Мінеральні оливи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Мінеральні мастила» перенаправляється сюди. Інші значення, див.: Мастило (значення).

Мінера́льна оли́ва[1] (рос. минеральные масла; англ. petroleum oils, coal oils, нім. Mineralöle n pl) — суміш рідких вуглеводнів, яку видобувають із мінеральних речовин, являють собою продукт перегонки нафти, вугілля і смолистих сланців;[2] рідкі суміші висококиплячих вуглеводнів (tкип = 300—600°С), головним чином алкілнафтенових і алкілароматичних. Використовується в техніці як мастильний, електроізоляційний, консерваційний матеріал, робоча рідина, зв'язуюча речовина (ДСТУ 3437).

Оливи — найбільш низькомолекулярні вуглеводневі гібриди. Вони надають зв'язуючим рухливість, плинність і служать джерелом утворення смол. Адгезійна активність у масел незначна. Вуглеводневий склад масел у різних зв'язуючих неоднаковий.

Розрізняють мастильні, моторні, газотурбінні, трансмісійні, циліндрові, індустріальні, трансформаторні, компресорні, антикорозійні та інші оливи

Мінеральні мастила розрізняються:

  • за способом виробництва — дистилятні (отримують дистиляцією нафти), залишкові (видаленням небажаних компонентів з масляних гудронів), компаундовані (змішуванням дистилятних і залишкових);
  • за ділянками застосування — мастильні і немастильні.

Водорозчинна мінеральна олива[ред. | ред. код]

Водорозчинна мінеральна олива (рос. водорастворимое масло; англ. water-soluble lubricant; нім. wasserlösliches Öl n) — у морському буровому устаткуванні — спеціальний концентрат для приготування робочої рідини, що використовується в системі гідравлічного керування підводним гирловим устаткуванням.

Використовується також у косметиці, як дешева сировина (в основному у кремі). У складі продукту позначається як Mineral oil.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  2. Словник української мови: Том четвертий І-М / Редкол. І. К. Білодід та ін., редактори тому: А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк- К.:"Наукова думка", 1973

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]