Очікує на перевірку

Наталя Пастернак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Наталка Пастернак)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пастернак.
Наталя Пастернак
Nathalie Pasternak
Наталя Пастернак на мітингу Євромайдану в Парижі, 8 грудня 2013
Ім'я при народженніНаталя Джала
ПсевдоНаталі Пастернак
Народилася16 серпня 1965(1965-08-16)
Париж
Померла4 січня 2016(2016-01-04) (50 років)
Неї-сюр-Сен
·рак
ПохованняЦвинтар Монмартр[1]
ГромадянствоФранція Франція
Національністьукраїнка
Місце проживанняXVIII округ Парижа[2]
Діяльністьгромадський діяч
Alma materУніверситет Париж IV[3]
Знання мовукраїнська[3] і французька[3]
ЧленствоРепрезентативний комітет української громади Франції
ПосадаГолова Репрезентативного комітету української громади Франції
Термін2006—2015
Конфесіягреко-католицизм[4]
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Ната́ля Пастерна́к (фр. Nathalie Pasternak, Наталí Пастерна́к; 16 серпня[5] 1965[6], Париж[7] — 4 січня 2016, Неї-сюр-Сен[5]) — українська громадська діячка у Франції, очільниця української громади Франції у 2006—2015 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]

Наталя Пастернак (з дому Джала, фр. Dzala[8]) народилася у IX окрузі Парижа[5], поблизу кварталу Монмартр, в українській родині. Її батьки теж народилися у Франції, а діди та бабусі емігрували з Західної України у 1920-х роках. У дитинстві Наталка танцювала в українському фольклорному ансамблі, але практично не розмовляла українською мовою, бо володіла нею погано та не вважала її мовою молодого покоління через брак зв'язків з тоді радянською Україною.

Потому вона на десять років відійшла від українства, здобувши історичну освіту в Університеті Париж IV (Сорбонна). Також має диплом із комерційної діяльності[9]. По завершенні навчання працювала шкільною вчителькою[10].

Вперше відвідавши Україну в 1994 році, Наталя Джала усвідомила, що Україна є її Батьківщиною. Під час тієї поїздки вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Жаном-П'єром (Іваном) Пастернаком, який виріс в україномовній родині у Франції. Саме чоловік навчив Наталю української мови, бо вона хотіла розмовляти з дітьми українською. У шлюбі Наталя Пастернак народила трьох дітей: Дем'яна (1998), Лілі (2001) та Івана (2007)[10]. Після народження другої дитини пані Наталя залишила роботу та сконцентрувалася на громадській діяльності[9].

За кілька місяців після народження наймолодшого сина в Наталі Пастернак діагностували рак. Попри хворобу, вона продовжувала бути активною в громадському житті. Після тривалої хвороби[11] Наталя Пастернак померла у п'ятдесятирічному віці 4 січня 2016 року в передмісті Парижа Неї-сюр-Сен[5][10]. Її поховали на паризькому цвинтарі Монмартр[12], а її похорон у соборі святого Володимира Великого став чи не найвелелюднішим в історії собору — понад 500 людей[13].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]
Наталя Пастернак з чоловіком дають інтерв'ю українському телебаченню в Києві, 2010

З 2003 року Наталя Пастернак була активісткою української громади Франції[9]. З 2006 по 2015 рік пані Наталя була головою Репрезентативного комітету української громади Франції (CRCUF) — головної організації українців у Франції, — а в 2015 році була його речником[14].

Вона заснувала й очолювала асоціацію «UkraineArt», метою якої є поширення української культури у Франції. Однією з ініціатив Наталі Пастернак була співпраця між паризьким кварталом Монмартр та Андріївським узвозом у Києві[15]. Найуспішніший проект асоціації — «Українські вечорниці» з Олегом Скрипкою на Монмартрі[9].

Основним напрямком громадської діяльності Наталі Пастернак було поліпшення відносин між Україною та Францією, а також боротьба за свободу та гідність[10]. Під час Помаранчевої революції 2004 року вона разом з іншими українцями Франції готувала щоденні газети про події в Україні та роздавала їх біля собору святого Володимира Великого в Парижі, а також була міжнародним спостерігачем під час «третього туру» Виборів Президента України 2004 року[9]. Потому Наталя Пастернак ініціювала та очолювала делегації французьких спостерігачів на всі наступні вибори в Україні[16][10]. Вона регулярно виступала у французьких ЗМІ щодо України та україно-французьких відносин та проти російської пропаганди, особливо під час Євромайдану[10], і в своїх виступах вона вміла зацікавити французьку аудиторію Україною та змінити її погляди на Україну[17][10].

