Наркоторгівля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світові маршрути наркотрафіку

Наркоторгівля — протизаконна торгівля забороненими наркотичними засобами. Являє собою багатомільярдний кримінальний наркобізнес. Доходи від цього незаконного бізнесу ніколи і ніде не сприяли економічному зростанню і розвитку держав або їх окремих регіонів. Навпаки, контроль наркоструктур над величезними фінансовими і матеріальними засобами становить серйозну небезпеку для будь-який, і насамперед слабкою, економіки. Бідність півдня Італії, Колумбії, Перу та інших латиноамериканських країн, де наркомафія утримує в своїх руках багато, в тому числі ключові галузі економіки, свідчить про те, що замість стимулювання національної економіки організована наркозлочинність «консервує» відсталість.

Однак, наприкінці 2009 року заступник Генерального секретаря ООН, виконавчий директор управління ООН з наркотиків і злочинності Антоніо Маріа Коста повідомив газеті «The Observer», що багатомільярдні суми доларів, отримані від наркоторгівлі, допомогли утримати фінансову систему на плаву в розпал світової фінансової кризи: «Це був момент (наприкінці 2008 року), коли система була в основному паралізована через небажання банків давати гроші в борг один одному», «у багатьох випадках гроші від наркоторгівлі були єдиним ліквідним інвестиційним капіталом. У другому півріччі 2008 року ліквідність була основною проблемою банківської системи, а тому ліквідний капітал став важливим фактором». За його словами, в результаті економічна система поглинула значну частину коштів, отриманих злочинним світом від торгівлі наркотиками і налічують 352 млрд доларів США.


Склад злочину[ред. | ред. код]

Наркотик — хімічний агент, що викликає ступор, кому або нечутливість до болю. Термін зазвичай відноситься до опіатів або опіоїдів, які називають наркотичними анальгетиками.[1][2] Повний перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів представлений у постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів".

Наркоторгівець - людина, яка оранізовує торгівлю хімічними сполуками та їх сумішами (чи бере участь у її організації), які викликають залежність (абстинентний синдром, або синдром відміни). Такі речовини, перш за все, є біологічно активними речовинами. Станом на 2005 рік людству було відомо понад 10 мільйонів хімічних сполук[3]. Відтак наведений перелік речовин у постанові Кабінету Міністрів лише частково висвітлює інформацію про такі речовини. До прикладу, психостимулятор мерідил має аналогічну дію до дії фенаміну (на відміну від амфетаміну, не має периферичної адреноміметичної дії, у зв'язку із чим мерідил не впливає на функцію серцево-судинної системи). Мерідил поступається за силою психостимулюючої дії фенаміну, однак цей ефект може бути значно посилений, якщо застосовувати його у комбінації із антагоністами канабіноїдних рецепторів, які значно посилюють ефект психостимуляторів (типу квінпіролу, амфетаміну, мерідилу та інших психостимуляторів)[4]. Таким чином, між дофаміновими та канабіноїдними рецепторами існує зв'язок (за активації дофамінових D2-рецепторів посилюється вивільнення анандаміду у стріатумі щурів)[5]. Відповідно менш біологічно активні речовини (терміни "слабкі" та "тяжкі" наркотики заборонені конвенцією ООН[6]) можуть динамізуватися (потенціюватися) у комбінації із іншими біологічно активними речовинами.

Тому доцільніше забороняти клас речовин, які здатні викликати певний біологічний ефект, а не самі речовини. Відтак вживання поняття класу[7] (як множини, елементи якої мають спільну властивість - біологічну активність) автоматично забороняє вільний обіг усіх без вийнятку речовин, які наділені відповідною біологічною активністю. Таким чином закріплюється принцип, який лежить в основі законів по протидії наркозлочинності[8] ("Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"). Напротивагу заходам по "механічному" (безпринциповому) виконанню дій по протидії обігу лише незначної частки небезпечних речовин. Така робота є аналогічною до "механічного" запам'ятовування, яке полягає у закріпленні зовнішніх особливостей об'єктів, що запам'ятовуються, без розуміння їх змісту та значення[9]. Складність у розумінні механізмів наркозлочинності обумовлена легальним статусом традиційних біологічно активних речовин (зокрема тютюну, етанолу) та значним обсягом коштів, які приносить збут цих речовин, які здатні, як і речовини з переліку заборонених законом, змінювати біохімізм[10][11].



Протидія[ред. | ред. код]

Система управління


Протидія, перш за все, спрямована на виявлення мережевих топологій організованої наркозлочинності та купівельних маршрутів речовин, з яких синтезуються відповідні прекурсори або самі наркотики. Існує багато чинників, сприяючих появі масового розповсюдження наркотиків у соціальних мережах. По одній з класифікацій існує три класи мереж "тісного світу": широкомасштабні мережі, одномасштабні мережі та безмасштабні мережі. Перший тип характеризується функцією розподілу ступенів зв'язності, яка представляє собою суміш степеневого закону й експоненційного розподілу. Для графів другого типу характерний різкий розподіл, який значить, що вузли з достатньо високим ступенем зв'язності відсутні. Одним з таких прикладів є модель Уоттса-Строгатца. Безмасштабні мережі описуються степеневим законом розподілу.

