Мінське вище військове інженерне училище
| військовий навчальний заклад | ||||
| Мінське вище військове інженерне училище | ||||
| (МВІЗРУ ППО) | ||||
 | ||||
| Країна |
 Білорусь | |||
|---|---|---|---|---|
| Засновано | 1953 | |||
| Випускники | Q25713768? | |||
| Адреса: | Мінськ, 9-й кілометр | |||
Мінське вище інженерне зенітне ракетне училище протиповітряної оборони країни, МВІЗРУ ППО — вищий військовий навчальний заклад, заснований у Гомелі в 1953 році як Гомельське вище інженерне радіотехнічне училище, який здійснював підготовку висококваліфікованих військових інженерних та наукових кадрів для протиповітряної оборони в Мінську з 1954 по 1992 рік.
Історія[ред. | ред. код]
- На початку 50-х років XX століття у Збройних силах Радянського Союзу у зв'язку з науково-технічним прогресом та дефіцитом у військах висококваліфікованих інженерних кадрів для експлуатації сучасних радіотехнічних та зенітних ракетних систем радянське керівництво ухвалило рішення про створення трьох елітних військових вишів: Київського вищого інженерного радіотехнічного училища, Київського вищого артилерійського інженерного училища та Гомельського вищого інженерного радіотехнічного училища.
- У 1953 році в Гомелі на базі Гомельського піхотного училища було сформовано Гомельське вище інженерне радіотехнічне училище Протиповітряної оборони (ГВІРТУ ППО). Заняття розпочалися 4 травня 1953 року.
- 9 травня 1954 року училищу було вручено Бойовий Прапор, а у серпні 1954 року училище було передислоковане до Мінська.
- У 1955 році училище перейменоване в Мінське вище інженерне радіотехнічне училище Протиповітряної оборони (МВІРТУ ППО). У цьому ж році засновано ад’юнктуру для підготовки науково-педагогічних кадрів.
- У 1968 році училище перейменоване в Мінське вище інженерне зенітне ракетне училище Протиповітряної оборони країни (МВІЗРУ ППО).
- У 1988 році засновано докторантуру.
- З 1992 по 1995 роки існувало як Мінське вище військове інженерне училище, а з 1995 року на його базі було створено Військову академію Республіки Білорусь.
За час свого існування з 1953 по 1992 роки училище здійснило 39 випусків та підготувало понад 14000 військових інженерів для військових частин та з’єднань протиповітряної оборони. Більше 360 випускників отримали золоті медалі, а понад тисячу – дипломи з відзнакою. Шляхом стаціонарного навчання та на курсах удосконалення офіцерського складу в училищі пройшли підготовку понад 3000 осіб з 16 країн Європи, Азії, Африки та Америки.
Викладали або навчались[ред. | ред. код]
- Лопатін Михайло Олексійович
- Мельников Володимир Миколайович
- Статкевич Миколай Вікторович
- Орленко Михайло Іванович
- Романенко Ігор Олександрович
- Ряшин Владислав Віталійович
- Чельцов Борис Федорович – генерал-полковник, доктор військових наук, професор [1]
- Горьков Олександр Юрійович – генерал-лейтенант [2]
- Разиграєв Сергій Миколайович – генерал-лейтенант [3]
- Тишкевіч Леонід Едуардович – генерал-майор [4]
- Гніденко Микола Васильович - генерал-майор [5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про генерал-полковника Чельцова Бориса Федоровича
- ↑ Про генерал-лейтенанта Горькова Олександра Юрійовича. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Про генерал-лейтенанта Разиграєва Сергія Миколайовича. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Про генерал-майора Тишкевіча Леоніда Едуардовича. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Про генерал-майора Гніденка Миколу Васильовича. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 19 квітня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сайт Мінобороны Республіки Бєларусь про МВІЗРУ ППО [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
