'єднання металів.

Окремий розділ виставки присвячено Євгену та Борису Патонам.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. МУЗЕЙ М. БЕНАРДОСА. Контакти
  2. Музей М. М. Бенардоса. Архів оригіналу за 10 лютого 2017. Процитовано 24 вересня 2016. 
  3. а б в МУЗЕЙ М. БЕНАРДОСА

Література[ред. | ред. код]

  • Корнієнко О. М. Становлення та розвиток зварювального виробництва в Україні у світовому контексті (70-ті роки ХІХ ст. — 50-ті ХХ ст.): автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук: спеціальність 07.00.07 — історія науки і техніки. — Київ, 2009. — 39 с.
  • Научно-технические изобретения и проекты. Избранные труды / Бенардос Н. Н. — К.: Наукова думка, 1982. — 239 с. (рос.)
  • Путівник «Переяслав. Місто музеїв». НІЕЗ «Переяслав», 2010. — 99 с.

Посилання[ред. | ред. код]