Нагірне (Яворівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нагірне
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Громада Мостиська міська громада
Основні дані
Засноване 1945
Населення 291
Площа 0,592 км²
Густота населення 491,55 осіб/км²
Поштовий індекс 81360[1]
Телефонний код +380 3234
Географічні дані
Географічні координати 49°44′37″ пн. ш. 23°07′08″ сх. д. / 49.74361° пн. ш. 23.11889° сх. д. / 49.74361; 23.11889Координати: 49°44′37″ пн. ш. 23°07′08″ сх. д. / 49.74361° пн. ш. 23.11889° сх. д. / 49.74361; 23.11889
Середня висота
над рівнем моря
219 м
Місцева влада
Адреса ради 81300, Львівська обл., Яворівський р-н, м.Мостиська,вул. Грушевського,6
Карта
Нагірне. Карта розташування: Україна
Нагірне
Нагірне
Нагірне. Карта розташування: Львівська область
Нагірне
Нагірне
Мапа

Нагі́рне — село в Україні, у Яворівському районі Львівської області. Населення - 291 особа. Орган місцевого самоврядування - Мостиська міська рада.

Село було засноване в середині IX століття. До 1945 року село носило назву Пакість. В 1944 році було спалено польськими бандитами.

У 1913 році в селі було збудовано церкву Архистратига Михаїла парафії ПЦУ[2], але 1915 року церква була зруйнована і відбудована аж 1928-го.

Також в с. Нагірному діє народний дім «Просвіта» і магазин.

Історія[ред. | ред. код]

Село було засноване в середині XIX століття. До 1945 року село носило назву Пакість.

У 1944 році було спалено польськими бандитами.[джерело?] Увечері 24 липня 1944 року великий загін бандитів, у який входили представники з польської так званої АК, груп «партизанкі польскєй» та місцевих польських мешканців з Пнікута і Крукенич під очільництвом поручника «Лєха» (справжнє ім'я Zenon Kubski) виступили для проведення наперед спланованої великої акції залякування українського населення в околицях Мостиськ. Українські повстанці не встигли згрупувати достатньо сил для стримування цієї каральної акції. Але невеликий загін бійців УПА, що власне перебував неподалік сіл Пнікут та Буховичі, вирішив вступити в бій із значно чисельнішою групою польських бойовиків. Після запеклого бою і втрати кількох вояків українцям вдалося на деякий час спинити пересування противника у напрямку Мостиськ і відійти до недалекого лісу.

Поляки послали за підмогою до Пнікута і Крукенич і після поповнення рядів вирішили відразу ж відімстити непокірним українцям. Спаливши дощенту більшість нечисленних українських обійсть у Пнікуті та на західному передмісті Крукенич бандити рушили через поле до великого переважно заселеного українцями села Пакість, у якому ще з 1920-х років дислокувався місцевий територіальний відділ Українського Червоного Хреста.

Акт помсти з ознаками геноциду розпочався далеко за північ, коли практично всі мешканці села спали. Оточивши село з усіх боків, щоб ніхто не зміг втекти і покликати когось на допомогу, польські банди почали методично, хата-за-хатою палити всі українські оселі. Палили в першу чергу саме житлові будівлі. У зв'язку з тим, що переважна більшість нападників походила з інших населених пунктів, вони визначили серед себе мешканців самої Пакості та Бухович і Крукенич, які добре знали село, або ж мали в ньому родичів. Ці бойовики ходили вулицями і застерігали від знищення осель, що належали полякам, або ж змішаним українсько-польським сім'ям. До світанку 25 липня заможне й давнє українське село Пакість було практично повністю спалене.

Усі мешканці, включаючи старших людей і немовлят, виявилися просто неба, зберігши тільки дещо з одежі, що її встигли вдягнути в час нападу. Світанок 25 липня, як на те, видався досить вітряним, тому вогонь швидко перекидався з хати на хату: від великої пожежі постраждали навіть ті споруди, які спеціально підпаленими не були — оселі змішаних українсько-польських сімей та адміністративні будівлі. Поляки, здійснивши цей акт розбою і геноциду, перегрупувалися, ображаючи зрозпачених українців, що втратили усе своє нажите гіркою працею майно та багатьох членів родин брудною лайкою, і рушили далі. Одна частина банди продовжила свій шлях у напрямку Мостиськ, інша частина повернулася до своїх домів у Пнікуті, Буховичах та Крукеничах.

Нині ці звірства з ознаками геноциду, вчинені під проводом банд АК поляками щодо місцевого українського населення, кваліфікуються у численних публікаціях, друкованих у Польській Республіці, як доблесна воєнна перемога, якою повинні гордитися поляки. Але тверезо мислячі люди повинні дати об'єктивну оцінку таким акціям нацистського характеру, що можуть бути порівняні тільки з «подвигами» німецьких зондеркоманд СС… У 1913 році в селі було збудовано церкву Архистратига Михаїла, але в 1915 році церква була зруйнована і відбудована аж у 1928 р. Зараз церква своєю красою радує око не тільки односельчан, а й прихожан із інших сіл. Також в с. Нагірному діє народний дім «Просвіта» і магазин.

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Мостиський район. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 11 лютого 2016. 
  2. Про парафію на сайті Львівської єпархії УАПЦ. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 5 травня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]