Вибори в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Україна

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Політика та влада України

Конституція
Прокуратура
Політичні партії
Адміністративний устрій
Внутрішня політика

Вибори в Україні — це спосіб формування вищих органів влади України шляхом голосування громадян. В Україні проводяться вибори Президента України (загальнодержавні); народних депутатів України (загальнодержавні); депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (місцеві).

Правову основу виборів в Україні становлять Конституція України, Закони України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»[1].

Центральна виборча комісія наділена повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів.

2019[ред.ред. код]

Вибори Президента України 2019 — чергові вибори Президента України, що повинні відбутись у 2019 році.

Опитування Дата
Yulia Tymoshenko, 2010.JPG
Тимошенко
Petro Porochenko au Conseil de l’Europe Strasbourg 26 juin 2014 04.jpg
Порошенко
AndriiSadovyi.JPG
Садовий
1 Савченко Надія Вікторівна VADIM CHUPRINA.jpg 02.jpg
Савченко
Yuriy Boyko, June 2012.jpeg
Бойко
Saakashvili76589.jpg
Саакашвілі
Олег Ляшко.jpg
Ляшко
Msc 2006-Saturday, 16.00 - 18.00-Grytsenko.jpg
Гриценко
Oleh Tyahnybok 2014.jpg
Тягнибок
Volodymyr Groysman 2016.jpg
Гройсман
Визначились
Ukrainian Nastup 12.09.16 — 31.09.16 14,5 15,5 11 7 11 1,5 10 5 2,5 2,5 47,7
CSI Sofia 26.08.16 - 05.09.16 16,9 15,4 8,7 - 15,0 5,4 9,7 7,8 3,8 58,5
Rating 18.08.16 — 23.08.16 17,7 10,7 8,9 5,6 11,5 - 9,8 7,5 4,3 60,5
Ukrainian Nastup 04.07.16—22.07.16 17,8 19,6 10,3 10,1 11,3 - 6,8 2,7 1,8 3,8 58,4
УIСД 05.07.2016-16.07.2016 19,4 19,7 13,5 - 7,8 - 12,6 - 4,5 3,3 57,8
VIP-Kонсалтинг 30.06.16—07.07.16 16,1 17,1 7,7 14,6 4,2 7,1 8,1 5,1 3,0 72,4
SOFIA 29.06.16–08.07.16 16,1 13,3 9,5 12,9 15,8 7,2 7,5 5 2,8 55
UIF [2] 20.05.16–02.06.16 15,2 14,6 13,6 8,2 6,6 11,0 12,8 - 5,6 50,8

2015[ред.ред. код]

2014[ред.ред. код]

Кандидат % Голосів
Петро Порошенко 54,70 9 857 308
Юлія Тимошенко 12,81 2 310 050
Олег Ляшко 8,32 1 500 377
Анатолій Гриценко 5,48 989 029
Сергій Тігіпко 5,23 943 430
Михайло Добкін 3,03 546 138
Вадим Рабинович 2,25 406 301
Ольга Богомолець 1,91 345 384
Петро Симоненко 1,51 272 723
Олег Тягнибок 1,16 210 476
Дмитро Ярош 0,70 127 772
Андрій Гриненко 0,40 73 277
Валерій Коновалюк 0,38 69 572
Юрій Бойко 0,19 35 928
Микола Маломуж 0,13 23 771
Ренат Кузьмін 0,10 18 689
Василь Куйбіда 0,06 12 391
Олександр Клименко 0,05 10 542
Василь Цушко 0,05 10 434
Володимир Саранов 0,03 6232
Зорян Шкіряк 0,02 5021
визнані недійсними 1,35
Poroshenko 2014(PR).png
Tymoshenko 2014(PR).png
Lyashko 2014(PR).png
Порошенко (54.70%) Тимошенко (12.81%) Ляшко (8.32%)
Партія  % Голосів Місць за пропорційною системою Місць за одномандатними округами Загалом[3] Зміна[4]
Народний фронт 22.14 3 487 766 64 18 82 82
Блок Петра Порошенка 21.81 3 437 078 63 69 132 92[5]
Об'єднання «Самопоміч» 10.97 1 729 131 32 1 33 33
Опозиційний блок 9.43 1 486 195 27 2 29 157[6]
Радикальна партія Олега Ляшка 7.44 1 173 060 22 0 22 21
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» 5.68 894 757 17 2 19 93
Самовисуванці - - - 96 96
Вакантні місця - - - - 27
Результати виборів до ВР України 2014 (Політична партія НАРОДНИЙ ФРОНТ).png
Результати виборів до ВР України 2014 (ПАРТІЯ БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА).png
Результати виборів до ВР України 2014 (Політична партія Об’єднання САМОПОМІЧ).png
Народний фронт (22.14%) Блок Петра Порошенка (21.82%) Самопоміч (10.97%)
Результати виборів до ВР України 2014 (Політична партія Опозиційний блок).png
Результати виборів до ВР України 2014 (Радикальна Партія Олега Ляшка).png
Результати виборів до ВР України 2014 (Політична партія Всеукраїнське об’єднання Батьківщина).png
Опозиційний блок (9.43%) Радикальна партія (7.44%) ВО Батьківщина (5.68%)

