Грінталь
село Грінталь | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Донецька область |
Район | Кальміуський район |
Тер. громада | Бойківська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA14100010240048301 |
Облікова картка | Мічуріне |
Основні дані | |
Засноване | 1869 |
Населення | 1160 |
Поштовий індекс | 87130 |
Телефонний код | +380 6279 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°28′18″ пн. ш. 38°1′54″ сх. д. / 47.47167° пн. ш. 38.03167° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
139 м |
Водойми | балка Велика Кам'янка |
Відстань до обласного центру |
76 км |
Відстань до районного центру |
7,6 км |
Найближча залізнична станція | Каракуба |
Відстань до залізничної станції |
28,2 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 87130, Донецька обл., Бойківський р-н, с. Мічуріне, вул. Шевченка, 62а |
Сільський голова | Фтіц Віталій Григорович |
Карта | |
Мапа | |
Грінталь (Грінталь, Зеленопільська) — село в Україні, у Бойківській громаді Кальміуського району Донецької області. Населення становить 1160 осіб.
В селі бере початок річка Кам'янувата, права притока Грузького Єланчика. Відстань до райцентру становить близько 7 км і проходить автошляхом Т 0508.
Перебуває на території, яка тимчасово окупована російськими терористичними військами.
Лютеранське село, засноване 1869 року під назвою Грінталь. Засновники з маріупольських колоній Гросс—Вердер та Кляйн—Вердер. Католицькі приходи Новочеркаськ, Грінталь (з 1919). Церква. Землі 2000 десятин (1870), 4040 десятин (1915; 43 подвір'я). Паровий млин та два вітряка, два цегельних заводи, дві школи. Сільрада (1926).
Після війни німці були «зачищені», на їхнє місце після Радянсько-Польського обміну ділянками територій 1951 року до селища були депортовані бойки (282 особи) із села Чорне Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області.[1]
10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Грінталь[2].
Рік | Кількість мешканців |
---|---|
1869 | 109 |
1873 | 200 |
1897 | 522/417 нім. |
1912 | 350 |
1915 | 444 |
1918 | 326 |
1924 | 489 |
За даними перепису 2001 року населення села становило 1160 осіб, із них 81,98 % зазначили рідною мову українську, 17,84 % — російську, 0,09 % — молдовську та польську мови[4].
- ↑ Степові горяни. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 19 листопада 2011.
- ↑ Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
- ↑ Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2016. Процитовано 14 травня 2016.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 серпня 2016.
- Погода в селі Мічуріне [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |