Пак Кин Хє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пак Кин Хє
кор. 박근혜
кор. 朴槿惠
Park Geun-hye 2013.jpg
Прапор
11-й Президент Південної Кореї
25 лютого 2013 — 10 березня 2017
Попередник: Лі Мьон Бак
Наступник: Хван Кьо Ан
 
Народження: 2 лютого 1952(1952-02-02)[1][2] (68 років)
Тегу, Південна Корея
Країна: Південна Корея[3][4]
Релігія: атеїзм і Crusaders to Save the Nationd
Освіта: Університет Соганd (1974), Гренобльський університет, Jangchung Elementary Schoold (лютий 1964), Sacred Heart Girls' Middle Schoold (лютий 1967) і Sacred Heart Girls' High Schoold (лютий 1970)
Партія: Сенурі і незалежний політик
Батько: Пак Чон Хі
Мати: Yuk Young-sood
Автограф: Park Geun-hye signature.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

Пак Кин Хє (кор. 박근혜, 朴槿惠, Bak Geun(-)hye, Pak Kŭnhye, МФА[pak‿k͈ɯn.hje]; нар. 2 лютого 1952) — корейська політикиня, дочка Пак Чон Хі, президента Південної Кореї в 1963—1979 роках, одинадцятий президент Республіки Корея, перша жінка на цій посаді[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство і юність[ред. | ред. код]

Народилася 2 лютого 1952 року у Тегу, була першою дитиною від шлюбу Пак Чон Хі і Юк Ен Су. 1970 року закінчила середню школу в Сеулі, після чого 1974 здобула ступінь бакалавра в галузі електротехніки в сеульському Університеті Соган. 1987 року Пак Кин Хє здобула ступінь Honoris causa у тайваньському Університеті китайської культури, 2008 — в науково-технічному інституті KAIST та 2010 — в Університеті Соган.

Після замаху на Пак Чон Хі 15 серпня 1974, під час якого сам президент не постраждав, але була смертельно поранена та невдовзі померла його дружина Юк Ен Су, овдовілий Пак Чон Хі більше не вступав у шлюб, і роль «першої леді» країни неофіційно перейшла до його старшої дочки Пак Кин Хє. Це тривало до 26 жовтня 1979 року, коли Пака Чон Хі убив директор Корейської розвідки Кім Дже Гю[6].

1981 року Пак Кин Хє навчалась у пресвітеріанському коледжі та духовній семінарії, де вивчала християнство протягом одного семестру[7], після чого присвятила себе політичній кар'єрі. Вона ніколи не була заміжньою.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

1998 року на довиборах до Національних зборів Південної Кореї Пак Кин Хє виборола депутатський мандат від Партії великої країни (ПВК) за одним з округів Тегу. Після того Пак Кин Хє тричі обралась до парламенту від того ж округу. Востаннє її було обрано до парламенту 2008 року, термін дії її депутатських повноважень сплив у квітні 2012 року, після чого вона оголосила, що більше не балотуватиметься до парламенту.

У 2004—2006 роках очолювала Партію великої країни. В той період представники ПВК виграли понад 40 виборів різних рівнів, що багато політологів пов'язують виключно з заслугами Пак Кин Хє, яка отримала неофіційний титул «Королева виборів»[8][9].

2007 року Пак планувала висунути свою кандидатуру на пост президента країни, втім на внутрішньопартійних виборах зазнала поразки від Лі Мьон Бака, який згодом здобув перемогу на президентських виборах.

2011 року в зв'язку з падінням рейтингу популярності ПВК, партія сформувала Надзвичайний комітет і змінила назву на Сенурі, що означає «Партія нових обріїв». 19 грудня 2011 року Пак Кин Хє була призначена на пост голови Надзвичайного комітету, де-факто лідера партії. Після того на парламентських виборах 2012 року Сенурі здобула переконливу перемогу[10], що сприяло висуненню кандидатури Пак Кин Хє на президентських виборах, що відбулись того ж року.

Президентська кампанія 2012 року[ред. | ред. код]

На парламентських виборах 2012 року Пак Кин Хє привела партію Сенурі до переконливої перемоги: партія отримала більшість у парламенті (152 місця з 300)[10]. Це сприяло зміцненню позицій Пак Кин Хє всередині партії як потенційного кандидата на президентських виборах[11].

Праймеріз у партії Сенурі відбулись 20 серпня 2012 року. Пак Кин Хє перемогла своїх конкурентів зі значним відривом, отримавши 83,97 % голосів (86 589 з 103 118) й була обрана кандидатом в президенти від партії[12].