2012[ред.ред. код]

Фракція Голосів % Загалом[3]
Партія регіонів 6 116 746 30,00 % 72
ВО «Батьківщина» 5 209 090 25,54 % 62
УДАР 2 847 979 13,96 % 34
Комуністична партія України 2 687 269 13,18 % 32
ВО «Свобода» 2 129 933 10,44 % 25

2010[ред.ред. код]

[обговорити] – [редагувати]
Підсумок Президентських виборів в Україні 2010, перший тур 17 січня та другий тур 7 лютого
Кандидати Голосів у першому турі 17 січня 2010  % Голосів у другому турі 7 лютого 2010  %
Янукович Віктор Федорович 8 686 751 35.32 12 481 266 48.95
Тимошенко Юлія Володимирівна 6 159 829 25.05 11 593 357 45.47
Тігіпко Сергій Леонідович 3 211 257 13.06
Яценюк Арсеній Петрович 1 711 749 6.96
Ющенко Віктор Андрійович 1 341 539 5.45
Симоненко Петро Миколайович 872 908 3.55
Литвин Володимир Михайлович 578 886 2.35
Тягнибок Олег Ярославович 352 282 1.43
Гриценко Анатолій Степанович 296 413 1.20
Богословська Інна Германівна 102 435 0.41
Мороз Олександр Олександрович 95 169 0.38
Костенко Юрій Іванович 54 376 0.22
Супрун Людмила Павлівна 47 349 0.19
Противсіх Василь Васильович 40 352 0.16
Пабат Олександр Вікторович 35 475 0.14
Ратушняк Сергій Миколайович 29 796 0.12
Бродський Михайло Юрійович 14 991 0.06
Рябоконь Олег Васильович 8 334 0.03
Проти всіх 540 942 2.20
Всього 24 588 261 100
Джерело: Центральна виборча комісія України[7].

2007[ред.ред. код]

Виборець на виборчій дільниці, 2007

Парламентські, у зв'язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України.

Відбулися 30 вересня 2007 року за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні.

Коротко про історію призначення цих виборів див. у наступному розділі статті.

Найбільшу кількість голосів виборців набрала Партія регіонів (8 013 918 — 34,37% — 175 народних депутатів, що на 11 менше, ніж на останніх виборах), друге місце за Блоком Юлії Тимошенко (7 162 174 — 30,71% — 156 — на 27 більше), третє — за Нашою Україною — Народною Самообороною (3 301 012 — 14,15% — 72 — на 9 менше). Крім того до парламенту пройшли КПУ (1 257 397 — 5,39% — 27 — на 6 більше) та Блок Литвина (924 568 — 3,96% — 20). Верховна Рада України 6 скликання розпочала свою роботу 23 листопада 2007 року.

За результатами виборів 30 вересня 2007 року створена Демократична коаліція у складі Блоку Юлії Тимошенко та «Нашої України — Народної Самооборони» (228 народних депутатів).

2006[ред.ред. код]

Парламентські, чергові. Відбулися 26 березня 2006 року за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні.