Під час Євромайдану та подальших подій Наталя Пастернак організувала у Франції численні мітинги, марші, зустрічі та конференції на підтримку Революції гідності в Україні, а згодом на знак протесту проти анексії Криму та російської збройної агресії[10]. Вона також брала участь в організації заходів колективу «No Mistrals for Putin» (укр. Ні «Містралям» для Путіна!, який організовував акції протесту та інші загоди проти постачання кораблів типу «Містраль» Росії[18][19].

Наталя Пастернак також організовувала заходи з поширення у Франції інформації про Голодомор, інші гуманітарні, культурні та мистецькі проекти[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Один з провулків названо на честь Наталі Пастернак у місті Кам'янець-Подільський.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.ukrinform.ua/rubric-society/1943443-u-pariji-poproschalisya-iz-liderkoyu-ukrajinskoji-gromadi-nataleyu-pasternak.html
  2. ↑ http://comite-ukraine.blogs.liberation.fr/2016/01/06/nathalie-pasternak-une-lumiere-sest-eteinte/
  3. ↑ а б в http://stage.tyzhden.ua/Culture/29285
  4. ↑ Accompagnement de Nathalie Pasternak. CRCUF (французькою) . Архів оригіналу за 26.01.2016. Процитовано 6.01.2016.
  5. ↑ а б в г matchID — DZALA Nathalie 50 ans, Paris 16/08/1965 — Neuilly-sur-Seine 04/01/2016 // Fichier des personnes décédées [Архівовано 17 березня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
  6. ↑ а б Відійшла у вічність Наталя Пастернак, Голова Репрезентативного комітету українців у Франції (1965-2016 рр.). Світовий Конґрес Українців. 5.01.2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6.01.2016.
  7. ↑ Андреевский спуск для знаменитостей. youtrue.com.ua (російською) . 7.10.2014. Архів оригіналу за 07.12.2014. Процитовано 6.01.2016.
  8. ↑ Офіційні спостерігачі. Світовий Конґрес Українців. Центральна виборча комісія України. 26.10.2014. Архів оригіналу за 01.03.2016. Процитовано 30.01.2016.
  9. ↑ а б в г д Чекан, Олена (24.08.2011). Навертаючись до Батьківщини. Тиждень.ua. Архів оригіналу за 25.02.2016. Процитовано 6.01.2016.
  10. ↑ а б в г д е ж и Ackerman, Galia (6.01.2016). Nathalie Pasternak, une lumière s’est éteinte…. Libération (французькою) . Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 6.01.2016.
  11. ↑ Сущенко, Роман (5.01.2016). У Парижі померла очільниця українців Франції Наталія Пастернак. Укрінформ. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 6.01.2016.
  12. ↑ У Парижі в соборі Святого Володимира пройшла церемонія прощання із видатною представницею української діаспори Франції Наталею Пастернак. Укрінформ. 11.01.2016. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 30.01.2016.
  13. ↑ Патика, Марта (14.01.2016). Сотні українців прийшли попрощатись з Наталкою ‪‎Пастернак. Стожари. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 30.01.2016.
  14. ↑ Communiqué du CRCUF - Natalka nous a quittés…. CRCUF (французькою) . 5.01.2016. Архів оригіналу за 15.04.2016. Процитовано 6.01.2016.
  15. ↑ Pasternak, Nathalie; Laraba, Nadia (Novembre - Décembre 2013). Des Montmartrois à Kyiv. La Gazette de Montmartre N°49 (французькою) . с. 8—9. Процитовано 6.01.2016.[недоступне посилання з липня 2019]
  16. ↑ У Парижі померла українська активістка Наталія Пастернак. Радіо Свобода. 5.01.2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6.01.2016.
  17. ↑ Лазарєва, Алла (13.01.2016). Відкриті сторінки. Тиждень.ua. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 30.01.2016.
  18. ↑ Sanial, Amandine (05.09.2014). Mistral: "Le combat est loin d'être terminé" pour les opposants à la vente. L'Express (французькою) . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 6.01.2016.
  19. ↑ Руденко, Євгенія (13.07.2014). "Містралі": нормандська висадка в Росії. BBC Україна. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 6.01.2016.
  20. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №340/2016 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 26 серпня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наталя_Пастернак&oldid=40913340