Всесвітня виставка 1925

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Листівка з Міжнародної виставки сучасних промислових і декоративних мистецтв (1925)

Міжнародна виставка декоративного мистецтва, або Міжнародна виставка сучасних промислових і декоративних мистецтв (фр. Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes, англ. International Exposition of Modern Industrial and Decorative Arts) — міжнародна виставка архітектури, декоративного мистецтва та промислового дизайну, що відбулася в Парижі 1925 року.

Історія[ред. | ред. код]

Подібну виставку планували ще 1914 року, проте через розпочату світову війну перенесли на майбутнє. Організувати виставку вдалося 1925 року в Парижі. Вона тривала з квітня по жовтень означеного року на території між Еспланадою Інвалідів та околиць Гран Пале та Пті Пале. На церемонії відкриття було 4000 осіб.

  • Французька сторона не запросила взяти участь в виставці Німеччину.
  • 1924 року були відновлені дипломатичні стосунки з більшовицькою Росією. 1925 року більшовицька Росія була запрошена взяти участь у виставці.

Відомі павільйони і художні особистості[ред. | ред. код]

Мистецтво того часу помітно розділилось на дві гілки - стиль ар-деко (що отримав власну назву від цієї виставки) та стиль модернізм, куди критики віднесли національні модерністські течії. Знайшлося чимало митців, що виступили з новими програмами і відійшли від природно-органічних рис стилю сецесія. В мистецтво, перш за все в архітектуру і дизайн, повернули строгість, симетрію, стилізований ордер, шліфований камінь тощо. Тобто, виставка була кульмінацією стилю ар-деко, який підтримали павільйони велетенських паризьких універмагів — Printemps і Galeries Lafayette.

На тлі успішності павільйонів ар-деко дещо скромне, але помітне місце посіли павільйони СРСР та Франції, що були уособленням модернових і скандальних ідей.

  • Павільйон De L'Esprit Nouveau (Еспрі Нуво), створений Ле Корбюзьє, репрезентував житлове помешкання багатоквартирного будинку ( практично хмарочоса ) на двох рівнях. Окрім павільйона, Ле Корбюзьє демонстрував на виставці «Проект міста на 3 000 000 мешканців» та «План Вуазен». Дійсно авангардним і агресивно-руйнівним був саме «План Вуазен». За проектом Ле Корбюзьє пропонувалось зруйнувати історичну частину Парижа, а на вивільненій площі вибудувати однакові 200-метрові будинки-хмарочоси. Мистецька і історична вартість кварталів Парижа не бралась до рахунків. На щастя, ніхто не збирався руйнувати Париж і втілювати в життя напівбожевільну ідею Ле Корбюзьє.
  • Радянський павільйон. Його автором був російський архітектор Костянтин Мельников. Павільйон було створено з деревини у вигляді цілком оголеної конструкції. Ніяких декоративних деталей не було, окрім сходинок та прозорої вежі-конструкції з написом СССР. Авангардно-руйнівно налаштований Ле Корбюзьє заявляв, що павільйон СРСР — єдиний, гідний огляду на виставці.
  • Вадим Меллер був нагороджений Золотою медаллю за оформлення вистави " Секретар профспілки" театру Л.Курбаса ''Березіль''.[1]
  • Власні картини на виставу надала і Тамара Лемпицька, смілива і суперечлива жінка-художниця польського походження. На декілька років вона стала модною художницею, відомою як у Франції, так і за її межами. Художниця виборола популярність і матеріальний успіх. Це дозволило облаштувати в Парижі велику квартиру, де були також її салон та майстерня. Велике помешкання Тамари було створене її сестрою, архітектором за фахом, Андрієною Горською, і було зразком стилю ар-деко, як і новітні меблі з хромованої сталі.
  • Низку власних декоративних композицій дав на виставку французький скульптор і художник Фернан Леже.
  • Серед творів скульпторів (де було репрезентовано 15000 творів) уславився Іван Мештрович.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bevis Hillier, Art Deco of the 20s and 30s (Studio Vista/Dutton Picturebacks), 1968
  • Dr Harry Francis Mallgrave, Modern Architectural Theory: A Historical Survey, 1673-1968, Cambridge University Press, 2005, page 258, ISBN 0-521-79306-8
  • Catherine Cooke, Russian Avant-Garde: Theories of Art, Architecture, and the City, Academy Editions, 1995

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Всесвітня виставка 1925

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Modernism in Kyiv,Jubilant Experimentation', editedby I. makaryk and V. Tkacz,p.490, University of Toronto Press, 2010
ХІХ століття
ХХ століття
1904 (Сент-Луїс) • 1905 (Льєж) • 1906 (Мілан) • 1909 (Сіетл) • 1910 (Брюссель) • 1913 (Гент) • 1915 (Сан-Франциско) • 1925 (Париж) • 1929 (Барселона) • 1933 (Чикаго) • 1935 (Брюссель) • 1937 (Париж) • 1939 (Нью-Йорк) • 1958 (Брюссель) • 1962 (Сіетл) • 1964 (Нью-Йорк) • 1967 (Монреаль) • 1968 (Сан-Антоніо) • 1970 (Осака) • 1974 (Спокан) • 1975 (Окінава) • 1982 (Ноксвиль) • 1984 (Новий Орлеан) • 1985 (Цукуба) • 1986 (Ванкувер) • 1988 (Брісбен) • 1992 (Севілья) • 1992 (Генуя) • 1993 (Теджон) • 1998 (Лісабон) • 2000 (Ганновер)
ХХІ століття
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Всесвітня_виставка_1925&oldid=42267330