Музей Миколи Бенардоса
Музей Миколи Бенардоса  | |
|---|---|
 | |
| 50°03′34″ пн. ш. 31°28′23″ сх. д. / 50.0595860974215086° пн. ш. 31.47319368905361614° сх. д.Координати: 50°03′34″ пн. ш. 31°28′23″ сх. д. / 50.0595860974215086° пн. ш. 31.47319368905361614° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Назва на честь | Бенардос Микола Миколайович |
| Частина від | Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Переяслав |
| Адреса | 08400, Україна, Київська обл., м. Переяслав, вул. Літописна, 2[1] |
| Засновано | 1981 (43 роки) |
| Куратор | Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (НІЕЗ «Переяслав») |
| Сайт | niez.com.ua |
  Музей Миколи Бенардоса (Україна) | |
 | |
 Музей Миколи Бенардоса у Вікісховищі | |
Музей Миколи Бенардоса — музей, присвячений життю й діяльності винахідника електричного дугового зварювання Миколі Бенардоса.
Опис[ред. | ред. код]
Музей розташований на території музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав», на березі штучно створеного става, у колишньому будинку — пам'ятці архітектури середини XIX століття, перевезеному з села Вороньків Бориспільського району Київської області.
Історія створення[ред. | ред. код]
Музей Миколи Бенардоса створений за сприянням Київського інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України, на честь 100-річчя винайдення дугового електрозварювання металів. Відкритий у травні 1981 року.
Найвідомішим відкриттям Миколи Бенардоса був метод дугового електрозварювання, якому вчений дав назву «Електрогефест» — на честь Гефеста — бога вогню та ковальської справи в давньогрецькій міфології. Ім'я дослідника було внесене до календаря ЮНЕСКО за 1981 рік.
Експозиція[ред. | ред. код]
Музей складається із п'яти кімнат: робочого кабінету, вітальні, майстерні, лабораторії і виставкової зали.
Робочий кабінет, вітальня, майстерня та лабораторія Бенардоса відтворені за описом і гравюрою з французького журналу «La Nature» за 1881 рік. У кабінеті та вітальні є родинні меблі, світлини, картини, побутові речі, щоб відтворити небагату обстановку родини Миколи Бенардосів як спадкових військових[2][3].
У музеї представлені відлитий у бронзі герб родини Бенардосів та меморіальні речі з робочого кабінету вченого: стіл-бюро, крісло, письмовий стіл, диван, рояль, сімейні альбоми, книги з особистої бібліотеки та канцелярське приладдя. Це дає уявлення про те, в яких умовах працювали інженери-електротехніки наприкінці XIX — початку XX століття.
Майстерня, лабораторія присвячені йому як винахіднику[3] понад 200 оригінальних винаходів і проєктів у галузі електротехнологій, електротехніки, транспорту, сільського господарства та військової справи.
В експозиції представлено декілька макетів винаходів Миколи Бенардоса: Цар-дзвін з дзвіницею та піч для його заварювання, гребля для переправи військ через річку, макет пароплава, який може переходити мілину. Також експонуються напівавтомати конструкції Бенардоса, зварювальний пост, зразки зварювання, справжні акумулятори XIX століття, генератор електричного струму, трансмісія, електровимірювальні прилади, бормашини для свердління отворів, підсвічник (метод наплавлення титанових крапель), уламок корпусу ракети (аргонно-дугове зварювання) тощо.
За кресленнями і патентами Миколи Бенардоса реконструйовані перші в світі зварювальні апарати: електротримач з вугільним електродом, щипці для точкового зварювання, апарат для зварювання листового металу (макет), апарат для зварювання кільцеподібного металу (макет), водяний реостат (діюча модель) тощо. Для зварювання Микола Бенардос пристосував ковадло.
Виставкова зала «Історія електрозварювання»[ред. | ред. код]
Виставкова зала «Історія електрозварювання» присвячена історії та сучасним досягненням зварювальної науки і техніки[3]. В цьому залі є можливість ознайомитися з розвитком технологій зварювання та з'єднання матеріалів з давніх часів і до зварювання в космосі та зварювання живих тканин. Спосіб дугового зварювання, відкритий Миколою Бенардосом, після ряду вдосконалень у першій половині XX століття, за обсягом застосування посів перше місце серед усіх технологій нероз'ємного з'єднання металів.
Окремий розділ виставки присвячено Євгену та Борису Патонам.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Музей Миколи Бенардоса. Контакти. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
- ↑ Музей М. М. Бенардоса. Архів оригіналу за 10 лютого 2017. Процитовано 24 вересня 2016.
- ↑ а б в Музей Миколи Бенардоса. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- О. М. Корнієнко. Становлення та розвиток зварювального виробництва в Україні у світовому контексті (1870-ті роки ХІХ ст. — 1950-ті ХХ ст.): автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук: спеціальність 07.00.07 — історія науки і техніки. — Київ, 2009. — 39 с.
- Научно-технические изобретения и проекты. Избранные труды / Бенардос Н. Н. — К.: Наукова думка, 1982. — 239 с. (рос.)
- Путівник «Переяслав. Місто музеїв». НІЕЗ «Переяслав», 2010. — 99 с.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Миколи Бенардоса- Музей Миколи Бенардоса (фотогалерея) [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- М. П. Губочкін. Музей Миколи Бенардоса // Матеріали НІЕЗ «Переяслав». — с. 32.