Для безмасштабних мереж характерна наявність яскраво виражених найбільш зв'яних осередків людей та людей, сполучених лише з декількома іншими людьми. У таких мережах можливе утворення перколяційного кластера (великої зв'язної компоненти). Перколяційний кластер представляє собою сукупність зв'язаних між собою людей із високим кластерним коефіцієнтом[12].

На мові теорії категорій морфізми представляють собою зв'язки між людьми. Якщо людина А знає людину В (), а людина В знає людину С (), то людина А опосередкано знайома із людиною С (). Таким елементарним чином можуть досліджуватися факти знайомств людей і заноситися до баз даних, впорядковуватися у них, щоб мати розгорнуту інформацію про зв'язки між людьми. Такий підхід реалізується у алгоритмах популярних віртуальних соціальних мереж (Facebook: "Люди яких ви можете знати"). Це допомагає виділити соціальне оточення й розділити його на підмножини:

  • родина;
  • референтна група;
  • формальна група (професійна, учбова та інші);
  • фонове оточення (сусіди, "дворове оточення);
  • тощо[13].

Образом такого розділення є групи у віртуальних соціальних мережах.

Постійний контроль та збір даних про діяльність населення дозволили б не лише мати актуальну інформацію про діяльність людей, але й керувати ними на основі цих даних задля попередження розвитку негативних процесів. З цією метою необхідно також, щоб динаміка суспільних процесів оцінювалася спеціалістами по проблемам із психікою (психіатрами, неврологами та ін.) та існувала система раннього виявлення хворіб (подібно до моніторингу розповсюдження вірусів) і реабілітації людей, які потребують цього (у тому числі і самих цих спеціалістів). Як показує практика, небажані та негативні процеси розвиваються через психічні розлади[14]. Розшарування сукупності зв'язків окремої людини на групи дозволило б застосовувати різні підходи до реабілітації.

Таким чином, у стандартній системі управління[15] з'являється додаткова підсистема моніторингу здоров'я та реабілітації. Цикл управління є розімкненим (оскільки має місце "ручне управління" або людський чинник)[16].


Див. Також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Lexicon of alcohol and drug terms (en). World Health Organization. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2010-11-20. 
  2. Термины по вопросам, связанным с зависимостью от алкоголя, наркотиков и других психоактивных веществ. Психологическая энциклопедия (ru). Мир словарей. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2010-11-20. 
  3. Бобрівник Л.Д. - Органічна хімія: Підручник для вищих навчальних закладів, 2005, с.6. 
  4. Rinaldi-Carmona M, Barth F, Héaulme M, Shire D, Calandra B, Congy C, Martinez S, Maruani J, Néliat G, Caput D, et al. - SR141716A, a potent and selective antagonist of the brain cannabinoid receptor. 
  5. М. В. Чурюканов, В. В. Чурюканов - Функциональная организация и терапевтический потенциал эндогенной каннабиноидной системы. 
  6. С.Д. Горецька - МЕТОДИ Й ФОРМИ РОБОТИ РЕДАКЦІЙ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ПРИ ВИСВІТЛЕННІ ТЕМИ НАРКОМАНІЇ. 
  7. П.С.Александров - Введение в теорию групп, с.17. 
  8. Політова Анна Сергіївна - СУЧАСНИЙ СТАН ПРОТИДІЇ НАРКОЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ. 
  9. Ю. Романіка, І. Прокопенко - Психологія, Філіо, 2012. 
  10. А.А. Портнов, И.Н. Пятницкая - Клиника алкоголизма, с.312. 
  11. Аніщенко В.М., Апанасенко Г.Л. та ін. - Енциклопедія сімейного лікаря, книга 2, с.296. 
  12. Монахов Юрий Михайлович, Абрамов Константин Германович Владимирский - МОДЕЛИРОВАНИЕ РАСПРОСТРАНЕНИЯ НЕЖЕЛАТЕЛЬНОЙ ИНФОРМАЦИИ В СОЦИАЛЬНЫХ МЕДИА. 
  13. Соломин Валерий Павлович - Психологическая безопасность: учебное пособие. 
  14. Узлов Н.Д. - Шизофрения как клинический и культурный феномен: к проблеме шизофренизации массового сознания. 
  15. Дж.ван Гиг - Прикладная общая теория систем, том 1, с.41. 
  16. В.С.Михайлов - Теория управления, с.10. ISBN 5-11-001791-3.