Найбільшу кількість голосів виборців набрала Партія регіонів (186 народних депутатів), друге місце за Блоком Юлії Тимошенко (129 народних депутатів), третє — блок «Наша Україна» (81 народний депутат). Крім того, до парламенту пройшли СПУ (33 народних депутати) та КПУ (21 народний депутат).

22 червня 2006 року була утворена Коаліція демократичних сил у складі фракцій Блоку Юлії Тимошенко, блоку «Наша Україна» та СПУ, в яку ввійшло 243 народних депутати цих фракцій. Ця коаліція внаслідок виходу з неї фракції СПУ припинила існування зі створенням 7 липня 2006 року Антикризової коаліції23 березня 2007 року — Коаліція національної єдності) у складі фракцій Партії регіонів, СПУ та КПУ і трьох народних депутатів України інших фракцій (243 народних депутата).

На початку 2007 року керівництвом Партії регіонів і СПУ робились заяви про необхідність збільшення кількості народних депутатів у коаліції до 300 з тим, щоб нейтралізувати так зване «вето Президента» на прийняті Верховної Радою України закони і змінити Конституцію України. Частина народних депутатів фракцій Блоку Юлії Тимошенко та «Нашої України» з невизначених мотивів вийшли зі своїх фракцій і вступили на основі індівідуального членства до Антикризової коаліції. Це стало приводом до видання Президентом України Указу, яким було оголошено дострокове припинення повноважень Верховної Ради України і призначено позачергові вибори народних депутатів України: Президент вважав неконституційним індивідуальне членство в коліції і на підставі цього оголосив коаліцію неіснуючою протягом строку, який надає Президенту право на розпуск Верховної Ради. Пізніше цей указ змінювався: формулювалися по-іншому як підстави для розпуску, так і дата позачергових виборів. Урешті-решт вибори пройшли 30 вересня 2007 року, у зв'язку з відсутністю Верховної Ради внаслідок складення повноважень більш як третиною депутатів (склали повноваження депутати, що не увійшли в коаліцію, спеціально для максимальної легітимізації позачергових виборів). Політична причина прийняття рішення про розпуск парламенту полягала в тому, що Блок Юлії Тимошенко та «Наша Україна» вважали переорієнтацію СПУ кроком, який не відповідав очікуванням виборців СПУ; тому утворена коаліція описувалася як така, що не відображає волі виборців, так що виборцям слід дати можливість знову висловити свою думку.

Результати виборів
Фракція  % ЗА Голосів ЗА
Партія регіонів 32.14 8 148 745
«Блок Юлії Тимошенко» 22.29 5 652 876
Блок «Наша Україна» 13.95 3 539 140
Соціалістична партія України 5.69 1 444 224
Комуністична партія України 3.66 929 591
Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» 2.93 743 704
«Народний блок Литвина» 2.44 619 905

2004[ред.ред. код]

Президентські, відбувалися протягом трьох голосувань — 31 жовтня, 21 листопада і 26 грудня 2004 року. Одразу після другого голосування 21 листопада 2004 року, в якому за попередніми данними Центральної виборчої комісії переміг Віктор Янукович, почались масові виступи громадян України в Києві та інших містах України; громадяни протестували проти численних порушень виборчого законодавства та їх виборчого права чесно і справедливо обирати Президента України. Ці виступи в подальшому стали називати Помаранчевою революцією. Результати другого голосування 21 листопада 2004 року та відповідні рішення Центральної виборчої комісії, прийняті під головуванням Сергія Ківалова, були визнані недійсними рішенням Верховного Суду України від 3 грудня 2004 року через численні порушення виборчого законодавства на користь кандидата на посаду Президента України Віктора Януковича. Остаточну перемогу під час голосування 26 грудня 2004 року з перевагою 7,79% або 2 267 184 голоси виборців одержав Віктор Ющенко, який і вступив на посаду Президента України 23 січня 2005 року.

