Мідас (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мідас і сатир Сілен на давньогрецькому глеку

Міда́с (дав.-гр. Μίδας) — герой давньогрецьких міфів, прототипом якого був фригійський володар Мідас. Найбільш знаний за здатністю обертати все, чого торкався, на золото.

Мідас у міфах[ред. | ред. код]

Діоніс дає Мідасові дар обертати все на золото

Походження і правління[ред. | ред. код]

Мідас був народжений богинею Ідою і сатиром, ім'я якого забулося. У дитинстві, коли він лежав у колисці, туди заповзли мурахи і поклали між губ пшеничні зерна. Віщуни витлумачили це як знак того, що Мідас матиме величезне багатство[1]. Коли він подорослішав, його навчав співець Орфей[2]. Його життя минало в задоволеннях, Мідас правив македонським містом Бромієм і народом бригів. Вже тоді він прославися дивовижними трояндовими садами[3]. Цар Фракії Гордій, що не мав дітей, всиновив Мідаса і той успадкував трон після його смерті[4].

Дар Мідаса[ред. | ред. код]

Коли Діоніс подорожував світом через своє безумство, один з його сатирів, Сілен, відстав від армії Діоніса і заснув у трояндовому саду. Садівники Мідаса зв'язали непроханого гостя гірляндами квітів і привели до царя. Сілен розповів Мідасу про численні чудеса світу і далекі землі, розважаючи цими оповідями кілька днів. Після цього Мідас відпустив Сілена, давши своїх людей у супровід[5].

Діоніс віддячив за супровід Сілена до нього і сказав Мідасові, що виконає будь-яке його одне бажання. Цар на це забажав: «Прошу, зроби так, щоб все, до чого я доторкнуся, перетворювалося на золото». Мідас став обертати на золото камені, квіти та все інше чого торкався. Але скоро він побачив, що золотом стає також їжа і пиття. Він звернувся до Діоніса з благаннями позбавити його такого дару, даного через необдумане бажання багатства. Діоніс порадив омитися в ріці Пактол. Зайшовши в її води, Мідас звільнився від обтсяжливої здатності, а пісок Пактола відтоді став золотоносним[6].

Вуха Мідаса[ред. | ред. код]

В іншій легенді мовиться, що Мідас був одним із суддів у музичному змаганні між Аполлоном і Марсієм (варіант: Паном) і присудив першість Марсієві. Розлючений Аполлон помстився обом. З Марсія живцем зідрав шкіру, а в Мідаса раптом виросли вуха віслюка, які володар змушений був ховати під шапочкою. Вочевидь, саме такі асоціації викликав у греків традиційний фригійський ковпак з клапанами, що закривали вуха[7]. Його таємницю знав лише цирульник, що змушений був мовчати під страхом смерті. Одного разу цирульник не витерпів і викопавши ямку в землі шепнув туди: «У царя Мідаса ослячі вуха». На цьому місці виріс очерет, шелест якого говорив усім перехожим: «У царя Мідаса ослячі вуха».

Дізнавшись про це, Мідас наказав стратити цирульника, а сам випив бичої крові (греки вважали її отруйною для всіх, крім жриць Геї) і в муках помер[8].

Мідас у висловах[ред. | ред. код]

Відомі крилаті вислови:

  • «Доторк Мідаса» — здатність миттєво збільшити цінність;
  • «Цирульник Мідаса» — базіка, людина, що не вміє берегти таємниць;
  • «Мідасів суд» — суд неука;
  • «Мідасові вуха» — неуцтво, якого не можна приховати.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.142
  2. Цицерон. Про дивинації I.36; Овідий. Метаморфози XI. 92 — 93.
  3. Гігін. Міфи 274; Філострат. Життя Аполлонія Тіанського VI.27; Геродот 1.14 и VIII. 138.
  4. Арріан. Анабасис Александра II.3.
  5. Еліан. Строкаті оповіді III.18.
  6. Овідій. Метаморфози XI. 90 и cл.; Гігін, Міфи 191; Вергілій. Буколіки VI.13 і далі.
  7. Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.142-143
  8. Овідій. Метаморфози XI. 146 і далі. Персії. Сатири I. 121; Страбон I. 3. 21.

Література[ред. | ред. код]

  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
  • Грейвс, Р.  Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с. 

Посилання[ред. | ред. код]