Перейти до вмісту

Марсій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марсій
БатькоHyagnisd
Брати/сестриBabysd
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ма́рсій (грец. Μαρσύας) — сатир, що жив у фригійських лісах, один із супутників Діоніса.

Міфологія

[ред. | ред. код]

За міфом, Марсій знайшов флейту, яку викинула Афіна (оскільки під час гри щоки богині роздувались і спотворювали її обличчя), і, хизуючись майстерною грою, викликав на змагання самого Аполлона. Цар Мідас, що був суддею змагання, віддав пальму першості сатиру. Розгніваний Аполлон здер з Марсія шкіру й повісив її в Каленах (Фригія) на дереві. Від звуків флейти шкіра тріпотіла; з крові Марсія забило джерело, яке дало початок річці. Відома статуя роботи Мирона — Марсій, що простягає руки до подвійної флейти. Художники часто зображували змагання Марсія з Аполлоном (П. Перуджіно, Тінторетто) та покарання Марсія (Б. Перуцці, Рафаель, Дж. Вазарі та ін.).

Пророцтво і свобода слова в Римі

[ред. | ред. код]
Денарій Луція Цензоріна з Аполлоном та Марсієм (ліворуч), 82 рік до н. е.
Марсій, покараний Аполлоном — римська копія давньогрецького оригіналу ІІІ ст. до н. е. Археологічний музей Стамбула

У римлян Марсій вважався винахідником ворожіння авгурів[1] і прихильником свободи слова, філософської концепції «парресія» (грец. παρρησία) і «висловлювання правди владі». Найдавніше відоме зображення Марсія в Римі стояло на Римському форумі поблизу або в коміції, місці для політичної діяльності[2]. Його також зображували як силена, який ніс бурдюк на лівому плечі з піднятою правою рукою. Статую вважали символом свободи (лат. indicium libertatis) й асоціювали з виступами плебсу чи простих людей. П'єдестал часто слугував місцем, на якому розміщували образливі вірші на політичну чи соціальну тематику[3].

Марсій — притоки Меандра

[ред. | ред. код]

Марсій — божество однойменної річки (притоки Меандра);

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. N.M. Horsfall, reviewing Cacus and Marsyas in Etrusco-Roman Legend by Jocelyn Penny Small (Princeton University Press, 1982), in Classical Review 34 (1984) 226—229, vehemently rejects Marsyas's connection with augury, but this is a minority view.
  2. Elaine Fantham. "Liberty and the Roman People, " Transactions of the American Philological Association 135 (2005), p. 221; William Smith. Dictionary of Greek and Roman Antiquities, Bill Thayer's edition at Lacus Curtius, «Comitia.»
  3. Maurus Servius Honoratus. ad Aeneidos 3.20; T.P. Wiseman, «Satyrs in Rome? The Background to Horace's Ars PoeticaJournal of Roman Studies 78 (1988), p. 4; Elaine Fantham, "Liberty and the Roman People, " Transactions of the American Philological Association 135 (2005), p. 227; Ann L. Kuttner, "Culture and History at Pompey's Museum, " Transactions of the American Philological Association 129 (1999), pp. 357—358.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]