Мун Чже Ін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мун Чже Ін
кор. 문재인
кор. 文在寅
Moon Jae-in (2017-10-01) cropped.jpg
Прапор
12-й Президент Південної Кореї
з 10 травня 2017
Попередник: Хван Кьо Ан
 
Партія: Democratic Partyd і Democratic Party of Koread
Освіта: Універсітет Кьонхіd, Namhang Elmentary Schoold, Gyeongnam Middle Schoold і Kyungnam High Schoold
Народження: 24 січня 1953(1953-01-24)[1][2] (67 років)
Кодже, Південна провінція Кьонсан, Південна Корея
Громадянство: Південна Корея
Віросповідання: Римо-католицька церква[3]
Батько: Moon Yong-hyungd
Мати: Kang Han-okd
У шлюбі з: Kim Jung-sookd
Діти: Moon Joon-Yongd і Moon Da-hyed
Автограф: 文在寅 簽名.svg

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

Мун Чже Ін (кор. 문재인, 文在寅, Mun Jaein, Mun Chaein; нар. 24 січня 1953) — корейський правник і політик, голова парламенту і чинний президент Республіки Корея.

Походження та навчання[ред. | ред. код]

Мун Чже Ін народився 24 січня 1953 року на острові Коджедо[4]. Його батько був біженцем з Північної Кореї, евакуйованим із його рідного міста Хамхин у грудні 1950 року під час Корейської війни при відступі військ ООН під ударами китайської армії. Мун Чже Ін навчався в середній школі Кьоннам у Пусані, яка вважається однією з найпрестижніших шкіл за межами Сеула.

Вступив до університету Кьонхі, де спеціалізувався на бакалавраті з юриспруденції. Був заарештований і виключений з університету, коли організував студентський протест проти конституції Юсін. Під час служби в армії у складі десантних військ командування силами спеціальних операцій сухопутних військ Республіки Корея (південнокорейських сил спеціального призначення), брав участь у конфлікті в Пханмунджомі 1976 року[5].

Юридична практика[ред. | ред. код]

Після служби в армії склав державний іспит на право займатись юридичною практикою та був прийнятий до інституту підготовки судових кадрів. Попри те, що Мун Чже Ін був другим за успішністю на своєму курсі, він не отримав дозволу працювати суддею через участь в організації студентських протестів, тому обрав професію адвоката.

Ставши адвокатом, співпрацював з майбутнім президентом Республіки Корея Но Му Хьоном[6]. Вони залишалися друзями до смерті Но Му Хьона 2009 року.

Мун Чже Ін працював старшим радником з цивільних питань та з питань громадянського суспільства Адміністрації президента Південної Кореї. Був головою Адміністрації президента Південної Кореї.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

  • Голова комісії з прав людини Спілки юристів Пусана
  • Голова філії організації «Юристи за демократичне суспільство» в Пусані та провінції Кьонсан-Намдо
  • Постійний член Пусанської демократичної цивільної ради
  • Постійний член організації «Народний рух за демократію»
  • Професор Корейського національного університету океанології
  • Голова правління Фонду Але Мухьона
  • Член Національних зборів Республіки Корея 19-го скликання від муніципального округу Сасангу міста Пусан.

Творчість[ред. | ред. код]

  • Опублікував мемуари «Доля Мун Чже Іна», які стали бестселером.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

В 2012—2016 роках був депутатом Національних зборів Республіки Корея 19-го скликання від муніципального округу Сасангу міста Пусан.

Вибори 2012 року[ред. | ред. код]

В 2012 році був висунутий кандидатом від опозиції під час президентських виборів, але, набравши 48 % голосів, поступився Пак Кин Хє, доньці колишнього авторитарного президента Пак Чон Хі, яка представляла на виборах правлячу партію Сенурі.

Вибори 2017 року[ред. | ред. код]

У дострокових виборах Президента Південної Кореї після імпічменту Пак Кин Хе, призначених на 9 травня 2017 року, Мун Чже Ін був зареєстрований як кандидат від Демократичної партії Тобуро.

Екзит-поли прогнозували, що він набере 41,4 % голосів виборців[7][8].

За остаточними даними Національної виборчої комісії Республіки Корея, Мун Чже Ін заручився підтримкою 13 423 800 голосів виборців, що становить 41,08 %. Представник консервативної Партії вільної Кореї Хон Чжун Пхе набрав 24,03 % голосів (7,85 млн виборців), а кандидат від Народної партії Ан Чхоль Су — 21,41 % голосів. Явка на виборах склала 77,2 %[9].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]