Синдром відміни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синдром відміни
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F10.3-F19.3
MeSH D013375

Синдром відміни (також — абстинентний синдром, синдром залежності, післядії, рикошету, «ломка») — патологічний стан, який розвивається при раптовому припиненні вживання психотропних чи наркотичних речовин, або лікарських препаратів, які, як правило, були вживані у великих дозах.

Етіологія[ред.ред. код]

Найчастіше він розвивається після раптового припинення прийому:

Поступове зменшення доз препарату перед тим, як припинити його вживання, дозволяє звести до мінімуму ризик виникнення синдрому відміни.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Клінічні прояви синдрому відміни можуть бути досить різноманітними та залежать від групової приналежності ліків. Явища абстиненції після раптової відміни звичної речовини являють собою один з різновидів синдрому відміни.

Глюкокортикоїди[ред.ред. код]

Синдром відміни після припинення глюкокортикоїдної терапії, проявляється у формі гострої наднирникової недостатності (пригнічення гіпофізарно-адреналової системи), можуть також виникати міалгії, артралгії, нездужання, гарячка.

Клофелін[ред.ред. код]

Після раптової відміни клофеліну (по 0,2 мг та більше на добу) може різко підвищитися артеріальний тиск (АТ). Хворі скаржаться на головний біль, безсоння, дратівливість, тремор, нудоту, тяжке блювання, серцебиття. У крові та сечі збільшується концентрація катехоламінів, відмічають ознаки гіпертонічного кризу через 1-2 доби після відміни. Для припинення кризу застосовують блокатори альфа-адренорецепторів (фентоламін) у комбінації з пропранололом або відновлюють прийом клофеліну.

Бета-адреноблокатори[ред.ред. код]

В окремих випадках після відміни прийому бета-адреноблокаторів (зокрема, пропранолола) хворим, які страждають на ішемічну хворобу серця, зростає число ангінозних (больових) нападів та може розвинутися інфаркт міокарда. Також описана поява симптомів тиреотоксикоза через 1-2 тижня після відміни або зменшення дози. В основі синдрому лежить декілька механізмів:

Барбітурати[ред.ред. код]

Виразність синдрому відміни барбітуратів залежить від тривалості попереднього прийому речовин, швидкості їхнього метаболізму та ступеню залежності хворих від цих препаратів. Синдром характеризується появою тремору, слабкості, втомлюваності, пітливості, безсоння, у 75 % хворих виникають судоми. Вказані порушення, а також головний біль, міалгія, нудота, блювання, сухість у роті, гіперрефлексія, дратівливість, гостре психомоторне збудження, депресія максимально виражені у перші 24 години після відміни. Тяжкість нервово-психічних розладів (гіперкінези, міоклонії, розгорнуті судомні напади, синдром барбітуратного делірію, галюцинації, марення тощо) зростає при збільшенні добової дози та тривалості прийому барбітуратів. Барбітуратний делірій (біла гарячка) клінічно схожа на подібні порушення алкогольної етіології та може призвести до смерті при несвоєчасному і неадекватному лікуванні.

Бензодіазепіни[ред.ред. код]

Розвиток психічної та фізичної залежності до бензодіазепінів. Відміна спричинює ажитацію[1], розлади свідомості, гострий органічний мозковий синдром, судоми, кому. Симптоматика поступово зростає у перші 5 днів після припинення прийому, досягає максимуму до 5-9-го дня. В осіб, що приймали високі дози (до 300 мг на добу), розвивається тяжкий судомний синдром. На 3-8 день виникають психотичні реакції. При їхній появі необхідно відновити прийом препаратів або призначити етамінал-натрію як замісну терапію. Своєчасне лікування сприяє регресу психоза упродовж 1-2 діб.

Антикоагулянти[ред.ред. код]

Раптова відміна антикоагулянтів збільшує частоту раптових смертей, інфарктів міокарда та нападів стенокардії. Як феномен відміни описані гіперкоагуляція крові та різні варіанти тромбоемболії.

Циметидин[ред.ред. код]

Циметидин спричинює синдром відміни у формі перфорації виразок, що раніше зарубцювалися.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ажитація — це рухове збудження, що супроводжується тривогою; виявляється в непосидливості, постійному ходінні, настирному чіплянні до медперсоналу, оточуючих.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.
  2. Взаємодія організму та ліків: системна протидія _О. М. Радченко, Таблиця: Прояви феномену відміни — у журналі «Раціональна Фармакотерапія».
  3. Про затвердження методичних рекомендацій «Замісна підтримувальна терапія в лікуванні із синдромом залежності від опіоїдів» — 10.11.2008 Наказ МОЗ Укроїни N 645.

Посилання[ред.ред. код]