[обговорити] – [редагувати]
Вибори Президента України у 2004 році[8]
Кандидат (Партія) Голосування
першого туру
 % Повторне голосування
другого туру[9]
 %
Ющенко Віктор Андрійович (Блок "Наша Україна") 11.188.675 39,90 15.115.712 51,99
Янукович Віктор Федорович (Партія регіонів) 11.008.731 39,26 12.848.528 44,20
Мороз Олександр Олександрович (Соціалістична партія України) 1.632.098 5,82
Симоненко Петро Миколайович (Комуністична партія України) 1.396.135 4,97
Вітренко Наталія Михайлівна (Прогресивна соціалістична партія України) 429.794 1,53
  1. [1]
  2. https://www.facebook.com/UkrainianIF/posts/1112488878813206
  3. а б Загальна кількість місць
  4. Зміна кількості депутатів відносно минулого скликання цієї політичної сили
  5. відносно партії «УДАР»
  6. відносно Партії регіонів
  7. http://web.archive.org/web/20100210100320/http://www.cvk.gov.ua/vp2010/wp300pt001f01=700.html
  8. Джерело: Центральна виборча комісія.
  9. докладніше у статті Помаранчева революція

2002[ред.ред. код]

Фракція За списком В округах Самовисуванці Депутати  %
  Блок «Наша Україна» 70 42 7 119 26,6
  Комуністична партія України 59 6 65 14,5
  За єдину Україну! 35 86 54 175 39,2
  Блок Юлії Тимошенко 22 1 23 5,2
  Соціалістична партія України 20 2 22 4,9
  Соціал-демократична партія України (об'єднана) 19 8 4 31 6,9
  Позафракційні 12 12 2,7

1999[ред.ред. код]

Кандидат Перший тур  % Другий тур  %
Леонід Кучма — незалежний 9 598 672 36,49 15 870 722 56,25
Петро Симоненко — КПУ 5 849 077 22,24 10 665 420 37,80
Олександр Мороз — СПУ 2 969 896 11,29
Наталія Вітренко — ПСПУ 2 886 972 10,97
Євген Марчук — незалежний 2 138 356 8,13
Юрій Костенко — незалежний 570 623 2,17
Геннадій Удовенко — НРУ (Рух) 319 778 1,22
Василь Онопенко — СДПУ(о) 124 040 0,47
Олександр Ржавський — «Єдина Родина» 96 515 0,37
Юрій Кармазін — ПЗВ 90 793 0,35
Віталій Кононов — ПЗУ 76 832 0,29
Олександр Базилюк — СП 36 012 0,14
Микола Габер — ППУ 31 829 0,12
проти всіх 477 019 1,81 970 181 3,44

1998[ред.ред. код]

Фракція % Пропорційно Одномандатно Депутати
Комуністична партія України 24,65 % 84 37 121
Народний Рух України 9,40 % 32 14 46
Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за Україну!» 8,55 % 29 5 34
Партія Зелених України 5,43 % 19 19
Народно-демократична партія 5,01 % 17 11 28
Всеукраїнське об'єднання «Громада» 4,67 % 16 8 24
Прогресивна соціалістична партія України 4,04 % 14 2 16
Соціал-демократична партія України (об'єднана) 4,01 % 14 3 17
Усього 100,00 % 225 220 445

1994[ред.ред. код]

Кандидат Перший тур  % Другий тур  %
Леонід Кравчук — незалежний 9,977,766 38.36 12,111,603 45.06
Леонід Кучма — незалежний 8,107,626 31.17 14,016,850 52.15
Олександр МорозСоціалістична партія України 3,466,541 13.33
Володимир Лановий — незалежний 2,483,986 9.55
Валерій Бабич — незалежний 644,263 2.48
Іван Плющ — незалежний 321,886 1.24
Петро Таланчук — незалежний 143,361 0.55
проти всіх 892,740 3.43 551,380 2.80

1991[ред.ред. код]

Кандидат Кількість голосів  % Висунення
Кравчук Леонід Макарович 19 643 481 61,59 Самовисування
Чорновіл Вячеслав Максимович 7 420 727 23,27 Народний Рух України
Лук'яненко Левко Григорович 1 432 556 4,49 Республіканська Партія України
Гриньов Володимир Борисович 1 329 758 4,17 Самовисування
Юхновський Ігор Рафаїлович 554 719 1,74 Самовисування
Табурянський Леопольд Іванович 182,713 0.57 Народна Партія

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]