Назвати кота
| Назвати кота | ||||
|---|---|---|---|---|
| Форма | вірш[d] | |||
| Автор | Томас Стернз Еліот | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1939 | |||
|
| ||||
«Назвати кота» (англ. The Naming of Cats) — вірш Томаса Еліота; один з віршів збірки «Котознавство від Старого Опосума» (1939). Твір згодом адаптовано під пісню до мюзиклу «Коти» Ендрю Ллойда Веббера, а також цитовано в інших фільмах, зокрема у кінострічці «Втеча Логана». Вірш розповідає людям, як коти отримують свої імена.
Вірш[ред. | ред. код]
Назвати кота – це далеко не жарти,
і тут недоречно дурниці плести.
У мене всі дома – сміятись не варто, –
та ТРІЙКО ІМЕН мусять мати коти.
Найперше ім’я – то для хатнього вжитку:
Мурко чи Микитка – це він, а вона –
Варварка, Аліска, або ж Маргаритка, –
я дуже шаную такі імена.
Та є і складніші: Платон чи Деметра,
або ж Алевкіда, Ніоба, Варнак…
Це як собі знаєш – аби тільки впетрав!
Я дуже шаную такі імена.
У вірші використано короткий ритмічний діалог для опису того, як коти отримують чи обирають свої імена. Вірш стверджує, що «трійко імен мусять мати коти»; особливо одне «для хатнього вжитку», «неповторне» друге і третє «таємне». Англійська професора Дороті Додж Роббінс стверджувала, що багато котячих імена, використаних у вірші поета з Міссурі, вказують на його любов до британської культури та запозичення з неї: «Зрештою, це безсумнівно прізвиська котів з Лондона; амбарних котів на Середньому Заході так не називали з практичних мотивів».
Сімейні імена — це типові звичні імена для «хатнього вжитку». Серед прикладів: «„Віктор, чи Джонатан, Джордж чи Білл Бейлі“», останнє походить з пісні 1902 року під назвою «Won't You Come Home». У вірші також пропонуються «модніші» прізвиська, а саме імена античних і мітологічних постатей: «Платон, Адмет, Електра й Деметра». В українському перекладі відбулась адаптація до наших реалій: «Мурко чи Микитка — це він, а вона– Варварка, Аліска, або ж Маргаритка».
Неповторні імена мають бути шляхетні й чарівні, тому тут Еліот вигадує власні прізвиська: Манкустрап, Кваксо, Корикодер, Бомбаруліна та Джелла-цариця. Робінс робить припущення, що ім'я Корикодер (англ. Coricopat) є лінгвістичною варіацією «Calico Cat» (Кішка каліко) з вірша Юджина Філда «Дуель».
Щодо потаємних імен котів, Еліот каже, що його й не вгадаєш — «старання даремні: хоч КІТ ЙОГО ЗНАЄ, та не видає»[2].
«Коти»[ред. | ред. код]
У мюзиклі «Коти» «Назвати кота» є другою піснею, яку повністю виконують як повільний похмурий спів, що розбиває четверту стіну і звертається безпосередньо до глядачів, пояснюючи їм, як коти отримають свої імена. Коти співають в унісон. Пісня шепочеться ритмічним діалогом і не виконується з підкресленим ритмом, оскільки голоси мають різну висоту та інтонацію. Під кінець виступу, перш ніж відійти за лаштунки, актори рухаються в бік глядача, коли пісня поступово переходить до танцю Вікторії[3].
Багато імен персонажів взято з вірша, серед яких Бомбаруліна, Деметра та Манкустрап тощо.
Інше[ред. | ред. код]
У фільмі «Втеча Логана» один з персонажів, якого зіграв Пітер Устінов, декламує скорочений варіант вірша[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пер. з англ. І. Андрусяка
- ↑ Robbins, Dorothy Dodge (2013). «Imperial Names for 'Practical Cats': Establishing a Distinctly British Pride in Old Possum's Book of Practical Cats»
- ↑ Sternfeld, Jessica (2006). The Megamusical. Indiana University Press. p. 137. ISBN 978-0-253-34793-0.
- ↑ Logan's Run Script at IMSDb. imsdb.com (англ.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 7.8.2020.
