Романенко Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Олександрович Романенко
Народження 9 квітня 1953(1953-04-09) (69 років)
Ніжин
Приналежність Україна Україна
Вид збройних сил Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg Збройні сили України
Звання Генерал-лейтенант
Командування Заступник начальника Генерального штабу ЗС України
Інше Кандидат військових наук, Доктор технічних наук
професор
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Романенко Ігор Олександрович (9 квітня 1953, Ніжин) — український військовик. Генерал-лейтенант у відставці, кандидат військових наук, доктор технічних наук, професор. Заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006-2010).

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився 9 квітня 1953 року у м. Ніжині на Чернігівщині у сім'ї військовослужбовця, українець. У 1970 році закінчив 10 класів середньої школи військового містечка Сєвєрний Балашихінського району Московської області.

Освіта[ред. | ред. код]

Проходження військової служби[ред. | ред. код]

Загальний строк служби на посадах в Збройних Силах України та Збройних Силах СРСР складає — 40 років. У Збройних Силах України — з 1991 року. Останні посади обіймав у Військах протиповітряної оборони та Повітряних Силах Збройних Сил України (заступник командувача з бойової підготовки та військових навчальних закладів), з 2006 року до грудня 2010 року обіймав посаду заступника начальника Генерального штабу Збройних Силах України. З 2010 по вересень 2013 року обіймав науково-педагогічні посади у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України, а саме: Національного університету оборони України, Воєнного інституту Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Науковий ступінь та вчене звання[ред. | ред. код]

З 2004 року кандидат військових наук зі спеціальності «Воєнне мистецтво. З 2010 року доктор технічних наук зі спеціальності «Інформаційні технології». У 2004 році присуджено вчене звання доцента кафедри оперативного мистецтва, у 2010 році — професора кафедри бойового застосування автоматизованих систем управління військами.

Напрямки службової діяльності[ред. | ред. код]

В Генеральному штабі Збройних Сил України виконував обов'язки за напрямками Повітряні Сили Збройних Сил України, фінансово-економічна діяльність в Збройних Сил України, воєнна наукова та педагогічна діяльність, а також за окремими програмами та питаннями:

  • розробка системи знищення безпілотних авіаційних комплексів противника (має за цим напрямком три зареєстровані патенти «Система для знищення/ураження повітряних цілей типу безпілотних літальних апаратів»);
  • будівництво протиракетної оборони держави шляхом переозброєння на модернізовані зенітні ракетні комплекси;
  • розробка багатофункціонального ракетного комплексу;
  • питанням заміщення ядерної зброї на електромагнітну зброю, зброю з використанням іоносфери та інші напрямки;
  • розробка автоматизованої системи управління підготовкою військ;
  • стратегічної воєнно-транспортної ініціативи (реалізація можливостей України в військовій сфері за рахунок розвитку воєнно-транспортної авіації);
  • багатонаціональної вертольотної ініціативи (міжнародна програма участі України в військовій сфері Євросоюзу);
  • підтримки воєнних стосунків з Росією, Казахстаном, Білоруссю та країнами Кавказу.

Варіанти кадрового призначення[ред. | ред. код]

Підготовлений до виконання обов'язків: — заступника Міністра оборони України з озброєння; — першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України; — командувача Повітряних Сил ЗС України; — начальника Національного університету оборони України.

Перебував у резерві Міністра оборони України на посаді — заступника Міністра оборони України з озброєння; — директора Департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]