На виборах 19 грудня Пак Кин Хє виборола 51,55 % голосів виборців і стала першою в історії Південної Кореї жінкою-президентом[13].

Скандал 2016 року[ред. | ред. код]

Протягом кількох років значна група журналістів постійно робила антипрезидентські та антиурядові публікації з акцентами на емоційну складову в реакціях населення. У жовтні 2016 року низка ЗМІ оприлюднила інформацію про те, що президент Пак Кин Хє нібито приймала рішення під впливом своєї подруги Цой Сун Сіль. З іншого боку, джерела бюджетів самих ЗМІ ще досі не опубліковані. Відомо лише, що великі корпорації Кореї передали до благодійних фондів, що мають відношення до Цой, 69 млн доларів, а дочка пані Цой вступила до престижного університету[14]. У публікаціях багатьох ЗМІ простежується їхня цікавість до встановлення більш тісних зв'язків з КНР. У той же час в центрі Сеула з кінця жовтня відбувались мітинги з вимогами відставки чинного президента. Цой Сун Сіль 3 листопада було заарештовано, після чого почались слідчи дії щодо корупційних діянь самої Цой, а також щодо членів адміністрації президента.

5 листопада 2016 року в центрі Сеула знову відбувся мітинг із вимогами відставки Президента Пак Кин Хє. На ньому були присутні близько 40 000 осіб[15].

9 грудня 2016 року президенту було оголошено імпічмент, та з 10 березня наступного року Пак Кин Хє вийшла у відставку. Відповідно до конституції обов'язки президента Республіки Корея почав виконувати прем'єр-міністр Хван Кьо Ан[16][17].

31 березня 2017 Пак було заарештовано й ув'язнено без доведеного звинувачення під приводом «запобігання можливому знищенню доказів». Її камера має розміри лише 6,5 м2, як і в інших в'язнів. Режим дня і харчування такий же, як і в інших[18]. 6 квітня 2018 року Пак Кин Хє визнали винною в корупційній змові зі своєю подругою Цой Сун Сіль, отриманні хабарів у розмірі близько 7 млрд вон кожною з них від корпорацій Samsung і Lotte, а також вимаганні хабаря у розмірі 8,9 млрд вон від корпорації SK, її засудили до 24 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 18 млрд вон[19].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/1748764/Park-Geun-Hye
  2. Encyclopædia Britannica
  3. http://www.nytimes.com/2012/05/03/travel/a-great-view-of-seoul-if-you-follow-the-rules.html
  4. http://www.nytimes.com/2005/04/08/world/asia/08iht-seoul.html
  5. Президентом Південної Кореї вперше стала жінка
  6. 네이버 지식백과
  7. 박근혜 前 대표의 종교는? — 노컷뉴스
  8. Kim Nam-kwon(김남권) (4 жовтня 2011). 박근혜, 野시절 `40대 0 신화'.이번엔?. Yonhap News (кор.). Процитовано 16 травня 2012. 
  9. Kim Min-ja(김민자) (29 березня 2012). '선거의 여왕' 박근혜, 총선에서 뒷심 발휘할까? ['Queen of elections' Park Geunhye, Could she wield her magic again in April?]. NewsIs (кор.). Процитовано 16 травня 2012. 
  10. а б Ramstad, Evan (2012-04-12). Odds & Ends A Day After The Election. The Wall Street Journal Asia. Архів оригіналу за 2012-12-30. Процитовано 2012-04-30. 
  11. 대선 양자구도, 박근혜 처음으로 안철수 앞서 (кор.). Realmeter. 2012-04-16. Архів оригіналу за 2012-12-30. Процитовано 2012-04-30. 
  12. Park Geun-hye Elected Saenuri Party's Presidential Candidate. KBS Global. August 20, 2012. Архів оригіналу за 2013-01-11. Процитовано 20 грудня 2012. 
  13. Национальная избирательная комиссия. Архів оригіналу за 2013-05-14. Процитовано 20 грудня 2012. 
  14. У Сеулі 12 тис. демонстрантів вимагають відставки президента Південної Кореї, 29 жовтня 2016 року
  15. Демонстранти у Південній Кореї вимагають президентської відставки. Німецька хвиля. 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016. 
  16. У Південній Кореї оголосили імпічмент президенту
  17. South Korea Parliament Votes to Impeach President Park Geun-hye
  18. Арестованы президент со своими подельниками. Непервоапрельская история, УП, 1 квітня 2017
  19. Hyonhee Shin, Heekyong Yang (5 квітня 2018). South Korean court jails former president Park for 24 years. Reuters. Процитовано 5 квітня 2018. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]